Рішення № 89404859, 21.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Київ № 640/1212/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу, в тому числі і до вислуги років, період навчання на підготовчому відділенні денної форми навчання юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 10.12.1990 по 31.08.1991 для обчислення пенсії та призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 27.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не враховано половину строку навчання у вищому навчальному закладі в період з 10.12.1990 по 31.08.1991, на підтвердження чого надано відповідні докази. Внаслідок цього відповідачем необґрунтовано зроблено висновок щодо недостатності стажу, необхідного для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.01.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено, що підстави для врахування до страхового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні відсутні, а тому період такого навчання не враховано при визначенні стажу позивача для призначення пенсії.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

ОСОБА_1 27.09.2019 подано до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві заяву №8601 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 17.10.2019 №250706/03 відповідачем повідомлено про відмову у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності стажу за вислугу років, передбаченого статтею 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до змісту вказаного листа, стаж позивача на дату звернення із заявою склав 19 рік 1 місяць 6 днів, у тому числі 4 роки 6 місяців 21 день стаж за вислугу років.

Позивачем подано до відповідача звернення, яке зареєстровано 07.11.2019 №125612 щодо стажу для призначення пенсії.

Листом від 26.11.2019 №287525/02 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено, що відповідно до наданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії, загальний страховий стаж становить 27 років 1 місяць 22 дні, стаж за вислугу років становить 23 роки 7 місяців 27 днів.

Позивачем зазначено, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у призначенні пенсії за вислугою років є протиправною та такою, що порушує право на пенсійне забезпечення.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Згідно із частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - не менше 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Частиною 8 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які, в тому числі, безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина 13 статті 86 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень названого Закону, положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року):

1) вислуги років не менше - 24 роки;

2) у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

При цьому, статус стажиста, помічника і старшого помічника прокурора, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання, посада слідчого прокуратури, прирівнюються до статусу прокурора органу прокуратури, та зараховуються до статусу роботи на прокурорських посадах; посада слідчого прокуратури - до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України «Про прокуратуру», гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

У відповідності до статей 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 №8- рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Згідно із частиною 6 статті 86 Закону України «про прокуратуру» До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Як зазначено вище, позивачем 27.09.2019 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення пенсії за вислугою років.

Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років та зазначено, що відповідно до поданих документів страховий стаж позивача, що включається для обчислення пенсії у відповідності до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» складає 19 років 1 місяць 6 днів.

Разом з тим, у листі від 26.11.2019 №287525/02 відповідачем зазначено, що відповідно до наданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії, загальний страховий стаж становить 27 років 1 місяць 22 дні, стаж за вислугу років становить 23 роки 7 місяців 27 днів. До стажу за вислугу років зараховано:

- стаж роботи на посадах прокурорів - 19 років 1 місяць 6 днів;

- стаж державної служби з вищою юридичною освітою - 2 роки 3 місяці 26 днів;

- половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу - 2 роки 2 місяці 25 днів.

При цьому, відповідачем вказано про те, що до страхового стажу враховано період навчання з 01.09.1991 по 20.02.1996. Однак, навчання на підготовчому відділенні в період з 10.12.1990 по 31.08.1991 не враховано до стажу періоду навчання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 10.12.1990 ОСОБА_1 зараховано слухачем підготовчого відділення юридичного факультету з денною формою навчання. 21.06.1996 позивач закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка.

Тобто, в період з 10.12.1990 ОСОБА_1 був студентом (слухачем) юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, що підтверджується записами у трудовій книжці, архівною довідкою від 21.10.2015 №010-17/560 Київського національного університету імені Тараса Шевченка та дипломом серії НОМЕР_1 .

Відповідачем не заперечується наявність у ОСОБА_1 стажу роботи на посадах прокурорів та державної служби з вищою юридичною освіти.

Разом з тим, на думку відповідача, відсутні підстави для зарахування до стажу періоду навчання на підготовчому відділенні з 10.12.1990 по 31.08.1991.

Суд дійшов висновку про помилковість наведених доводів відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України «Про вищу освіту» особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є:

1) здобувачі вищої освіти;

2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.

Пунктом 1 частини 3 статті 61 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать: слухач - особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Згідно із пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок №590).

Підпунктом «і» пункту 109 Порядку №590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 №573.

Названими нормативно-правовими актами передбачено, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».

Отже, оскільки ОСОБА_1 був слухачем та навчався у вищому навчальному закладі, то в силу приписів частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наведений період навчання підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Стосовно посилань пенсійного органу на те, що позивача зараховано слухачем підготовчого відділення, що, на думку відповідача, не є навчанням у вищому навчальному закладі та не породжує у особи права зарахування періоду перебування на такому підготовчому відділенні до страхового стажу, суд зазначає, що такі висновки є необґрунтованими, оскільки положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не визначають, в якій саме формі має здійснюватися освітній (навчальний) процес та в якому статусі має бути відповідна особа, яка отримує освітні послуги, а визначає лише, що до стажу роботи зараховується період навчання, зокрема, у вищих навчальних закладах, підготовчі відділення в яких є відповідними структурними підрозділами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не враховано до загального стажу позивача період навчання з 10.12.1990 по 31.08.1991 для обчислення пенсії, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального стажу, в тому числі і до вислуги років, період навчання на підготовчому відділенні денної форми навчання юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 10.12.1990 по 31.08.1991 для обчислення пенсії та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 27.09.2019.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Суддя Н.М. Клименчук