Постанова № 8944433, 09.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 р. справа № 2а-2509/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Масло І.В.

при секретаріСкокіні О.Л.

за участю представника позивачаКлімкіна О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Харцизький центр земельного кадастру» звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена документальна перевірка дотримання позивачем вимог щодо розрахунків з бюджетом УПФУ по страхових внесках та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб страхувальником-юридичною особою, за результатами якої складено акт № 116 від 16.06.2007. Згідно висновків акту донараховано фонд оплати праці у сумі 8669,00 грн. на підставі ст. 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом Закон № 1058). Вказане донарахування виникло у звязку з тим, що підприємством була виплачена одноразова матеріальна допомога більшості працівникам підприємства та частково оплачені путівки працівникам. Внаслідок цього відповідачем була прийнята спірна вимога, якою донараховано внесків на суму 2785,68 грн. на донарахований фонд оплати праці та 173,38 грн. на суми донарахованої заробітної плати на підставі п. 2 ст. 20 Закону № 1058.

Позивач не погоджується з вимогою УПФУ в м. Харцизьку з тих підстав, що п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообовязкового соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку. Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» визначає, що заробітна плата це винагорода, обчислена у грошовому виразі, на яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У акті перевірки відповідач відніс виплату одноразової матеріальної допомоги та частково оплачені підприємством путівки працівникам підприємства к іншим заохочувальним та компенсаційним виплатам згідно Інструкції № 5 зі статистики заробітної плати від 13.01.2004. Разом із тим, згідно п. 1.1 цієї Інструкції вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази для нарахування внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування та містить основні методологічні положення показників оплати праці формах державних статистичних спостережень.

Позивач оскаржив вимогу до ГУПФУ в Донецькій області та ПФУ, але скарги були залишені без задоволення.

Просив визнати недійсною вимогу УПФУ в м. Харцизьку про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007 (а.с. 2-3).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, посилаючись на те, що абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 1058 передбачає, що для роботодавців страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У ст. 2 Закону України «Про оплату праці» передбачені види заробітної плати: основна, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Більш розширила кожні з вищеназваних складових Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України 13.01.2004 № 5, розроблена відповідно до цього Закону, у п.п. 2.3.3, 2.3.4 якої до складу фонду додаткової заробітної плати віднесено витрати, повязані з наданням матеріальної допомоги більшості працівників та вартість путівок працівникам на лікування та відпочинок.

Згідно з п. 2 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських документів. Таким чином, оскільки відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати вищезазначені витрати віднесені до складу фонду додаткової заробітної плати, вищезазначені виплати віднесені до складу фонду додаткової заробітної плати, то відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 19 Закону № 1058 на ці суми повинно нараховувати страхові внески до солідарної системи.

Отже, оскільки підприємством не включено до відповідних розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування суми матеріальної допомоги та вартості путівок працівників на лікування та відпочинок, відповідачем цілком правомірно донараховані страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Разом із тим, відповідно до п.п. 4.3.24 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу та не входять до суми фактичних витрат на оплату праці, на які нараховуються страхові внески, віднесено вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України, які надаються робітнику безоплатно або із знижкою професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого робітника, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообовязкового державного соціального страхування. Оскільки у даному випадку путівки на лікування та відпочинок були частково оплачені підприємством, а не професійною спілкою, то вартість цих путівок повинна бути включена до фонду заробітної плати, на який нараховуються та сплачуються страхові внески.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.09.1996 № 1023 «Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду» нарахування страхових внесків провадиться на всі види витрат на оплату праці, визначених Міністерством статистики відповідно до Закону України «Про оплату праці». Таким нормативним актом є лише Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.10.2004 № 5.

Просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 43-45).

У судове засідання, призначене на 09.04.2010 представник відповідача не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином телефонограмою, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю фінансування на відрядження спеціалістів. При цьому, документів на підтвердження поважності причини неявки у судове засідання представник відповідача не надала. За таких обставин, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач приватне підприємство «Харцизький центр земельного кадастру» зареєстровано в якості юридичної особи 26.11.2003 виконавчим комітетом Харцизької міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 32582277, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 644250 (а.с. 4), довідкою Донецького обласного управління статистики № 7-25-432 від 09.12.2003 (а.с. 7). ПП «Харцизький центр земельного кадастру» здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого власником приватного підприємства 10.11.2003 (а.с. 22-28). Позивач є платником єдиного податку згідно Свідоцтва № 0526006313 від 21.12.2007 (а.с. 5), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Харцизьку (а.с. 6).

Позивач є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, для якого базовим звітним періодом є календарний місяць.

У період з 11.06.2007 по 15.06.2007 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку була проведена планова перевірка додержання вимог законодавства щодо розрахунків з бюджетом ПФУ по страхових внесках та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб страхувальником-юридичною особою приватним підприємством «Харцизький центр земельного кадастру», за результатами якої складено акт від 16.06.2007 № 114 (а.с. 9-14).

Згідно висновків акту перевірки встановлено, у тому числі, порушення ст. 19 Закону № 1058, внаслідок чого донараховано фонд оплати праці 8669,00 грн., а також порушення п. 2 ст. 20 Закону № 1058, внаслідок чого донараховано внесків в сумі 2785,68 грн., донараховано 173,38 грн. на суми донарахованої заробітної плати відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14).

У відповідності до частини 3 статті 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

16.06.2007 заступником начальника УПФУ в м. Харцизьку прийнята вимога про сплату внесків № Ю-92, згідно з якою на підставі ст. 106 Закону № 1058 від ПП «Харцизький центр земельного кадастру» вимагається сплата недоїмки зі страхових внесків у розмірі 2959,06 грн. (а.с. 20).

Не погоджуючись з цією вимогою, позивач оскаржив її до УПФУ у м. Харцизьку, ГУПФУ в Донецькій області, Пенсійного фонду України, але скарги позивача були залишені без задоволення (а.с. 58-60, 61-62, 63-64).

07.02.2008 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 2-3).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області не доведена правомірність їх дій при прийнятті вимоги про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007.

Підставою для донарахування позивачу недоїмки зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідач вказує невключення до бази для нарахування страхових внесків сум виплаченої матеріальної допомоги працівникам підприємства та сум оплати путівок працівникам.

Так, згідно акту перевірки відхилення по загальній сумі витрат на оплату праці та іншим виплатам, на які нараховуються внески за ставкою 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2%, між даними звітності та даними перевірки становить 8669,00 грн., у тому числі виплачена одноразова матеріальна допомога більшості працівникам підприємства у вересні 2004 року в сумі 4435,00 грн., грудні 2004 року 365,00 грн., червні 2005 року 818,00 грн., жовтні 2005 року 409,00 грн., та у грудні 2005 року 409,00 грн.; виплачена вартість путівок придбаних для робітників за рахунок підприємства у травні 2005 року 2233,00 грн. Відповідачем донараховано внесків по 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2% на донарахований фонд оплати праці у розмірі 2785,68 грн., а також по 1%, 2% - у розмірі 173,38 грн. (а.с. 11-12).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 165-176, 183-192), дійсно у вказані у акті перевірки періоди приватним підприємством «Харцизький центр земельного кадастру» була надана одноразова матеріальна допомога працівникам у звязку зі скрутним матеріальним становищем, що підтверджується заявами працівників, наказами керівника підприємства № 2-4 від 30.09.2004 (одноразова матеріальна допомога ОСОБА_1 у розмірі 365,00 грн., ОСОБА_2 365,00 грн., ОСОБА_3 365,00 грн., ОСОБА_4 365,00 грн., ОСОБА_5 365,00 грн., ОСОБА_6 350,00 грн., ОСОБА_7 365,00 грн., ОСОБА_8 350,00 грн., ОСОБА_9 100,00 грн., ОСОБА_10 350,00 грн., ОСОБА_11 365,00 грн., ОСОБА_12 365,00 грн., ОСОБА_13 365,00 грн.), № 3 від 28.10.2004 (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_14 у розмірі 365,00 грн.), № 2 від 24.06.2005 (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_2, ОСОБА_3 у розмірі 409,00 грн.), № 10 від 28.10.2005 (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_7 у розмірі 409,00 грн.), № 4 від 20.12.2005 (одноразова нецільова матеріальна благодійна допомога у звязку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_1 у розмірі 409,00 грн.).

Також відповідно до заяв працівників підприємства ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_15 директором приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» було прийнято наказ № 5 від 30.05.2005 «Про часткову оплату вартості путівок», яким вирішено оплатити вказаним працівникам вартість туристичної путівки у розмірі по 350,00 грн., тобто на загальну суму 2100,00 грн. (а.с. 193-199).

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 19 Закону № 1058 страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Абзацом 9 частини 1 цієї статті передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (тобто для застрахованих осіб), - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

На виконання Закону № 1058 Пенсійним фондом України розроблено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.13.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663. Інструкцію розроблено з урахуванням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме пункту 4.4, яким визначено, що базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України громадян є заробітна плата платника податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування збором для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;

Аналіз викладених норм свідчить про те, що для включення певних виплат працівникам підприємства до заробітної плати, виходячи з якої визначається база для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України (обєкт оподаткування), необхідно, щоб ці виплати включалися підприємством до фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників та підлягали оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Закон України «Про оплату праці» у статті 1 визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати наступним чином:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідач відносить суми виплаченої одноразової матеріальної допомоги працівникам та часткову оплату вартості путівок працівникам до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, посилаючись на п.п. 2.3.3, 2.3.4 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713. Згідно із цими підпунктами Інструкції до складу фонду оплати праці в якості інших заохочувальних та компенсаційних виплат відноситься матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31), а також виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, у тому числі вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п. 3.2).

Однак, відповідач, посилаючись на цю Інструкцію, не врахував, що вона визначає складові фонду оплати праці, а не складові витрат на оплату праці, які включаються до бази нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Так, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, відносить до витрат на оплату праці для цілей бухгалтерського обліку, дані якого в свою чергу є підставою для обчислення страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 1058, - витрати на оплату праці, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або затрат допоміжних (підсобних) виробництв. Отже, витрати на придбання путівок не являються виробничими витратами і окремо не передбачаються трудовим договором, і тому не можуть бути віднесені до складу заробітної плати працівників.

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, на яку посилається відповідач, визначає поняття і складові фонду оплати праці, що застосовується з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників (абзац 1 пункту 1.1 розділу 1 цієї Інструкції). При цьому, ця Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 2 пункт 1.1 розділу 1), тобто не розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами у справі.

Крім того, навіть посилаючись на вимоги цієї Інструкції, відповідач не врахував, що до фонду оплати праці ця Інструкція не відносить матеріальну допомогу разового характеру, що надається підприємством своїм працівникам (пункт 3.31 розділу 3 цієї Інструкції).

З огляду на вказані вище положення Закону № 1058, Закону України, «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про оплату праці», суд приходить до висновку, що матеріальну допомогу та часткову оплату вартості путівок, які сплатив позивач своїм працівникам, не можливо віднести до складу фактичних витрат на оплату праці, оскільки ці виплати мають разовий характер і не відносяться до основної, додаткової заробітної плати, або до інших заохочувальних та компенсаційних виплат для цілей визначення бази нарахування страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Також, згідно з актом перевірки та розрахунку до нього, відповідач донарахував до фонду оплати праці вартість путівок у розмірі 2233,00 грн. (а.с. 11, 15), тобто розбіжність між даними підприємства і даними органу Пенсійного фонду становить 133 грн., що доводить неправильність розрахунку відповідачем суми страхових внесків у спірній вимозі.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., що документально підтверджені (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007 задовольнити.

Визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про сплату внесків № Ю-92 від 16.06.2007 на суму 2959 (дві тисячі девятсот пятдесят девять) грн. 06 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Харцизький центр земельного кадастру» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 квітня 2010 року.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Масло І.В.