Рішення № 89404911, 25.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/988/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 247531,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податків в сумі 247531,97 грн, яка виникла під час здійснення підприємницької діяльності. Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

25.03.2020 ухвалою суду позовна заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду направлялась відповідачу за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена особисто відповідачу 08.04.2020.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.11.2003 по 19.05.2017 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2020 № 1006651014.

08.01.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 10/13/ НОМЕР_1 , в якому зафіксоване порушення:

- підпункту 49.18.4. пункту 49.18 ст.49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено неподання до Чернігівської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

-підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: ОСОБА_1 не включено суму доходів, отриманих за ознакою „126" (Додаткове благо), та не подано податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатила податок на доходи фізичних осіб. Всього за актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб - 146690,06 грн;

- підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року. Донараховано військового збору з доходу нарахованого як додаткове благо - 12224,17 грн. (а.с.12-13).

Отже, за результатами здійснення підприємницької діяльності відповідач має податковий борг на загальну суму 247531,97 грн. (основний борг - 198812,80 грн, пеня - 48719,18 грн), з них:

- податковий борг по військовому збору в розмірі 19027,84 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішенням № 00002201305 від 07.02.2019 на суму 15280,21 грн (а.с.11). У зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань з військового збору, контролюючим органом відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 3747,63 грн. Загальна сума боргу становить 19027,84 грн;

- податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 228504,13 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 00002181305 від 07.02.2019 на суму 183362,58 грн (а.с.10) та податкового повідомлення-рішення № 00002191305 від 07.02.2019 на суму 170,00 грн (а.с.9). У зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом нарахована пеня в розмірі 44971,55 грн. Загальна сума боргу становить 228504,13 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов`язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом з тим, абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов`язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов`язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов`язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №808/7131/15 та від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.

З огляду на вищенаведені обставини справи суд зазначає, що сума нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій за вищевказаними податковими повідомленнями рішення набули статусу узгоджених грошових зобов`язань згідно з нормами Податкового кодексу України.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже у разі несплати платником податків протягом строків, встановлених статтею 57 ПК України, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов`язань такі зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №807/495/17, від 11.09.2018р. у справі № 810/4417/16, від 31.08.2018р. у справі № 826/14195/16, від 31.08.2018р. у справі № 821/381/17, від 22.08.2018р. у справі № 820/1878/16.

Відповідно до пункту 129.1. статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4. статті 129 ПК України).

Як вже встановлено судом, у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань з ІІДВ контролюючим органом відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ІІК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 48719,18 грн (а.с.6).

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, як встановлено судом вище, з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 08.04.2019 №55045-53 на загальну суму 237670,50 грн., яка отримана відповідачем (а.с.14).

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач має податковий борг в розмірі 247531,97 грн., який виник на підставі рішень контролюючого органу.

Вказана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Однак, так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 247531,97 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 247531,97 грн., з них: податок на доходи фізичних осіб у сумі 228504,13 грн.; військовий збір у сумі 19027,84 грн.

При цьому, у відповідності до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 247531,97 грн (двісті сорок сім тисяч п`ятсот тридцять одну грн) 97 коп., а саме:

- 228504,13 грн. з податку на доходи фізичних осіб на р/р UA528999980333129341000025002, УК у м Чернігові/м.Чернігів/11010500, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

- 19027,84 грн. військовоого збору на р/р UA858999980313010137000025002, УК у м Чернігові/м.Чернігів/11011001, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43143966.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко