Рішення № 89431845, 26.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1236/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, виконавчого комітету Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, виконавчого комітету Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в селі Головлі Славутського району Хмельницької області, оформлену рішенням Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області від 22.11.2019 року №64;

- зобов`язати Крупецьку сільську раду Славутського району Хмельницької області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в селі Головлі Славутського району Хмельницької області згідно поданої ОСОБА_1 заяви.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначила, що в жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області із заявою - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства. До цієї заяви додано необхідний пакет документів. Рішенням від 22.11.2019 року №64 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » за результатами розгляду цієї заяви, їй відмовлено. Як зазначається у рішенні: «... у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме у зв`язку з відсутністю Генерального плану, зонування та детального плану території с. Головлі, затверджених відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та перебування земельної ділянки у приватній власності іншої особи».

Позивач вважає, що таке рішення відповідача суперечить нормам чинного законодавства України та є протиправним.

Суд, ухвалою від 28.02.2020 року відкрив провадження та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.04.2020 залучено виконавчий комітет Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області як співвідповідача по справі №560/1236/20.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача - Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що земельна ділянка, яку бажає позивач отримати у приватну власність, є земельною ділянкою для містобудівних потреб. У зв`язку з відсутністю Генерального плану, зонування та детального плану території с. Головлі Славутського району Хмельницької області позивачу було відмовлено у наданні відповідного дозволу. Крім того, згідно з відомостями погосподарської книги Головлівської сільської ради бабуся позивача ОСОБА_2 проживала у будинку АДРЕСА_1. У 1992 році дворогосподарство по АДРЕСА_1 було ліквідоване у зв`язку із смертю ОСОБА_2 В подальшому дворогосподарство, що по АДРЕСА_1 було виділено у користування для ОСОБА_3 та змінено нумерацію будинку з НОМЕР_2 на НОМЕР_3. Відповідно до заяви від 18 листопада 1996 року рішенням виконавчого комітету Головлівської сільської ради від 22 листопада 1996 року № 62 ОСОБА_3 передані у приватну власність земельні ділянки, що розташовані біля житлового будинку по АДРЕСА_1: 0,19 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівель та 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується списком громадян села Головлі, яким передаються земельні ділянки у власність та постійне користування. ОСОБА_3 помер. Спадщина спадкоємцями померлого ОСОБА_3 не оформлена. Вважає, що Крупецька сільська рада Славутського району Хмельницької області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Також, від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із карантином. За результатами розгляду вказаного клопотання, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобіганню поширенню на території України короновірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 з 12.03.2020р. на всій території України встановлено карантин. Крім того, відповідно до заяви Голови Ради Суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 на офійному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

По даній справі судом не визнавалася обов`язкова участь сторін, а тому враховуючи зазначене, та достатність доказів у справі, суд вбачає за можливе розглянути справу без участі сторін та відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача - виконавчого комітету Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність громадянам із земель комунальної власності є виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад відповідних територіальних громад, а не її виконавчих комітетів. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Встановлено, що 22.10.2019 року позивачем подано до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства.

Разом із заявою як додатки подано: копію свідоцтва про право особистої власності на ім`я ОСОБА_2 , копію паспорту, ідентифікаційного коду, схему розміщення земельної ділянки.

Рішенням ХХІХ сесії VІІ скликання Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області від 22.11.2019 року №64 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », за результатами розгляду заяви відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме у зв`язку з відсутністю Генерального плану, зонування та детального плану території с. Головлі, затверджених відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та перебування земельної ділянки у приватній власності іншої особи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що Крупецька сільська рада Славутського району Хмельницької області, в даному випадку, має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідної заяви громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Разом з цим, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Як зазначалося вище ОСОБА_1 подала до Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області належним чином оформлену заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданою до неї схемою розміщення земельної ділянки.

Однак, рішенням ХХІХ сесії VІІ скликання Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області від 22.11.2019 року №64 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », за результатами розгляду заяви відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме у зв`язку з відсутністю Генерального плану, зонування та детального плану території с. Головлі, затверджених відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та перебування земельної ділянки у приватній власності іншої особи.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, слід зазначити, що у силу частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

У той же час, частиною 1 статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (частина 1 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, системний аналіз вказаних положень свідчить про те, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється лише у разі відсутності плану зонування або детального плану території затвердженого відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Судом враховано, що відповідачем не надано суду доказів відсутності плану зонування або детального плану території, які б поширювали свою дію на вказану у заяві позивачем земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

В даному випадку посилання відповідача на відсутність містобудівної документації - генерального плану с. Головлі, як на підставу відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також, суд вважає безпідставним та необгрунтованим твердження відповідача про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності іншої особи, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено: по АДРЕСА_1 знаходяться залишки напівзруйнованого старого будинку, який належав покійній бабці позивача ОСОБА_2 , (померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті підтверджується відомостями з погосподарської книги). За життя ОСОБА_2 також отримувала свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, який належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . Після своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишила. Однак, з часу смерті ОСОБА_2 , позивач постійно відкрито, добросовісно і безперервно використовувала земельну ділянку по АДРЕСА_1 , здійснювала її постійне прибирання, обробку, засадження сільгоспкультурами, оплату за користування вказаною земельною ділянкою, згідно податкових повідомлень.

Судом враховано, що належних та допустимих доказів (рішення уповноваженого органу, яким передано земельну ділянку у власність іншій особі, інформація про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, тощо) перебування у приватній власності іншої особи земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем до суду не надано. Також, факту наявності права власності іншої особи на вказану земельну ділянку не підтверджує і Публічна кадастрова карта України.

При цьому, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 13 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Згідно ч. 5 ст. 46 вищевказаного Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування відмови Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в селі Головлі Славутського району Хмельницької області, оформлену рішенням Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області від 22.11.2019 року №64 слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Крупецьку сільську раду Славутського району Хмельницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в селі Головлі Славутського району Хмельницької області згідно поданої ОСОБА_1 заяви суд зазначає, що саме до повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень віднесено вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення відповідної документації.

Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти орган місцевого самоврядування. Відтак, у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 ст.2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст.245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов`язок зобов`язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернулась позивач, з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов`язання Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та вирішити вказане питання з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ХХІХ сесії VІІ скликання Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області від 22.11.2019 року №64 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в селі Головлі Славутського району Хмельницької області та зобов`язати Крупецьку сільську раду Славутського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2020 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог про зобов`язання Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,20 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в селі Головлі Славутського району Хмельницької області - відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 (с. Головлі, Славутський район, Хмельницька область, 30060 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Крупецька сільська рада Славутського району Хмельницької області (вул. Б. Хмельницького, 106, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068 , код ЄДРПОУ - 04405030) Виконавчий комітет Крупецька сільська рада Славутського району Хмельницької області (вул. Б. Хмельницького, 106, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068 , код ЄДРПОУ - 04405030)

Головуючий суддя П.М. Майстер