Рішення № 89425009, 25.05.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/34634/19

Провадження №2/760/4082/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з позовом до відповідача в якому просила розірвати договір №040917 від 04.09.2017 року у зв`язку з його фактичним невиконанням.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 158295,00 грн. сплаченої попередньо за товар суми, витрати пов`язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 17069,00 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.09.2017 року між нею та відповідачем був укладений договір № 040917 з метою встановлення систем відеоспостереження, сигналізації периметру, освітлення, а також проведення монтажу обладнання.

Відповідно до п. 2.1 договору сума договору складає 217060,00 грн., розшифрування якої показано у специфікації № 1, яка є невід`ємним додатком № 1 до цього договору.

Відповідачем при укладенні договору зазначалося, що ціна договору є приблизною та має коригуватися в процесі підбору обладнання та узгодження вартості встановленого обладнання.

Проте відповідачем, всупереч умовам договору, не було надано на узгодження та підписання Специфікації, яка була невід`ємною частиною договору та мала містити перелік обладнання, його характеристики та вартість.

На виконання п. 3.1 договору позивачем було сплачено відповідачу 6100,00 доларів США попередньої оплати, що станом на день оплати за офіційним курсом НБУ становило 158295, 00 гр.

На день звернення до суду Додаток № 1 до договору так підписаний і не був, відповідач перелік обладнання та його вартість не узгодив, специфікації договору з зазначенням вартості та технічних даних, проектної документації на узгодження, даних про сертифікацію, а також актів виконаних робіт не надав.

В зазначений в договорі строк продавець не поставив та не інсталював Систему відеоспостережання у кількості відповідно до Специфікації, чим порушив умови договору та умови виконання зобов`язань.

Частину обладнання відповідач поставив, але це не узгоджене обладнання, без документації, без сертифікатів та підтверджень вартості обладнання та його походження.

На вимогу позивача про надання відповідних документів та інформації про обладнання, відповідач повідомив, що інформацію та документи надасть лише за фактом сплати нею всієї вартості за договором.

Представник позивача звернувся до відповідача з пропозицією виготовлення товарознавчої експертизи з метою встановлення технічних можливостей обладнання, його характеристик та оцінки вартості обладнання та вартості його інсталювання, на що отримав відмову.

Відповідач умисно не надав вичерпної інформації про обладнання «Система відеоспостереження» та її інсталювання, та виконував умови договору по принципу розрахунку по факту, розуміючи її необізнаність у технічних тонкощах обладнання, інсталювання обладнання та його вартості використав у нечесній підприємницькій діяльності та введення в оману.

Зазначила, що свої обов`язки за договором виконала в повному обсязі, сплативши суму попередньої оплати, в той час як відповідач своїх зобов`язань не виконує, суму попередньої оплати повертати відмовляється.

Також зазначила, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2019 року було задоволено її вимоги та визнано недійсним договір № 040917 від 04 вересня 2017 року, укладений між нею та ОСОБА_2 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 158295,00 грн.

Проте, постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2019 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2019 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з неналежним способом захисту порушених прав позивача.

При цьому, під час судового розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції не було встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання.

Крім того, в межах експертного дослідження, проведеного під час розгляду справи було встановлено виконання робіт по встановленню охоронного обладнання неналежної якості, що виключає можливість його експлуатації.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08.01.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

10.02.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що Київській апеляційний суд у своїй постанові від 04 листопада 2019 року у справі 760/29211/17 встановив, що відповідно до експертного висновку від 18 грудня 2018 року, проведеного на замовлення позивача об`єктом дослідження є встановлена на об`єкті система відеоспостереження, охоронна система на території приватного будинку та прилеглій до нього території. Мета роботи - надання експертного висновку щодо визначення фактичного технічного стану встановленої системи відеоспостереження (СВС) та охоронної системи (ОС) на підставі аналізу отриманих при обстеженні даних, оцінка технічного стану СВС та ОС споруди в цілому. Загальні відомості - системи на об`єкті були побудовані і введені в експлуатацію у листопаді 2017 року.

За таких обставин Київський апеляційний суд прийшов до висновку, що система відеоспостереження та охоронна система на замовлення позивача була встановлена.

Крім цього, Київський апеляційний суд зазначив, що до відзиву на позов відповідач надав суду акт прийому-передачі обладнання та виконаних робіт лише за його підписом, калькуляцію усієї встановленої ним системи, схеми розміщення відеоспостереження, які не були предметом дослідження експерта, а тому не можна вважати вказаний письмовий доказ, як повний та належний.

Київський апеляційний суд зазначив, що захищаючи порушене право позивача у обраний нею спосіб і стягуючи з виконавця робіт грошові кошти, сплачені замовником на виконання договору підряду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ні умовами укладеного сторонами договору, ні ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ні ст. ст. 858, 872 ЦК України не передбачено повернення виконавцем робіт коштів, отриманих за договором, у випадку неякісного виконання робіт підрядником.

В даному позові ОСОБА_1 в якості підстави для розірвання договору і повернення фактично сплачених коштів знову наводить в якості підстави те, що «в межах експертного дослідження, проведеного під час розгляду справи в суді 1 інстанції, було встановлено виконання робіт по встановленню охоронного обладнання неналежної якості, що виключає можливість його експлуатації».

Враховуючи те, що в новому позові позивач не навела інших підстав для повернення ОСОБА_2 коштів отриманих за договором, вважає позов в цій частині необґрунтованим.

У своєму позові ОСОБА_1 в якості підстави для задоволення позову зазначила, що відповідач не надав їй проектної документації на узгодження.

Однак, позивач не навела жодного доказу на предмет того, що саме відповідач повинен був надати проектну документацію та взагалі її виготовити.

Умовами договору на відповідача як виконавця не покладено обов`язок передати затверджену проектно-кошторисну документацію замовнику, а в силу ч. 1 ст. 875 ЦК України, якщо позивач наполягає на необхідності надання проектної документації, то обов`язок надати затверджену проектно-кошторисну документацію покладено законом на позивача як замовника.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не навела доказів на підтвердження того, що в результаті ненадання відповідачем необхідної та достовірної інформації відносно товару і виконуваних робіт вона не отримала той результат, на який вона очікувала.

Що стосується експертного висновку, то, як вже було зазначено в постанові Київського апеляційного суду, вказаний письмовий доказ не можна вважати як повний та належний.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Також, просив застосувати строк позовної давності.

06.04.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що акт прийму передачі між сторонами станом на сьогодні не підписаний, а тому відсутні будь-які підстави вважати про те, що перебіг строку позовної давності у вказаних правовідносинах взагалі розпочався.

На підтвердження проведення відповідачем робіт неналежної якості позивач надав висновок товарознавчої експертизи (експертного дослідження), з якого вбачається, що відповідачем було здійснено виконання робіт по встановленню охоронного обладнання неналежної якості, що виключає можливість його експлуатації.

Оскільки предметом розгляду даного спору є неналежна якість проведених робіт по встановленню відповідачем системи відеоспостереження, вказаний висновок є належним та допустимим доказом, що свідчить про порушення позивачем взятих на себе зобов`язань.

Посилання представника відповідача на оцінку вказаного доказу Колегією Київського апеляційного суду під час розгляду справи є недоречними, оскільки предметом розгляду попередньої справи було визнання недійсним договору підряду, зокрема, з підстав невиготовлення відповідачем повного пакету технічної документації.

А ні під чає розгляду попередньої справи, а ні до даного відзиву, відповідач не надав жодного доказу, який би свідчив про те, що система відеоспостереження, яка була реалізована відповідачем з обов`язком подальшої установки є належної якості та успішно експлуатується позивачем.

З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.

04.05.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких він зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи роботи (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Діючим законодавством, яке регулює відносини між споживачем/замовником і виконавцем/підрядником, визначені як наслідки неналежного виконання обов`язків за договором підряду, так і способи захисту порушеного права споживача.

Разом з цим серед визначених способів захисту такого способу захисту споживача, як повернення коштів, сплачених за товар чинним законодавством не передбачено.

З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір №040917.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, поставити та передати у власність замовника обладнання «Систему відеоспостереження, охоронну сигналізацію периметру, світлодіодне освітлення периметру», а також провести монтаж обладнання згідно заяв замовника, а замовник зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 2.1 договору сума договору складає 217060,00 грн.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що замовник оплачує 159452,00 гр. у якості передплати перед початком монтажних робіт на об`єкті замовника.

Замовник оплачує 57608,00 гр. після впровадження «Системи відеоспостереження, охоронної сигналізації периметру, світлодіодне освітлення периметру» в експлуатацію та підписання Акт прийому-передачі обладнання та виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була сплачена попередня оплата за договором в розмірі 6100,00 доларів США, що станом на день оплати за офіційним курсом НБУ становило 158295,00 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З точки зору права змішаним є договір, в якому містяться елементи різних договорів, передбачених законом або іншими нормативними актами.

В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов`язання, яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов`язують здійснення своїх прав і обов`язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов`язків, передбачених іншим договором.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктами 4.1, 4.3 укладеного між сторонами договору відповідач, як виконавець, зобов`язався поставити замовнику обладнання «Системи відеоспостереження» не пізніше 10-ти робочих днів з моменту отримання коштів від замовника.

Монтаж обладнання здійснюється в строк до 30-ти робочих днів з моменту поставки обладнання замовнику за умови відсутності атмосферних опадів (дощ, град, сніг тощо).

В цьому випадку строк монтажних робіт може збільшитись на кількість днів, у які були атмосферні опади.

Відповідно до п. 4.4 Договору перехід до замовника права власності на обладнання «Системи відеоспостереження, охоронної сигналізації периметру, світлодіодне освітлення периметру», що поставляється за цим Договором, відбувається в момент підписання Акт прийому передачі обладнання та виконаних робіт.

Позивач зазначила, що всупереч умовам договору відповідач не надав позивачу для узгодження Специфікацію № 1, яка мала містити детальну розшифровку вартості обладнання та виконаних робіт.

Крім того, відповідачем не була надана проектна документація та дані про сертифікацію на поставлене обладнання, а також акти виконання робіт.

Також зазначила, що частину обладнання відповідач поставив позивачу, але це неузгоджене обладнання, без документації, без сертифікатів та підтверджень вартості обладнання та його походження, не надано вичерпну інформацію про обладнання.

Крім того, вважає, що обладнання є неналежної якості, що підтверджується висновком обстеження інженерних конструкцій і елементів системи відео спостереження (СВС), охоронної системи (ОС) виготовленого на замовлення позивача ПП «Кластер-плюс».

На підставі викладеного позивач просила розірвати договір №040917 від 04.09.2017 року у зв`язку з його фактичним невиконанням та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 158295,00 грн. сплаченої попередньо за товар суми, витрати пов`язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 17069,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Згідно з абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з п. 2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45 у редакції від 23 березня 2012 № 122, зареєстровано в Мінюсті України 1 червня 2011 р. за № 651/19389, цей Порядок визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та поширюється на суб`єктів містобудування.

Згідно п. 1.1. ВСН 60-89 Пристрої зв`язку, сигналізації і диспетчеризації житлових і громадських будівель. Норми проектування, дані ВСН розповсюджуються на проектування пристроїв зв`язку, сигналізації і диспетчеризації інженерного обладнання житлових і громадських будівель, споруджуваних, реконструйованих і капітально-ремонтованих житлових і громадських будівель в міських і сільських поселеннях.

Відповідно до ДБН В.2.2.-15-2005 Житлові будинки. Основні положення, затверджено наказом Держбуду України від 18 травня 2005 р. № 80 ці норми поширюються на проектування нових і реконструкцію житлових будинків з позначкою рівня підлоги верхнього поверху до 73,5 м.; одноквартирні та багатоквартирні, у тому числі спеціалізовані квартирні житлові будинки для осіб похилого віку і сімей з інвалідами та гуртожитки.

Згідно з розділом 1 «Сфера застосування» ДБН А.2.2.-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджено наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 р. № 163, ці Норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Таким чином, позивач без посилання на належні нормативно-правові акти та/або договір необґрунтовано вважає, що при укладанні договору побутового підряду між замовником - фізичною особою і відповідачем, основним видом діяльності якого є електромонтажні роботи; КВЕД 43.21., ОСОБА_2 повинен був розробити і надати позивачу на стадії укладання договору проектну документацію на «Систему відеоспостереження, охоронну сигналізацію периметру, світлодіодне освітлення периметру», роботи по встановленню якої не є новим будівництвом, реконструкцією або капітальним ремонтом та технічним переоснащенням будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Умовами договору на відповідача як виконавця не покладено обов`язок передати затверджену проектно-кошторисну документацію замовнику, а в силу ч. 1 ст. 875 ЦК України, якщо позивач наполягає на необхідності надання проектної документації, то обов`язок надати затверджену проектно-кошторисну документацію покладено законом на позивача як замовника.

З урахуванням викладеного посилання позивача на те, що відповідача зобов`язаний був надати проектну документацію на узгодження є необґрунтованими.

У своїй позовній заяві позивач наполягає на тому, що відповідач не надав їй разом з договором специфікацію № 1, яка мала містити детальну розшифровку вартості обладнання та виконаних робіт.

Проте, дана інформація не відповідає дійсності тому, що позивач, підписавши договір, ухилилась в подальшому від підписання наданої їй специфікації № 1 до цього договору.

Так, на виконання п. 2.1 договору відповідачем разом з договором для підписання було надано Специфікацію № 1, яка є невід`ємним додатком 1 до договору, і в якій був складений детальний перелік усіх видів обладнання та робіт, що мали бути виконанні за договором.

При цьому позивач своєю поведінкою (конклюдентними діями) фактично підтвердила, що їй відомо про обладнання, яке буде поставлятися і роботи, які будуть виконуватись, а саме:

будинок і земельна ділянка, на які було поставлено обладнання і виконувались роботи з монтажу обладнання, знаходяться у приватній власності позивача і доступ до цих об`єктів не може вчинятись без погодження з їх власником.

позивачем було сплачено попередню оплату згідно з умовами договору на придбання певного обладнання у розмірі 158295,00 грн.

Крім того, в додатку №2 до експертного висновку викладено «Специфікацію обладнання та матеріалів», яка повністю співпадає з специфікацією, наявною у відповідача, і котру, як зазначено в експертному висновку, було надано саме замовником позивачем.

Щодо обов`язку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 інформацію про товар і виконувані роботи, то слід зазначити наступне.

За умовами п. 1.1 договору відповідач зобов`язався поставити та передати у власність замовника обладнання «Систему відеоспостереження, охоронну сигналізацію периметру, світлодіодне освітлення периметру» (далі - обладнання), а також провести монтаж обладнання згідно заяв замовника, а замовник зобов`язаних в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимого цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 868 ЦК України підрядник зобов`язаний до укладання договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов`язаний назвати замовникові конкретну особа, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.

Згідно з ч. 3 ст. 869 ЦК України замовник має право вимагати розірвання договору побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або недостовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на виконання робіт, які не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник.

Згідно з ст. 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Також, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформаціє про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

В цій же частині ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано вичерпний перелік відомостей, що належать до необхідної, доступної, достовірної своєчасної інформації. Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про продукцію доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятним для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відтак, із наведених правових норм вбачається що на відповідача як підрядника закон покладає обов`язок надати позивачу як замовнику необхідну та достовірну інформацію відносно товару і виконуваних робіт ще до укладання відповідного договору з замовником.

Проте у своїй позовній заяві ОСОБА_1 не навела доказів на підтвердження того, що в результаті ненадання відповідачем необхідної та достовірної інформації відносно товару і виконуваних робіт вона не отримала той результат, на який вона очікувала.

Щодо передачі документів на обладнання позивачу то слід зазначити наступне.

З експертного висновку, на який посилається в своєму позові ОСОБА_1 , в розділі 1 «Загальні відомості. Дослідження» зазначено, що згідно з наявною у замовника інформації щодо складу системи та розташування системи відеоспостереження та охоронної системи (додаток № 1 та № 2), системи на об`єкті були побудовані і введені в експлуатацію у листопаді 2017 року.

В подальшому позивач почала користуватись обладнанням, однак Акт прийому-передачі обладнання та виконаних робіт - не підписав, остаточний розрахунок з відповідачем не провів.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо) що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.4. договору перехід до замовника права власності на обладнання що поставляється за цим договором, відбувається в момент підписання Акту прийому-передачі обладнання та виконаних робіт.

Згідно з п. 9.2. договору датою передачі обладнання в експлуатацію вважається дата підписання Акту виконаних робіт.

Як зазначив представник відповідача, під час намагання відповідача передати обладнання і підписати Акт прийому-передачі позивач була відсутня і відповідач спілкувався виключно з членами її родини (батьком і сестрою). В усній формі без надання будь-яких підтверджуючих документів особа, яка назвала себе сестрою позивача, повідомила, що приймати обладнання буде вона. Після чого, вона зажадала від відповідача надати усі фінансові документи на обладнання і матеріали, вхідні гарантійні талони на обладнання, надати контакти постачальників обладнання і матеріалів, що не було передбачено умовами договору.

Вказані обставини позивач не спростувала.

Враховуючи те, що наданий відповідачем для підписання Акт прийому-передачі обладнання і виконаних робіт від 24 листопада 2017 року позивачем не було підписано, то передача обладнання за договором не відбулася, а тому і обов`язок у відповідача передати документи на обладнання - не настав.

В свою чергу, позивач звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 040917 від 04 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 158295,00 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 1582,95 грн. судового збору на користь держави.

В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2019 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2019 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Київській апеляційний суд у своїй постанові від 04 листопада 2019 року у справі 760/29211/17 встановив, що відповідно до експертного висновку від 18 грудня 2018 року, проведеного на замовлення позивача ( ОСОБА_1 ) об`єктом дослідження є встановлена на об`єкті система відеоспостереження, охоронна система на території приватного будинку та прилеглій до нього території. Мета роботи - надання експертного висновку щодо визначення фактичного технічного стану встановленої системи відеоспостереження (СВС) та охоронної системи (ОС) на підставі аналізу отриманих при обстеженні даних, оцінка технічного стану СВС та ОС споруди в цілому. Загальні відомості - системи на об`єкті були побудовані і введені в експлуатацію у листопаді 2017 року.

За таких обставин Київський апеляційний суд прийшов до висновку, що система відеоспостереження та охоронна система на замовлення позивача була встановлена.

Крім цього, Київський апеляційний суд зазначив, що до відзиву на позов відповідач надав суду акт прийому-передачі обладнання та виконаних робіт лише за його підписом, калькуляцію усієї встановленої ним системи, схеми розміщення відеоспостереження, які не були предметом дослідження експерта, а тому не можна вважати вказаний письмовий доказ (експертний висновок), як повний та належний.

З огляду на вищезазначене, суд вважає помилковою позицію представника позивача відносно того, що обставини, встановлені в постанові Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі 760/29211/17, не стосуються даної справи у зв`язку з іншим предметом спору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору №040917 від 04.09.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, за відсутності в матеріалах справи доказів того, що позивач взагалі зверталась до відповідача з вимогою щодо усунення недоліків, або зменшення ціни роботи, а також за відсутності належних і допустимих доказів щодо наявності істотних недоліків в роботах та/або обладнанні, встановленому відповідачем у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про розірвання договору.

При цьому, абзацом 2 ч, 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Що стосується вимог позивача про повернення коштів сплачених попередньо за товар в сумі 158295,00 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступленням від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

пропорційного зменшення ціни роботи;

відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Частиною 3 ст. 858 ЦК України визначено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 15) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи роботи (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, діючим законодавством, яке регулює відносини між споживачем/замовником і виконавцем/підрядником, визначені як наслідки неналежного виконання обов`язків за договором підряду, так і способи захисту порушеного права споживача.

Разом з цим серед визначених способів захисту такого способу захисту споживача, як повернення коштів, сплачених за товар - чинним законодавством не передбачено.

Київський апеляційний суд у постанові від 04.11.2019 року зазначив, що захищаючи порушене право позивача у обраний нею спосіб і стягуючи з виконавця робіт грошові кошти, сплачені замовником на виконання договору підряду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що а ні умовами укладеного сторонами договору, ні ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а ні ст. ст. 858, 872 ЦК України не передбачено повернення виконавцем робіт коштів, отриманих за договором, у випадку неякісного виконання робіт підрядником.

В даному позові ОСОБА_1 в якості підстави для розірвання договору і повернення фактично сплачених коштів наводить аналогічні підстави як і при зверненні до суду з позовом про визнання договору недійсним, а саме те, що «в межах експертного дослідження, проведеного під час розгляду справи в суді першої інстанції, було встановлено виконання робіт по встановленню охоронного обладнання неналежної якості, що виключає можливість його експлуатації».

Враховуючи те, що при розгляді даної справи позивач не навела інших підстав для повернення ОСОБА_2 коштів отриманих за договором, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Суд, прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору та повернення коштів, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

При цьому, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 611, 626, 628, 638, 655, 691, 711, 837, 858, 875 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення коштів сплачених за товар та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя