Ухвала суду № 89432410, 25.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 травня 2020 року м. Київ№ 640/21320/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження питання щодо можливості продовження розгляду даної адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські м`ясні продукти" до 1. Державної податкової служби України, 2. Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські м`ясні продукти" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №17049/41172225/2 від 06.07.2018, №813289/41172225 від 23.06.2018, №17050/41172225/2 від 06.07.2018 , №813290/41172225 від 23.06.2018, №17051/41172225/2 від 06.07.2018, №813291/41172225 від 23.06.2018 , №17045/41172225/2 від 06.07.2018, №813292/41172225 від 23.06.2018, №17089/41172225/2 від 06.07.2018, №813293/41172225 від 23.06.2018, №17043/41172225/2 від 06.07.2018, №813295/41172225 від 23.06.2018, №17086/41172225/2 від 06.07.2018, №813296/41172225 від 23.06.2018, №17085/41172225/2 від 06.07.2018, №813294/41172225 від 23.06.2018, №17044/41172225/2 від 06.07.2018, №813297/41172225 від 23.06.2018, №13974/41172225/2 від 23.06.2018, №763255/41172225 від 04.06.2018, №13958/41172225/2 від 23.06.2018, №763256/41172225 від 04.06.2018, №13978/41172225/2 від 23.06.2018, №763257/41172225 від 04.06.2018, №13961/41172225/2 від 23.06.2018, №763258/41172225 від 04.06.2018 , №13965/41172225/2 від 23.06.2018, №763259/41172225 від 04.06.2018, №13957/41172225/2 від 23.06.2018, №763260/41172225 від 04.06.2018, №13967/41172225/2 від 23.06.2018, №763261/41172225 від 04.06.2018, №13975/41172225/2 від 23.06.2018, №763262/41172225 від 04.06.2018, №17060/41172225/2 від 06.07.2018, №813284/41172225 від 23.06.2018, №17077/41172225/2 від 06.07.2018, №813283/41172225 від 23.06.2018 та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

08.07.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання від Державної фіскальної служби України, в якому остання просить залучити до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління ДФС у м. Києві.

За результатами розгляду вказаного клопотання суд своєю ухвалою від 27.08.2019 призначив розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 06.11.2019 суд на місці ухвалив залучити до справи в якості відповідача-2 Головного управління ДФС у м. Києві в частині вимог щодо визнання протиправними рішень.

Також, у судовому засіданні суд здійснив процесуальну заміну відповідача-1 з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України.

04.12.2019 у судовому засіданні протокольною ухвалою залишено позов без руху у зв`язку з необхідністю отримання від позивача пояснень щодо дотримання ним строку звернення до суду.

Через канцелярію суду 16.12.2019 від позивача надійшли пояснення щодо строків оскарження рішень відповідача до суду.

04.02.2020 через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем не наведено поважних підстав щодо неможливості звернення до суду у встановлений законодавством строк.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, на підставі вимог ч.4 ст.229 КАС України (в чинній редакції) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

18.05.2020 судом на підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ознайомившись із викладеними позивачем доводами, наведеними в обґрунтування позиції щодо поновлення строків звернення до суду, дослідивши матеріали справи, що мають значення для правильного вирішення даного питання, суд зазначає таке.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24.10.2013 № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся з позовом про оскарження рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних №813289/41172225 від 23.06.2018, №813290/41172225 від 23.06.2018, №813291/41172225 від 23.06.2018, №813292/41172225 від 23.06.2018, №813293/41172225 від 23.06.2018, №813295/41172225 від 23.06.2018, №813296/41172225 від 23.06.2018, №813294/41172225 від 23.06.2018, №813297/41172225 від 23.06.2018, №763255/41172225 від 04.06.2018, №763256/41172225 від 04.06.2018, №763257/41172225 від 04.06.2018, №763258/41172225 від 04.06.2018, №763259/41172225 від 04.06.2018, №763260/41172225 від 04.06.2018, №763261/41172225 від 04.06.2018, №763262/41172225 від 04.06.2018, №813284/41172225 від 23.06.2018, №813283/41172225 від 23.06.2018.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рішень комісії з розгляду скарг №17049/41172225/2 від 06.07.2018, №17050/41172225/2 від 06.07.2018, №17051/41172225/2 від 06.07.2018, №17045/41172225/2 від 06.07.2018, №17089/41172225/2 від 06.07.2018, №17043/41172225/2 від 06.07.2018, №17086/41172225/2 від 06.07.2018, №17085/41172225/2 від 06.07.2018, №17044/41172225/2 від 06.07.2018, №13974/41172225/2 від 23.06.2018, №13958/41172225/2 від 23.06.2018, №13978/41172225/2 від 23.06.2018, №13961/41172225/2 від 23.06.2018, №13965/41172225/2 від 23.06.2018, №13957/41172225/2 від 23.06.2018, №13967/41172225/2 від 23.06.2018, №13975/41172225/2 від 23.06.2018, №17060/41172225/2 від 06.07.2018, №17077/41172225/2 від 06.07.2018, якими залишено скаргу без задоволення, а рішення без змін.

У своїх пояснення щодо строків звернення до суду позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські м`ясні продукти" має в штаті працівників за різними напрямками діяльності, проте за напрямок бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідальним є лише головний бухгалтер, який готує відповідні документи, веде облік та звітність. Однак, головний бухгалтер перебував у відпустці з вересня по грудень 2018 року, і тому, необхідний пакет документів був сформований для оскарження рішень та подана позовна заява в грудні 2018 року.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до викладених тверджень позивача, та визнає вказані пояснення не достатніми для обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на те, що наявність необхідних повноважень тільки у головного бухгалтера є недоліками в організаційні діяльності юридичної особи та не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, а також зважаючи на тривалий термін такого пропуску, а саме: період з червня 2018 року та липня 2018 року по 17.12.2018 (день звернення до суду), а також відсутність належних пояснень та доказів на підтвердження неможливості звернення до суду у вказаний період.

Про наявність будь-яких інших поважних причин щодо неможливості звернення до суду позивачем не зазначалось.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали їй звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого законодавством, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дату звернення позивача до суду із даним позовом - 17.12.2018 і час коли позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а саме - червень 2018 та липень 2018 , тобто, з пропуском визначеного законодавством тримісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на зазначене та керуючись ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські м`ясні продукти" до Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська