Постанова № 8944370, 06.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-4010/10/0570

час прийняття постанови: 17.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Аврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області

до Малого підприємства «Ольга»

про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та фінансових санкціях на суму 1620,13 грн.

за участю представника позивача Варбан О.В. за довіреністю

представників відповідача Прокопіна Я.С., Акулової І.Я.

ВСТАНОВИВ

Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області звернулося до суду з адміністративним позовом до Малого підприємства «Ольга» про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та фінансових санкціях на суму 1620,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно з позивачем була проведена перевірка відповідача з питання правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання (внесків) зі збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За результатами перевірки було встановлено порушення, а саме за період з 01.10.2001р. по 31.11.2004р. МП «Ольга» не нарахувало внески за ставкою 32%, в результаті чого управлінням було донараховано внесків 1079,13грн., про що складений акт №1 від 06.01.2005р.

Також за результатами перевірки відповідно до п. 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» позивачем було прийняте рішення №04-51/87 від 02.03.2005р., яким нарахована фінансові санкції на суму 541,00грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 1620,13 грн. Вказаний акт та рішення не оскаржені, сума відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим, посилаючись на Закон України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» просить її стягнути.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання з’явилися, адміністративний позов не визнали, з підстав викладених у запереченнях на позов від 17.03.2010р. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Мале підприємство «Ольга» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради народних депутатів 07.04.1993р. №127/3 як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності від 27.02.1995р. № 23119235, код ЄДРПОУ 23119235. Відповідач є платником за платежами до Пенсійного фонду України і зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка за № 052902-0343.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області була проведена перевірка малого підприємства «Ольга» з питання правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання (внесків) зі збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За результатами перевірки було встановлено порушення, а саме за період з 01.10.2001р. по 31.11.2004р. МП «Ольга» не нарахувало внески за ставкою 32%, в результаті чого було донараховано внесків 1079,13грн., про що складений акт №1 від 06.01.2005р.

Також за результатами перевірки відповідно до п. 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» позивачем було прийняте рішення №04-51/87 від 02.03.2005р., яким нарахована фінансові санкції на суму 541,00грн.

Зазначений акт та рішення отримані відповідачем, про свідчить поштове повідомлення № 598 від 04.03.2010р., не оскаржені у встановленому законом порядку, сума не сплачена.

Вимоги позивача складаються із суми 1620,13 грн., яка виникла на підставі акту перевірки №1 від 06.01.2005р. та із суми 541,00 грн. на підставі рішення №04-51/87 від 02.03.2005р. про застосування фінансових санкцій.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009р. по справі 2а-1519/09/0570 за позовом Малого підприємства «Ольга» до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міскрайонного управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка про оскарження постанови ВДВС «Про арешт коштів боржника», припинення виконавчого провадження і дій УПФ України у м. Костянтинівка, що призвели до арешту коштів та майна і скасування вимоги про сплату недоїмки і штрафних санкцій.

У вказаній постанові прямо зазначено, що предметом спору не є оскарження акту №1 від 06.01.2005р. та рішення №04-51/87 від 02.03.2005р. В рамках зазначеної справи оскаржувалися подальші дії Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міскрайонного управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівки. Тому даний спор розглядається судом по суті.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

          Згідно з ч. 3 ст. 4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;енсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці, тобто підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

З огляду на викладене Мале підприємство «Ольга» відповідає визначенню платника страхових внесків.

          Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону Украйни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 ч. 8 Прикінцевих Положень вказаного Закону визначено, що страхові внески, які перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14, 17 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору. Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 5 - 10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідач також відповідає зазначеному визначенню.

Об’єкт оподаткування для таких платників збору визначений статтею 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», а ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - статтею 3 цього Закону.

Та обставина, що відповідач є суб’єктом малого підприємництва, до якого застосовується Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування» не впливає на його статус як платника внесків та не змінює ставки внесків.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на ч. 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощений режим оподаткування (єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок), та юридичні і фізичні особи, що розташовані (проживають) у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку на загальних підставах.

Дана норма не регулює нарахування внесків на об’єкт оподаткування, який встановлений для відповідача. Крім того, вона прийнята у 2008р., і тому з урахуванням ст. 58 Конституції України не розповсюджується на внески, які просить стягнути позивач.

Таким чином, розмір внесків для відповідача встановлений на рівні з іншими суб’єктами та його статус не впливає на його розмір.

Як вбачається з акту перевірки №1 від 06.01.2005р. протягом 2004 року відповідач не нараховував та не сплачував внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим вони були нараховані позивачем.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

У зв’язку з цим позивачем було прийняте рішення №04-51/87 від 02.03.2005р. про застосування фінансових санкцій на суму 541,00грн. Вказане рішення отримане відповідачем, про свідчить поштове повідомлення № 598 від 04.03.2005р.

Загальна сума внесків та штрафних санкцій склала 1785,92грн. З урахування сплати відповідачем у складі єдиного податку суми до ПФУ ( на які була зменшена сума, що підлягає стягненню) недоїмка склала 1069,73 грн.

Згідно до п. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» строк давнини щодо стягнення недоїмки, фінансових санкцій та пені не застосовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

          Частиною 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідачем вказана сума у встановленому законом порядку не сплачена, у зв’язку з чим підлягає стягненню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що колізія між Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» має бути вирішена на його користь за привалами п.п.4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Підпунктом 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Вказаний закон є спеціалізованим законом з питань оподаткування. Згідно з його преамбулою він не регулює питання погашення зобов’язання зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частиною 2 ст. 5 цього Закону встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплата страхових внесків, стягнення заборгованості.

Пунктом 16 Прикінцевих Положень вказаного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З наведеного випливає, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» не можуть регулювати, змінювати обов’язки платників внесків, механізм їх сплати та стягнення.

Що стосується посилання відповідача на Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року», суд зазначає, що вказаний Закон застосовується до сум фактично сплачених внесків в 2004-2005р.р. Донарахування внесків та штрафні санкції у даній справі не пов’язані з не розподілом фактично сплачених сум єдиного податку.

          Посилання відповідача на листи Пенсійного фонду України № 6320/04 від 01.06.2005р., №1526/04 від 16.02.2005р., №933/0/2-05 від 16.02.2005р., №2491/04 від 10.03.2005р., № 211/04 від 12.01.2004р., №3939/03-30 від 12.03.2007р., №5946/03-20 від 12.05.2006р. суд також не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не листи Пенсійного фонду України.

З аналогічних підстав судом також до уваги не приймається посилання відповідача на постанову Господарського суду Чернігівської області по справі №17/199а від 06.07.2006р., Постанову Вищого господарського суду України № 28/228-04-4611 від 04.03.2005р.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у постановах від 20.05.2008р., 03.04.2008р., 20.03.2008р.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню. Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області до Малого підприємства «Ольга» про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та фінансових санкціях на суму 1620,13 грн. задовольнити.

Стягнути з Малого підприємства «Ольга» (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Б. Хмельницького,1, фактична адреса: 85102, Донецька область, пр. Ломоносова, 142/33,ЄДРПОУ 23119235) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського,25, ЄДРПОУ 23185732) заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.10.2004р. по 31.12.2004р. в сумі 1620 (одна тисяча шістсот двадцять грн.) 13 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 06 квітня 2010 року.           Постанова виготовлена в повному обсязі 12 квітня 2010р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Бєломєстнов О. Ю.