Рішення № 89431846, 25.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1691/20

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №25 від 05 лютого 2020 року в частині, що стосується громадянина Сірійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з дати видання посвідки не виникли обставини, передбачені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", які були б підставою для скасування дозволу на імміграцію позивача. Крім цього, втручання органу державної влади в сімейне життя позивача є неправомірним, не враховувалось наявність малолітньої дитини, законне право дитини на проживання разом з батьками.

Ухвалою суду від 27.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення в якості третьої особи управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що на момент звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземця (10.01.2005) та момент прийняття рішення про надання йому дозволу на імміграцію 17.03.2005 у позивача не було правових підстав для його оформлення. Громадянин Сирії ОСОБА_1 , як батько, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи приписи п.4 ст.1 Закону України "Про громадянство", ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається громадянином України з моменту набуття громадянства, а саме з 15.05.2009.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

10.01.2005 громадянин Сирії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до ВГІРФО УМВС України в Одеській області з заявою про залишення в Україні на постійне проживання.

Згідно висновку ВГІРФО УМВС України в Одеській області від 17.03.2005, підставою документування посвідкою на постійне проживання в Україні позивачу став факт народження на території України сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , виданим Хмельницьким міським відділом РАГС 10.11.1999, зазначено громадянство дитини - ОСОБА_3 .

17 березня 2005 року позивачу видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

Громадянин Сирії ОСОБА_1 , як батько, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 15.05.2009 оформлено громадянство України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України "Про громадянство України".

11.07.2013 позивач був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданою УДМС України в Хмельницькій області.

14.01.2020 ІНФОРМАЦІЯ_5 в.о. начальника ГУ ДМС України в Одеській області затверджено висновок про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки па постійне проживання в Україні громадянина Сирії ОСОБА_1 . У висновку зазначено, зокрема, що 10.01.2005 громадянин Сирії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець Сирії, звернувся до ВГІРФО УМВС України в Одеській області з заявою про залишення в Україні на постійне мешкання. Відповідно до матеріалів особової справи та висновку ВГІРФО УМВС України в Одеській області від 17.03.2005, підставою для надання дозволу на імміграцію зазначеному іноземцю слугував факт народження на території України його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10.11.1999 Хмельницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану). Інших підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну у вищенаведеного громадянина не вбачається. Після розгляду матеріалів, 17.03.2005 ВГІРФО УМВС України в Одеській області було складено висновок про залишення на постійне мешкання в Україні громадянина Сирії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", зазначений висновок був затверджений керівником ВГІРФО УМВС України в Одеській області. 17.03.2005 ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання та 17.03.2005 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

У висновку відмічено, що згідно з п. 1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою на імміграцію надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки з громадянином України, дітям і батькам громадян України. Відповідно до матеріалів особової справи про громадянство №316059 громадянин Сирії ОСОБА_1 , як батько, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеської області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 15.05.2009 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув громадянство України відповідно до ст. 8 Закону України "Про громадянство України". Враховуючи, приписи п.4 ст.1 Закону України "Про громадянство", а саме, що громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається громадянином України з моменту набуття громадянства, а саме з 15.05.2009. Беручи до уваги вищенаведене, на момент звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземця (10.01.2005) та на момент прийняття рішення про надання йому дозволу на імміграцію (у формі висновку) 17.03.2005, у ОСОБА_1 не було правових підстав для його оформлення. Виходячи з викладеного встановлено, що рішення про видачу посвідок на постійне проживання громадянину Сирії ОСОБА_1 прийняті з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію" та підлягають скасуванню відповідно до вимог пункту 73 Порядку оформлення наказом Голови ДМС України.

Відповідно до п.10 наказу Державної міграційної служби України №25 від 05 лютого 2020 року на підставі висновку ГУДМС в Одеській області від 14.01.2020 стосовно громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 17.03.2005 та серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 від 11.07.2013.

Листом ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області 5100.5.6-2869/51.1-20 від 04.03.2020 повідомлено представника позивача у відповідь на адвокатський запит, що наказом "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання" голови Державної міграційної служби посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_6 05 вид. 17.03.2005 (посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 вид. 11.07.2013 УДМС України в Хмельницькій обл.) визнані недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію" (далі - Закон №2491-ІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно з ч.4 ст.11 Закону №2491-ІІІ особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Відповідно до статті 12 Закону №2491-ІІІ визначено перелік підстав, при наявності яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (пункт 1).

При цьому, згідно п. 12 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок), територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до п.22 Порядку для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Згідно з п. 8 п. 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321), посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується, зокрема, у разі оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства.

У разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу / територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС. На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС (п. 73 Порядку №321).

Суд враховує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що на момент звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземця (10.01.2005) та на момент прийняття рішення про надання йому дозволу на імміграцію (у формі висновку) 17.03.2005, у ОСОБА_1 не було правових підстав для його оформлення, оскільки його син є громадянином України з 15.05.2009.

Так, згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Отже, позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", який передбачає надання дозволу особам, які є, зокрема, батьками громадян України.

Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є громадянином України з моменту набуття громадянства, а саме з 15.05.2009.

Відповідач виходив з того, що рішення про видачу посвідок на постійне проживання прийняті з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію" та підлягають скасуванню відповідно до п.72-73 Порядку №321.

Суд також звертає увагу на те, що позивач помилково ототожнює поняття "визнання посвідки недійсною" та "скасування дозволу на імміграцію", що є різними законодавчими термінами, а тому положення ст. 12 Закону України "Про імміграцію", якими врегульовано питання скасування дозволу на імміграцію, не підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин.

В той же час, оскаржуване рішення не містить посилань на наявність обставин для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, передбачених ст.12 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до статті 12 Закону №2491-ІІІ визначено перелік підстав, при наявності яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (пункт 1).

Однак відповідачем не встановлено того, що дозвіл було надано на підставі свідомо неправдивих та взагалі неправдивих відомостей. У поданій заяві про надання дозволу на імміграцію позивач не вказував, що ОСОБА_2 є громадянином України. Позивач лише зазначив, що ОСОБА_2 є його сином, який народився на території України, і неправдивих відомостей не наводив.

Фактично відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для надання позивачу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 17.03.2005, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про визнання такої посвідки недійсною.

Суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому суд зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи викладене, суду дійшов висновку, що позивач не повинен нести негативні наслідки протиправної поведінки державного органу, оскільки порушення відбулося не з його вини, а виправлення допущеної помилки шляхом визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 17.03.2005, виданої 15 років тому, є недопустимим.

Суд звертає увагу на те, що відповідач також визнав недійсною посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 11.07.2013, хоча на час її видачі ОСОБА_2 , син позивача, уже був громадянином України (а саме з 15.05.2009).

Таким чином, відповідачем не враховано при прийнятті оскаржуваного рішення факту наявності у позивача дитини, яка є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. Відповідач також мав би виходити з правових та фактичних наслідків такої дії, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення та врахувати право позивача на сім`ю та інтереси для добробуту дитини.

Також відповідачем не дотримано одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві", а саме принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №25 від 05 лютого 2020 року в частині визнання недійними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання в Україні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_6 /05 від 17.03.2005 та серії НОМЕР_2 від 11.07.2013.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ) Відповідач:Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, 9, м.Київ, 01001 , код ЄДРПОУ - 37508470)

Головуючий суддя Д.А. Божук