Рішення № 89432109, 18.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/20440/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.

Київ, вул. Серпова, 3/14)

про визнання протиправними дій та висновків,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо призначення та порядку проведення перевірки земельних ділянок, що розташовані за адресою: вул. Радистів, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87 у Деснянському районі міста Києва та належать ОСОБА_1 на праві власності на дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, за наслідками якої складено акт перевірки №337-ДК/291/АП/09/01/-17 від 12 грудня 2017 року;

- визнати висновки Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладені в акті перевірки №337-ДК/291/АП/09/01-17 від 12 грудня 2017 року, протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12 грудня 2017 року №337-ДК/291/АП/09/01/-17 складено з порушеннями вимог чинного законодавства, а встановлені в ньому факти не відповідають фактичним обставинам. На думку представника позивача, інспектору до початку здійснення перевірки необхідно ознайомити перевіряєму особу (власника чи користувача земельної ділянки) з наказом про повноваження інспектора, його службовим посвідченням та наказом про проведення перевірки, переліком питань, які підлягають перевірці. Як стверджує представник позивача, сам акт перевірки не містить обов`язкових даних, які в ньому повинні міститися та не наведено правового обґрунтування проведення перевірки земельних ділянок, тобто у інспектора були відсутні повноваження на проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області зазначив, що доводи позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не можуть бути взяті до уваги судом, адже в межах спірних правовідносин предметом перевірки є земельна ділянка, а не суб`єкт господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. При цьому, інспектори при проведенні перевірки діяли відповідно до вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року №963-IV, яким останні наділені повноваженнями на здійснення перевірок дотримання вимог земельного законодавства.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд також враховує клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель в м. Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Скрягою О.В. головними спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Семенюком І.Д. та Постернаком М.О. відповідно до вимог статей 6 та 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при відведенні (наданні, вилученні, набутті) та використанні земельних ділянок, які розташовані на перетині вул. Радистів, 75, 77, 79, 81, 83, 85 та 87 у Деснянському районі, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 12 грудня 2017 року №397-ДК/291/АП/09/01/-17.

Перевіркою встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:038:0033, 8000000000:62:038:0032, 8000000000:62:038:0031, 8000000000:62:038:0030, 8000000000:62:038:0029, 8000000000:62:038:0028, 8000000000:62:038:0027, які розташовані по вул . Радистів, 75, 77 , 79, 81 , 83 , 85 та 87 у Деснянському районі м. Києва , складовані шини багатовантажних автомобілів. Земельні длянки вкриті асфальтним покриттям, мають єдину огорожу та частково огороджені приміщенням « Компанії Дальнобой ». Доступ до ділянок обмежений.

Згідно інформації Державного земельного кадастру земельні ділянки загальною площею 0,70 га з кадастровими номерами 8000000000:62:038:0033, 8000000000:62:038:0032, 8000000000:62:038:0031, 8000000000:62:038:0030, 8000000000:62:038:0029, 8000000000:62:038:0028, 8000000000:62:038:0027 перебувають у власності ОСОБА_1 цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Враховуючи викладене, зазначені земельні ділянки використовуються з порушенням вимог пункту а частини 1 статті 91 Земельного кодексу України - невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Незгода позивача із порядком проведення перевірки та висновками, викладеними в акті перевірки, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, згідно із частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із статтею 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Змістом статті 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною 1 статті 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів, зокрема, складати акт за результатом проведеної перевірки.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справа №818/1512/17, від 09 жовтня 2019 року (справа №724/1843/18), від 17 вересня 2019 року (справа № 806/1723/18), які відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, складати акти перевірки.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що дії відповідача щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, розташованих по вул. Радистів, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87 у Деснянському районі м. Києва та складання акту від 12 грудня 2017 року №337-ДК/291/АП/09/01/-17 не порушують права позивача.

Суд зауважує, що відновленню у судовому порядку підлягає тільки порушене право особи.

Так, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов`язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

В даному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили, що дії відповідача щодо складання акту від 12 грудня 2017 року №337-ДК/291/АП/09/01/-17 породжують, змінюють чи припиняють для позивача права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що судові витрати розподілу не підлягають у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук