Вирок № 89423003, 22.05.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/902/20

Номер провадження 1-кп/629/281/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – судді Каращука Т.О., за участю секретаря Котяй А.Ю., прокурора Іванчака А.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Даниленка Б.І., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12019220000001740 від 04.12.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого майстром у філії ПВРЗ АТ «Укрзалізниця», одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 03 грудня 2019 року приблизно о 18-30 годині, керуючи технічно справним, належним йому автомобілем «ВАЗ-21061» р.н. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Перемоги, зі сторони вул. Сосюри в напрямку вул. Моторної в м. Лозова, Харківської області, зі швидкістю приблизно 30 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку № 71, розташованого на проспекті Перемоги, ОСОБА_1 , діючи необережно, при проїзді нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1; 5.35.2 «Пішохідний перехід» розділу 1 Правил дорожнього руху України, на якому перебував пішохід, грубо порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», та не зменшив швидкість і не зупинив керований ним автомобіль, не надав дороги пішоходу ОСОБА_3 , який в цей час рухався по пішохідному переходу, зліва направо відносно руху автомобілю, внаслідок чого допустив наїзд на вказаного пішохода.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отримання тілесних ушкоджень помер в лікарні. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-17/249-ЛЗт/19 від 27.01.2020 року, причиною його смерті стало гостре порушення мозкового кровообігу, зумовлене травмою голови з крововиливом під оболонки головного мозку.

Згідно висновку комплексної експертизи відео-, звукозапису і авто технічної експертизи № 7/1461/1462/1463/13/304 КПСЕ-19 від 11.02.2020 року у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21061» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України. Він мав технічну можливість запобігти зіткненню виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «ВАЗ-21061» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах. Щиросердно розкаюється у скоєному ним злочині.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати обчинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням іспитового строку на 3 роки на підставі ст. 75 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.

Потерпіла просила суд призначити мінімальне покарання обвинуваченому та вказала на те, що він повністю відшкодував збитки.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та місцезнаходження речових доказів при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, працює майстром у філії ПВРЗ АТ «Укрзалізниця», одружений, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 13.03.2020 року, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є низький, ризик небезпеки для суспільства – низький.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття, повне відшкодування матеріальних збитків.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Підстав до застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.ст. 69, 69-1 КК України у суду немає, так як суд застосовує до нього покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

По справі є судові витрати з проведення комплексної експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної та автотехнічної експертизи №7/1461/1462/1463/13/304 КПСЕ-19 від 11.02.2020 року у розмірі 4082 гривні 26 копійок, які підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2019 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова накладено арешт на майно, а саме на:автомобіль «ВАЗ-21061» р.н. НОМЕР_1 .

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирати.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, який працює майстром у філії ПВРЗ АТ «Укрзалізниця», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави (код класифікації доходів бюджету - 24060300, номер рахунку UА298999980313050115000020005, код ЄДРПОУ 37999680, отримувач - УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - інші надходження), витрати за проведення комплексної експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної та автотехнічної експертизи №7/1461/1462/1463/13/304 КПСЕ-19 від 11.02.2020 року у розмірі 4082 гривні 26 копійок.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року, а саме на : автомобіль «ВАЗ-21061» р.н. НОМЕР_1 .

Речові докази по справі:

- автомобіль «ВАЗ-21061» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області повернути власнику ОСОБА_1 ;

- CD-диск, з відеозаписом залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Т.О.Каращук