Рішення № 89409477, 22.05.2020, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/980/19

№ 2/302/26/20

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

22.05.2020 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Цімбота В.І.,

при секретарі Магдич В.М.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів голова с.Ізки Дубанич М.І., Деркач ОСОБА_3 .

пр-ка відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Міжгір`ї справу за позовом ОСОБА_1 дор Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину, рішення Ізківської сільради від 11.08.2019р. №1, рішення держреєстратора про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , зобов`язання вчинити певні дії, стягнення судових витрат, –

В С Т А Н О В И В :

09.08.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який 12.02.2020р. був уточнений і полягає в тому, щоби визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.04.2019 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області, зареєстроване в реєстрі за №250, ОСОБА_5 на право на земельну частку (пай), що належало померлій ОСОБА_6 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого Міжгірською районною державною адміністрацією від 05.06.1997 року. Визнати незаконними і скасувати рішення Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 11.08.2019 року №1 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Скасувати рішення державного реєстратора Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області Кураха Михайла Михайловича за індексним номером 48314385 від 20.08.2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 площею 1,0864 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1897488721224. Визнати недійсним та скасувати запис про право власності за №32887453 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 площею 1,0864 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1897488721224. Визнати незаконними і скасувати рішення Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 27.06.2019 року №18 «Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Зобов`язати Ізківську сільську раду Міжгірського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2019 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 площею 1,0864 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та прийняти відповідне рішення в межах чинного законодавства. Стягнути з вуідповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

Мотивує свої свої вимоги слідуючим.

Сторона позивача повністю підтримує обставини, викладені в позовній заяві від 09.08.2019 року та в заяві про збільшення позовних вимог від 03.09.2019 року, однак, користуючись своїм процесуальним правом, передбаченим п.2 ч.1 ст.49 ЦПК України, уточнив позовні вимоги.

1. Після звернення з позовом до суду стало відомо, що ОСОБА_5 , мешканець АДРЕСА_1 , 10.06.2019 року уклав договір із ТОВ «Експерт» (код ЄДРПОУ 31870465) на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,0864 га за межами с. Ізки в ур. «Ялина», кадастровий номер земельної ділянки 2122481600:02:004:0145, тобто земельної ділянки, на яку в 2018 році ТОВ «Землемір» виготовило для мене відповідну технічну документацію, на підставі якої і був зареєстрований цей кадастровий номер, і відповідно щодо якої Ізківська сільрада рішенням від 27.06.2019 року №18 відмовила мені у затвердженні технічної документації і передачі мені її у власність.

Підставою для виготовлення ТОВ «Експерт» технічної документації із землеустрою для ОСОБА_5 став сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 05.06.1997 року, виданий на підставі рішення Міжгірської РДА Закарпатської області від 07.05.1997 року №242 ОСОБА_6 щодо виділення їй земельної частки (паю) у землі КСП «Пролісок» розміром 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (далі Сертифікат ЗК №0086376), а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане в рамках спадкової справи №24-2019 державним нотаріусом Міжгірської держнотконтори від 24.04.2019 року, зареєстроване в реєстрі за №250, згідно якого ОСОБА_5 успадкував за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) на підставі Сертифіката ЗК №0086376.

01 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до Міжгірської держнотконтори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . На підтвердження прийняття спадщини до майна матері шляхом постійного проживання ОСОБА_5 надав державному нотаріусу вищезазначену довідку виконкому Ізківської сільради від 06.03.2019 року №187. На підставі заяви ОСОБА_5 державним нотаріусом було зареєстровано спадкову справу №24-2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_5 в своїй заяві повідомив державного нотаріуса про те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а його мати ОСОБА_6 померла в с.Сапожок, Ртищівського району, Саратовської області, Російської Федерації, і постійно проживала в АДРЕСА_2 . Аналогічні дані зазначені в свідоцтві про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 від 09.02.2011 року.

Крім того, згідно актового запису про смерть №01 від 09.02.2011 року, зареєстрованого виконкомом Ізківської сільради, ОСОБА_6 дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сапожок, Ртищівського району, Саратовської області, Російської Федерації, що підтверджується Медичним свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 від 22.11.2010 року, виданим Муніципальним закладом охорони здоров`я Ртищівської центральної районної лікарні Саратовської області. Також в даному актовому записів зазначено, що померла ОСОБА_6 проживала в АДРЕСА_2 , а заявником була ОСОБА_7 , мешканка АДРЕСА_3 (онука померлої).

В цьому контексті звертаю увагу суду на те, що згідно листа Ізківської сільради №214 від 16.12.2019 року перенумерація дворогосподарств в с. Ізки відбулася лише в 2013 році на підставі рішення сесії Ізківської сільради №5 від 03.11.2013 року, інформація про інші перенумерації дворогосподарств в сільраді відсутня.

Отже, дані, що містилися в довідці №187 від 06.03.2019 року, виданій виконкомом Ізківської сільради, не відповідали дійсності, оскільки як свідчить копія паспорта відповідача ОСОБА_5 він з 12.08.1990 року і по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а не в АДРЕСА_2 Житловий будинок АДРЕСА_2 до перенумерації в 2013 році мав №87, а не №78. До того ж якщо ОСОБА_6 померла в Російській Федерації, то вона аж ніяк не могла бути постійною мешканкою АДРЕСА_2 і з нею не міг постійно (тобто не менше шести місяців до дня смерті) проживати відповідач ОСОБА_5 09.10.2019р. Ці обставини підтвердив і сам відповідач ОСОБА_5 під час його допиту в якості свідка 09.10.2019р. року по справі №302/1078/19. Під час допиту ОСОБА_5 дав покази про те, що його мати ОСОБА_6 ще на початку 2000-х років виїхала на постійне проживання до своєї доньки в с. Сапожок, Ртищівського району, Саратовської області, Російської Федерації, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також свідок ОСОБА_5 підтвердив, що як мінімум останні півроку перед смертю ОСОБА_6 проживала у своєї доньки в Російській Федерації, а не в селі Ізки, Міжгірського району, і протягом 6 місяців після смерті матері він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за майном матері.

Отже, дані, що містяться в довідці виконкому Ізківської сільради №187 від 06.03.2019 року, не відповідають дійсності і відповідно ОСОБА_5 у передбачений законом спосіб не прийняв спадщину до майна своєї померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 .

Як наслідок, 24.04.2019 року державний нотаріус Міжгірської держнотконтори незаконно видала відповідачу ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №250, згідно якого він успадкував після смерті ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) на підставі Сертифіката ЗК №0086376.

Зауважу, що в даному свідоцтві про право на спадщину за заповітом державний нотаріус зазначила, що спадкоємець ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, державний нотаріус Міжгірської держнотконтори не взяла до уваги, що згідно п. 1.12. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Порядок), місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно п. 3.22. глави 10 розділу II Порядку у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Отже, оскільки ОСОБА_5 подав нотаріусу власний паспорт з відміткою про те, що зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_1 (про що він також зазначив і в своїй заяві від 01.04.2019 року №46), згідно даних актового запису про смерть ОСОБА_6 в Державному реєстрі актів цивільного стану спадкодавець була зареєстрована в АДРЕСА_3 (відповідний витяг містить в матеріалах спадкової справи №24-2019), а згідно довідки виконкому Ізківської сільради №187 від 06.03.2019 року померла ОСОБА_6 була зареєстрована в АДРЕСА_2 , то нотаріус мала відмовити ОСОБА_5 у реєстрації спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_5 не був зареєстрований з матір`ю за однією адресою.

Статтею 1251 ЦК України (в редакції чинній станом на 17.07.2006 року) було передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 37, 39 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній станом на 17.07.2006 року) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів мали право вчиняти такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів. Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів встановлювався цим Законом та іншими актами законодавства України.

Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (в редакції чинній станом на 17.07.2006 року), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5 (дай - Інструкція), було передбачено, що у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення певних дій.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно роз`яснень викладених в п. 6 листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право на пред`явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Статтею 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

На підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. У разі наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності заповіту підлягає розгляду судом. Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред`являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК, а саме: письмова форма; нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК); зазначення у заповіті місця та часу його складання; підписання заповіту заповідачем. Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених». Згідно з п. 2 Інструкції нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій. Посвідчення заповіту не уповноваженою особою, тобто посадовою, службовою особою, яка відповідно до норм статей 1251-1252 ЦК не уповноважена посвідчувати заповіти, має мати наслідком нікчемність заповіту (ч. 1 ст. 1257 ЦК).

В постанові від 12.06.2019 року по справі №607/15112/17 Верховний Суд Касаційний цивільний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний заповіт є нікчемним, оскільки він був секретарем сільської ради, яку виконком місцевої сільради не покладав функції щодо вчинення нотаріальних дій. Верховний суд констатував, що виключно виконавчий комітет сільської ради, а не будь-який інший орган, в т.ч. сільський голова, мав повноваження покласти на посадову особу органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів. Недотримання вимог, передбачених пунктом 2 частини другої розділу 1 Інструкції, стосовно належного оформлення повноважень представника виконкому сільради на вчинення нотаріальних дій, має наслідком, зокрема, нікчемність заповітів посвідчених такою неповноважною особою.

Зі змісту заповіту, посвідченого 17.07.2006 року від імені ОСОБА_6 , мешканки АДРЕСА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №12, слідує, що цей заповіт був посвідчений секретарем Келечинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Пижик О.М.

Як нам стало відомо, обов`язки по вчиненню нотаріальних дій на території Келечинської сільської ради було покладено на секретаря виконкому Келечинської сільради Пижик О.М. згідно рішення ІІ-Ї сесії 5-го скликання від 18.06.2006 року №25 «Про покладення обов`язків по вчинення нотаріальних дій».

Отже, станом на 17.07.2006 року виконком Келечинської сільради не уповноважував секретаря Пижик О.М. вчиняти нотаріальні дії на території цієї ради, в т.ч. щодо посвідчення заповітів, саме тому заповіт посвідчений ОСОБА_8 17.07.2006 року від імені ОСОБА_6 є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, технічна документація із землеустрою була виготовлена ТОВ «Експерт» на замовлення ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 на підставі Сертифіката ЗК №0086376 та незаконно виданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.04.2019 року, зареєстроване в реєстрі за №250, що має наслідком незаконність цієї документації.

Як наслідок, ці обставини є ще однією з підстав для визнання незаконними рішення Ізківської сільради №1 від 11.08.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яким сільрада передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145, а також рішення державного реєстратора Воловецької селищної ради Кураха М.М. №48314385 від 20.08.2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 :02:004:0145 і відповідного запису про право власності за №32887453 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 отримав відзив на позов ОСОБА_5 , до якого було додано копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2103690912019 від 14.08.2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145, згідно якого дана земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14.05.2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.07.2018 року, виготовленої ТОВ «Землемір».

Тобто державна реєстрація даної земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера відбулося на підставі технічної документації, виготовленої на моє замовлення ТОВ «Землемір».

29 січня 2020 року адвокат Рішко С.І. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із адвокатським запитом №06/20, в якому просив надати інформацію:

-про те, коли, ким і на підставі якої документації було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 площею 1,0864 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-про те, чи подавали ТОВ «Експерт» та/або ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та/або до його відділів заяву (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0864 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , Міжгірський район, за межами населених пунктів Ізківської сільської ради, урочище «Ялина» разом із оригіналом технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ТОВ «Експерт» на замовлення ОСОБА_5 від 10.06.2019 року. Якщо подавали, то коли саме це було, який результат розгляду цієї заяви, зокрема, чи видавався ТОВ «Експерт» та/або ОСОБА_5 витяг з Державного земельного кадастру за результатами розгляду цієї документації із землеустрою, чи приймалося державним кадастровим реєстратором будь-яке рішення за результатами розгляду цієї документації із землеустрою і в якому вигляді (надати копію рішення)

-про те, чи вносилися будь-які зміни в реєстраційні дані земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02: НОМЕР_5 : НОМЕР_6 на підставі технічної документації із землеустрою виготовленої ТОВ «Експерт» на замовлення ОСОБА_5 .

Листом від 04.02.2020 року №29-7-0.2-1087/2-20 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надало відповідь на вищевказаний адвокатський запит, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 14.05.2019 року державним кадастровим реєстратором Козіцьким С.С. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Громадянину ОСОБА_1 . За заявою ОСОБА_5 від 06.08.2019 року про надання відомостей з Державного земельного кадастру надано витяг з Державного земельного кадастру про вищевказану земельну ділянку. Заяви про державну реєстрацію земельної ділянки від ОСОБА_5 до відділу не надходили.

Отже, на день прийняття Ізківською сільрадою рішення від 11.08.2019 року №1 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» ні ОСОБА_5 , ні ТОВ «Експерт» не подавали державному кадастровому реєстратору заяв про державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0864 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів Ізківської сільради в урочищі «Ялина» разом із оригіналом технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку, відповідно на підставі цієї документації жодна земельна ділянка не реєструвалася і на підставі цієї документації ОСОБА_5 не отримував витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку.

Натомість 06.08.2019 року ОСОБА_5 замовив у ЦНАП Міжгірської райдержадміністрації витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145, яка була зареєстрована на підставі моєї технічної документації із землеустрою.

В подальшому, якщо ОСОБА_5 і подавав на затвердження Ізківської сільради технічну документацію із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, на підставі яких Ізківська сільрада могла прийняти рішення №1 від 11.08.2019 року, то це були вищевказаний витяг Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 06.08.2019 року та технічна документації із землеустрою виготовлена ТОВ «Експерт», яка навіть не подавалася на реєстрацію державному кадастровому реєстратору і відповідно ця документація не мала жодного відношення до вже зареєстрованої за моєю заявою земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145.

Отже, у Ізківської сільради не було жодних законних підстав приймати рішення №1 від 11.08.2019 року.

Як зазначено в рішення Ізківської сільради від 27.06.2019 року №18 «Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», мені було відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою по причині того, що земельна ділянка (земельна частка (пай) в урочищі «Ялина» вже більше 30 років знаходиться в користуванні ОСОБА_5 та його сім`ї.

27 січня 2020 року представник позивача адвокат Рішко С.І. звернувся до Міжгірської ДПІ Хустського управління ГУ ДФС у Закарпатській області із адвокатським запитом №07/20, в якому просив надати інформацію про:

-суми нарахованого контролюючими органами і сплаченого земельного податку за період з 01.01.2011року по 31.12.2019 року включно ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

-площу та цільове призначення земельної ділянки/земельних ділянок, на яку (-і) контролюючими органами у період з 01.01.2011 року по 31.12.2019 року було нараховано ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , суми земельного податку.

Листом від 03.02.2020 року №841/07-16-56-06 Хустське управління ГУ ДПС у Закарпатській області надало відповідь про те, що у ОСОБА_5 наявні наступні земельну ділянки:

1.площею 0,24 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (з 01.01.2005 року);

2.площею 0,76 га для ведення особистого селянського господарства (сіножаті; з 01.01.2005р.);

3.площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства (рілля; з 01.01.2005р.).

Всі ці земельні ділянки розташовані в АДРЕСА_3 .

Отже, інформація про те, що в користуванні ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 перебувала земельна ділянка площею 1,0864 га в ур. «Ялина», не відповідає дійсності.

Як зазначав Верховний суд України в постанові від 14.03.2017 року по справі №П/800/559/16 (ЄДРСР №65680258), згідно з ч. З ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі,

коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них. Системний аналіз ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 162, ч. 5 ст. 1711 КАС дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправної акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019 року по справі №К/9901/28031/19 (ЄДРСР №85613193).

В даному спорі позивачем, з урахуванням цієї заяви, заявляються дві вимоги немайнового характеру, а саме:

- визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого24.04.2019 року державним нотаріусом Міжгірської держнотконтори, зареєстрованого в реєстрі за №250, ОСОБА_5 на право на земельну частку (пай), що належало померлій ОСОБА_6 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , яке в подальшому стало підставою для прийняття Ізківською сільрадою рішення №1 від 11.08.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яке, в свою чергу, стало підставою для прийняття державним реєстратором Воловецької селищної ради Курахом М.М. рішення №48314385 від 20.08.2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за №32887453;

- визнати недійсним і скасувати рішення Ізківської сільради №18 від 27.06.2019 року «Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та зобов`язати Ізкірську сільраду повторно розглянути мою заяву від 18.06.2019 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004 НОМЕР_8 0145 та прийняти відповідне рішення в межах чинного законодавства.

Позивач та його представник вимоги позову підтримали, просять такий задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 з вимогами позову не згідний, просить у задоволення такого відмовити.

Інші особи як нотаріус, Міжгірська РДА до суду не викликались і клопотання про це не заявлялось.

Дослідивши докази у справ, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що мати ОСОБА_9 мала сертифікат на право на землю пай КСП «Пролісок» в 2,15га. (арк. спр.81).

26.04.2019р. ОСОБА_5 видано сертифікат на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (арк. Спр82, 83).

11.08.2019р. рішенням №1 Ізківська сільська рада затверджує Деркач М.О. технічну документацію на земельну ділянку в 1,0864га. та передає йому таку у приватну власність за межами населеного пункту (арк. спр.67).

Техдокументацію на спірну земельну ділянку мають як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_5 , на якому містяться два різні кадастрові номера (арк. спр.14, 78).

15.08.2019р. державний реєстратор Курах М.М. провів реєстрацію прав ОСОБА_5 на дану земельну ділянку (арк. спр.110).

Суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину, про зобов`язання сільської ради с.Ізки повторно, розглянути заяву ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, поскільки свідоцтво про право на спадщину видавалося нотаріусо і дії такого можуть оскаржуватись, чого позивачем не було вчинено. Повторний розгляд заяви ОСОБА_1 тягне за собою зобов`язання вчинити певні дії, що не може бути предметом розгляду у даному цивільному процесі.

Суд приходить до висновку, що Ізківська сільська рада, не маючи на це повноважень, передала ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку в 1,0864 га. урочище «Ялина» за межами (не вказано якого населеного пункту – арк. спр.109) за рахунок земель колишнього КСП «Пролісок».

Сільська рада не подала суду доказ, що вона є власником даної земельної ділянки, тобто відсутній реєстр речових прав комунальної власності на цю ділянку. Даного твердження не заперечив і сам сільський голова Дубанич ОСОБА_10 .І.

Тобто посилання в даному випадку на норми Закону від 10.07.2018р. за №2498-VІІІ є передчасними.

Реєстрація права власності на цю земельну ділянку є похідною і випливає із рішення сільради про передачу у власність такої.

Судові витрати у виді сплати судового збору слід стягнути із Ізківської сільської ради, яка і порушила закон, приймаючи таке рішення.

Керуючись ст.ст.258, 263, 268 ЦПК України, суд, –

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати незаконними і скасувати рішення Ізківської сільради від 11.08.2019р. за №1 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»., рішення державного реєстратора Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області Кураха Мих.Мих. від 20.08.2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0145 площею 1,0864 га, запис про право власності ОСОБА_5 на цю земельну ділянку.

Стягнути із Ізківської сільради в користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в Закарпатський апеляційний суд протягом 30 днів з часу його проголошення.

Суддя: В. І. Цімбота