Рішення № 89432376, 25.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/8012/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування повідомлення, визнання дій протиправними

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, з урахуванням позовної заяви із змінами, просять суд: задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати протиправним й скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виданого відповідачем, №60053470/6-20.1 від 13 вересня 2019 року; задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та визнати протиправними дії відповідача щодо формування пункту 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 щодо формування повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4 й скасувати пункт 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 та похідне повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4, прийняте за результатом розгляду листа від 19 червня 2019 року №05703-11552 директора Оленича П. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); зобов`язати відповідача виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду №826/5426/16 від 19 грудня 2017 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом "Про виконавче провадження"; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03 вересня 2019 року він подав до відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження разом із оригіналом виконавчого листа №826/5426/16 від 20 лютого 2018 року, проте такий виконавчий лист повернуто без прийняття до виконання з посиланням на частину 2, пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі вказано два боржники. Проте, позивач вважає, що в даному випадку має місце солідарне виконання боржниками згадуваного судового рішення, а відтак у виконавчому листі допустимо зазначення двох боржників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування повідомлення, визнання дій протиправними шляхом виділення у самостійне провадження вимог ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виданого відповідачем, №60053470/6-20.1 від 13 вересня 2019 року; зобов`язання відповідача виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду №826/5426/16 від 19 грудня 2017 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом "Про виконавче провадження".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третіми особами письмові пояснення по суті позовних вимог не подано, хоча копії ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року отримані їх представниками 13 квітня 2020 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 та клопотання ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_2 в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до участі у розгляді адміністративної справи №640/8012/20 відмовлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20 лютого 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №826/5426/16 про зобов`язання Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську раду повторно і відповідно до статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними статтею 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 .

Стягувачем у названому виконавчому листі зазначено ОСОБА_1 , боржником - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київську міську раду.

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання судового рішення, на підставі якого Окружним адміністративним судом міста Києва виданий виконавчий лист №826/5426/16 від 20 лютого 2018 року.

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 скеровано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яким виконавчий лист №826/5426/16 від 20 лютого 2018 року повернуто без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у поданому виконавчому листі зазначено два боржники.

Незгода позивача із повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Одночасно частиною 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно частини 5 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Так, у виконавчому листі №826/5426/16 від 20 лютого 2018 року не зазначено, що обов`язок є солідарним.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

З огляду на те, що у виконавчому листі №826/5426/16 від 20 лютого 2018 року визначено двох відповідачів та не зазначено, що обов`язок таких відповідачів є солідарним, що відповідно до частиною 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковим, суд вбачає наявними підстави для повернення виконавчого документу відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу, отже позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду №826/5426/16 від 19 грудня 2017 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом «Про виконавче провадження», суд зазначає, що такий обов`язок визначений статтею 19 Конституції України та статтею 18 Законом України «Про виконавче провадження», отже позов у вказаній частині також задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пунктом 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення», Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко