Рішення № 89404857, 21.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Київ № 640/5810/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 квітня 2019 року 1922702-1305-2615, від 14 березня 2018 року №765259-1305-2656 та від 26 квітня 2017 року №1449847-1305 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 квітня 2019 року №1922702-1305-2615, від 14 березня 2018 року №765259-1305-2656 та від 26 квітня 2017 року №1449847-1305.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини для провадження господарської діяльності та оформив відповідно до вимог законодавства своє права на земельну ділянку під такими об`єктами, а відтак не повинен сплачувати земельний податок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року позовну заяву позивача залишено без руху з підстав, визначених у ній.

У письмовому відзиві на позовну заяву (вх.№03-14/54850/20 від 23.04.20) позивач зазначив, що відповідно до статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Зазначив, що незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив від 12 травня 2020 року (вх.№03-14/66555/20 від 18.05.20), в якій зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів правильності розрахунку земельного податку, оскільки наведені розрахунки не деталізовані та не підтверджені відомостями з Державного земельного кадастру, як того вимагає Податковий кодексу України та Закону України "Про Державний земельний кадастр". Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2002 позивача зареєстровано фізичною особою-підприємцем та з 01.01.2016 вона перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи за ставкою єдиного податку 5%.

Відповідно до інформації, що міститься в електронному кабінеті платника податків за позивачем обліковується податковий борг в розмірі 156 959,36 грн.

Згідно податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2019 року №1922702-1305-2615, позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 30044,89 грн; від 14 березня 2018 року №765259-1305-2656 - суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 20029,93 грн; від 26 квітня 2017 року №1449847-1305 - суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 20029,93 грн.

Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення отримала після направлення відповідачу листа від 23 жовтня 2019 року №489/адв/26-15-33-13-19.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 січня 2002 року, укладеного між ОСОБА_2 , що діє від імені громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 (Продавець) та позивачем (Покупець), Продавець продав, а Покупець купив нежитлове приміщення в будинку під АДРЕСА_3 .

Крім того згідно договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2006 року ОСОБА_4 (Продавець) передав у власність позивача (Покупець) нежитлове приміщення (в літ. В), загальною площею 76,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкові зобов`язання з земельного податку, розрахованого за земельну ділянку кадастровий номер 85:354:0008, площа 0, 016699 га та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач, зазначаючи, що не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій розташовані належні їй приміщення, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулася з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Отже, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; обєднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є субєктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Судом встановлено, що при розрахунку земельного податку позивача, податковий орган використав Витяг з бази даних КП "Кадастр", станом на 31 травня 2018 року, який наданий Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в електронному вигляді (файли формату XLS).

Вказані нежитлові приміщення, власником яких є позивач, знаходяться у багатоквартирному, багатоповерховому житловому будинку та є їх невід`ємною частиною.

Згідно розрахунку відповідача нормативно грошова оцінка за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площа земельної ділянки 0,016699 га становить:

у 2017 році - 166,99 х 2107,43 х 2 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1 = 2002992,72;

у 2018 році - 166,99 х 2107,43 х 2 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1 = 2002992,72;

у 2019 році - 166,99 х 2107,43 х 3 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1 = 3004489,08.

Вказані розрахунку використані відповідачем при розрахунку земельного податку за земельну ділянку, кадастровий номер 85:354:00008.

Водночас, згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17 жовтня 2012 року №1051 кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НЗК:НКК,

де НДК - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою;

НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999).

У свою чергу, відповідач наводить при ідентифікації земельної ділянки лише частину кадастрового номеру, що не дає можливості визначити відповідно до якої конкретно земельної ділянки розраховано земельний податок. При цьому, відповідач використовує показник площі земельної ділянки у розмірі 0, 016699 га, не зазначаючи ні загальної площі земельної ділянки, ні деталізованого розрахунку частини земельної ділянки пропорційно до займаної площі нежитловим приміщенням, що належить позивачу.

При цьому, у постанові від 06.03.2018 у справі №826/27202/15 Верховний Суд наголосив на необхідності засування того чи внесена земельна ділянка, яка знаходиться під приміщенням, яке належить платнику податків, до Державного земельного кадастру, а також дотримання контролюючим органом вимог щодо нарахування земельного податку пропорційно частки кожної особи у спільній частковій власності багатоквартирного будинку.

Суд також наголошує, що згідно приписів Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають саме з моменту державної реєстрації цих прав.

Наведені положенням Земельного кодексу України кореспондують статті 182 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний на давати інформацію про реєстрацію-та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Під час вирішення даного спор судом встановлено факт відсутності документів, що посвідчують право власності чи право користування позивачем земельною ділянкою (кадастровий номер 85:354:00008). Відсутність таких документів відповідачем не заперечується.

Таким чином, наявні в справі матеріали не підтверджують відповідні юридичні факти, з якими законодавець пов`язує обов`язок сплати позивачем земельного податку чи орендної плати за земельну ділянку.

Також суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 №602 затверджено узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці права на яку у такої особи не оформлені.

За висновками вказаної консультації, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Отже, за відсутності документів, що посвідчують відповідні речові права позивача на земельну ділянку та державну реєстрацію цих прав, лише дані земельного кадастру не можуть бути єдиною достатньою підставою для нарахування земельного податку, тому визначення відповідачем податкових зобов`язань із земельного податку, виходячи із вказаної в земельному кадастрі площі земельної ділянки є неправомірним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №2а-13568/12/2670.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, а відповідач не довів протилежного, суд вважає, що лише сам по собі невірний розрахунок суми податкового зобов`язання є самостійною і безумовною підставою для скасування спірного податкового повідомлення рішення в повному обсязі, а тому наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Частинами першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2017 року №1449847-1305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2018 року №765259-1305-2656.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року №1922702-1305-2615.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві (04116, Київ. вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)