Рішення № 89403897, 22.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1022/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовського,37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 27.01.2020 року ВП №59863872 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовського,37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 27.01.2020 року ВП №59863872 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.2020 до управління надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконанні рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.01.2020 ВП №59863872 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Постановою від 21.08.2019 ВП №59863872 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 520/7201/18 від 13.12.2018. Розпорядженням від 13.12.2018 призначено пенсію у розмірі 7431,86 грн., сума заборгованості склала 109539,25 грн., яка обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365». Постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2019 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 пункти 16 і 18 постанови №365 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України". Отже, оскільки порядок виплати сум соціальних виплат Кабінетом Міністрів України не визначено, управлінням неможливе здійснення виплати заборгованості на даний момент. Управлінням здійснено усі можливі на даний момент дії щодо виконання рішення суду у межах чинного законодавства України.

Постановою від 21.08.2019 ВП №59863872 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 520/7201/18 від 13.12.2018.

На її виконання, управлінням подано довідку від 06.09.2019 № 1296/04-18 з вищезазначеною інформацією, щодо виконання рішення суду.

Проте, постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на управління накладено штраф.

На думку управління невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного нормативно-правового регулювання не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу вважає безпідставним та неправомірним, а його стягнення призведе до збитків бюджету Пенсійного фонду України.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

24.02.2020 року (вх. №8382/20) через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою від 10.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

14.04.2020 року (вх. №ЕП/5302/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Так, у відзиві зазначено, що у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 21.08.2019 перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 520/7201/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 13.12.2018 про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (в подальшому Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ухвала про заміну сторони від 04.10.2019 року) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 09.10.2016. Зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 заборгованість по несплаченій пенсії за період з 09.10.2016 по 01.01.2018.

21.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ЦОУПФУ.

12.09.2019 до відділу надійшов лист від боржника про часткове виконання рішення суду, а саме: розпорядженням від 13.12.2018 стягувачу призначено пенсію в розмірі 7431,86 грн. Сума боргу склала 109539,25 грн, обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365».

Таким чином, рішення суду боржником не виконано взагалі, посилання на постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та № 335 від 25.04.2018 є безпідставним, адже, боржником не вчинено жодних дій на виконання вказаних постанов.

Окрім того, існує Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, який створений безпосередньо для виконання органами ПФУ рішень суду. Однак, боржником взагалі не взято до уваги ані рішення суду № 520/7201/18, ані постанова КМУ № 649 від 22.08.2018.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а не підставу виконання чи невиконання рішення суду, яке е обов`язковим для усіх.

Відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Таким чином, рішення не виконано та боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

У судове засідання 19.05.2020 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомляли належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

При цьому від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 19.05.2020 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року по справі №520/7201/18:

адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а, код ЄДРПОУ 41248812) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити ді - задоволено;

зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 09.10.2016 року.;

зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 заборгованість по несплаченїй пенсії за період з 09.10.2016 року по 01.01.2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили 04 грудня 2018 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

13 грудня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №720/7201/18.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 21.08.2019 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №520/7201/18 від 13.12.2018 року відкрито виконавче провадження за №59863872.

Згідно з п.2 вказаної постанови боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило старшому державному виконавцю примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області довідку №1296/04-18 від 06.09.2019 року, у якій зазначено, що на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59863872 від 21.08.2019 та на виконання Рішення від 09.10.2018 року Одеського окружного адміністративного суду м.Одеси по справі №520/7201/18, яким Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № виробництв, робіт, професій, посад і показників з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 09.10.2016 року, управління розпорядження від 13.12.2018 року призначено пенсію в розмірі 7431, 86 грн. сума заборгованості склала 109539,25 грн., яка обліковується в управлінні та не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365».

На підтвердження здійснення дій щодо виконання рішення суду по справі позивачем до суду надано протоколи перерахунку пенсії.

27 січня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову ВП №59863872 про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин в повному обсязі рішення суду застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у сумі 5100 грн.

Вважаючи постанову про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у адміністративних справах.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.

Згідно зі ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення немайнового характеру. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду, позивачем нараховано ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 109539,25 грн.

При цьому, позивач вказану виплату зобов`язується провести з урахуванням норм Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2018 року №335.

Доказів виплати такої заборгованості позивачем до суду не надано.

Отже, фактично, позивачем не виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №520/7201/18, від 09.10.2018 року, яке набрало законної сили, у зв`язку із чим державним виконавцем прийнято спірну постанову.

Щодо посилання позивача на п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 (у редакції постанови КМ № 335 від 25.04.2018 року), згідно якого суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Зі змісту пунктів 10, 14 цього ж Порядку слідує, що вказане положення пункту 15 регулює відшкодування сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період на підставі рішення комісій, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 про (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

У той же час, рішенням від 09.10.2018 року зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) виплатити ОСОБА_1 заборгованість по несплаченїй пенсії за період з 09.10.2016 року по 01.01.2018, а отже Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 (у редакції постанови КМ № 335 від 25.04.2018 року) не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Окрім цього суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/18720/18 від 11.06.2019 року, яке набрало законної сили 12.07.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Тобто, вищевказаним рішенням було визнано нечинною норму, яка передбачає виплату заборгованості по соціальних виплатах внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки позивачем інших доказів щодо виконання рішення не надано, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу ВП №59863872 від 27.01.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовського,37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 27.01.2020 року ВП №59863872 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С.Єфіменко

.