Постанова № 89453344, 05.04.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43054/18-а

Категорія 17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2020 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Петровій Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядового Шевченка Руслана Олександровичапро визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядового Шевченка Руслана Олександровича (далі - відповідач, Інспектор патрульної поліції Шевченко Р.О.) в якому просить визнати незаконними дії відповідача, а саме, Інспектора патрульної поліції Шевченка Р.О., по складанню постанови та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - неправомірними; зазначену постанову серії НК № 739797 від 21.08.2018 року у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу такого правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21.08.2018 року відповідачем винесено постанову серії НК № 739797 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, здійснено рух по смузігромадського транспорту, щодо ОСОБА_1 . Позивач дійсно рухався 21.08.2018 року в м. Києві по вул. Московській в сторону станціїметро«Печерська», вказана дорога має двосторонній напрямок руху, проте, рух автомобілів встановлено односторонній в сторону станції метро «Печерська», а громадський транспорт також має смугу для руху в сторону станції метро «Арсенальна». Після проїзду перехрестя з вул. Кловський узвіз водія було зупинено інспектором патрульної поліції, який повідомив, що водій здійснив рух по смузі громадського транспорту. Надати докази винуватості позивача на вимогу останнього відповідач відмовився. Разом з тим, в постанові відповідачем зазначено, що позивач порушив п. 17.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого у населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному «кармані», водії інших транспортних засобів зобов`язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух, проте, зі змісту спірної постанови не вбачається, що водієм не було надано перевагу у русі громадському транспортному засобу. Навпаки як слідує зі змісту постанови, водієм було здійснено рух по смузі громадського транспорту, а це два різні правопорушення. Також інспектором не було ознайомлено ОСОБА_1 з доказами його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення та винесено постанову без таких доказів (пояснень свідків або водія громадського транспортного засобу, відеозапису).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядового Шевченка Руслана Олександровича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11.10.2018 року позивачем усунуто виявлені судом недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядового Шевченка Р.О. про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

18.02.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому останній просив в позові відмовити, оскільки твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що, згідно постанови від 21.08.2018 року, водій ОСОБА_1 здійснив рух по смузі громадського транспорту, чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за яке частиною 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність. Щодо тверджень позивача щодо порушення ним п. 17.4 Правил дорожнього руху, то вони є хибними, оскільки у постанові вказано саме про порушення ОСОБА_1 п. 17.1 Правил дорожнього руху.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року було внесено виправлення у вступну та резолютивну частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2018 року у справі № 757/43054/18-а, вірно зазначивши дату постановленняухвали «25.10.2018 року», замість помилково вказаної «16.10.2018 року», та дату складання та підписання повного судового рішення «25.10.2018 року», замість помилково вказаного «16.10.2018».

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 21.08.2018 рокуІнспектором роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядовим Шевченком Р.О. було винесено постанову серії НК № 739797 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн.

Як зазначено у постанові від 21.08.2018 року серії НК № 739797, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FORDMONDEO, номерний знак НОМЕР_1 , рухався смугою для громадського транспорту по вул.. Московській, 29 у м. Києві, чим порушив п. 17.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб`єкта владних повноважень суд відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Позивач у своїх процесуальних документах зазначав, що рухався, дотримуючись правил дорожнього руху, та виконав вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху, в той же час докази, які б підтвердили протилежне, відсутні.

Як визначено у ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 441, 461, 462, 51, 512, 513, 881, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162 - 162-3, 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9, 172-9-2, 173 - 173-2, 174, стаття 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 181-3 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20).

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Так, позивач зазначає, що на місці складання постанови він надав пояснення Інспектору патрульної поліції Шевченку Р.О., що він не здійснював рух смугою для громадського транспорту, проте, останнім при винесенні постанови вказаний факт до уваги прийнято не було.

Як встановлено ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із вищезазначених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інспектор патрульної служби Шевченко Р.О. повинен був з`ясувати і розглянути в сукупності всі докази у справі, відібрати пояснення. Якщо ж інспектор патрульної служби під час розгляду справи був би не згоден з поясненнями позивача, він повинен надати їм відповідну оцінку або спростувати, керуючись ст. ст. 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки закон, встановлюючи межі відповідальності, наділяє його функціями суб`єкта влади, однак всупереч зазначеним вимогам законодавствам, відповідачем цього зроблено не було.

Як передбачено ч. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Частиною 2 розділу ІІІІнструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За нормами ч. ч. 9, 10 розділу ІІІІнструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1, 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, передбачає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.

За правилами ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, із позовної заяви вбачається, що позивача не було ознайомлено із положеннями ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а відтак сумніви з приводу відсутності вини позивача відсутні, оскільки наявні у справі докази, а саме постанова, не дає підстав вважати про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Більш того, в оскаржуваній постанові Інспектором роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядовим Шевченком Р.О. зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 17.4 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що у населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному "кармані", водії інших транспортних засобів зобов`язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух, що взагалі не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова серії НК № 739797 від 21.08.2018 року не відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення і при її винесенні не було дотримано порядку розгляду та не з`ясовані всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративні правопорушення, а відтак, підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 122, 245, 251, 252, 255, 268, 280, 283, 284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 17.1Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ч. 4 розділу І, ч. ч. 2, 9, 10 розділу ІІІ, ч. ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395,ст. ст. 2, 6, 77, 90, 139, 159, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРШІИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядового Шевченка Руслана Олександровича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -задовольнити частково.

Постанову серії НК № 739797 від 21.08.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

В іншій частині позову - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Інспектор роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП рядовий Шевченко Руслан Олександрович (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9, ЄДРПОУ 40108578).

Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.05.2019 року.

Суддя І.В. Григоренко