Рішення № 89403566, 22.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/729/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:

- визнання протиправним і скасування рішення (у формі наказу) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2020 р. №11-2152/14-20-СГ яким ОСОБА_1 , відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:5144;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області затвердити ОСОБА_1 , проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га яка розташована на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:5144;

- стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області моральної шкоди в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним наказом протиправно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відмова ґрунтується на недоліках змісту, форми, завдань та положень проекту землеустрою, за умови наявності позитивного висновку про його погодження. Позивач наголошує на тому, що при затвердженні погодженого проекту землеустрою відсутній адміністративний розсуд і вказано один єдиноможливий варіант дій. Також позивач просить суд не виходити за межі позовних вимог і не приймати рішення щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву. Також позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2019 р. у справі №750/6330/17, відповідно до якої у адміністративному процесі завдання моральної шкоди суб`єктом владних повноважень презюмується. Окрім того, позивач просить врахувати висновки та позицію суду по справах №П/811/607/18 від 20.04.2018 р. та №1140/2475/18 від 20.11.2018 р.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив проти позову (а.с.72-76). Відповідач вказує, що складання і підписання акта погодження меж є обов`язковим при виготовленні проекту землеустрою. Відповідач зазначає, що акт погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами є невід`ємною складовою частиною розробки проекту землеустрою, на підставі якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Відповідач зауважує, що позивач не надав доказів, які свідчили б про факт його звернення до суміжних землевласників щодо погодження меж земельної ділянки, отримання від них відмови в погодженні меж або докази неможливості встановити їх місцезнаходження. Відповідач наголошує на тому, що позивач не вжив заходів щодо звернення до Головного управління у зв`язку з відмовою суміжних землекористувачів погодити межі земельної ділянки для вирішення даного питання в порядку ч.4 ст.158 Земельного кодексу України. З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 р. у справі №681/1039/15-ц та Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №3/67/15-ц відповідач вказує, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є обов`язковою. Відповідач зауважує, що ОСОБА_1 не доведено, що він як набувач земельної ділянки добросовісно виконав свої обов`язки щодо повідомлення про необхідність погодження меж земельної ділянки з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, а тому поданий на затвердження проект землеустрою не відповідає вимогам ст.198 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України «Про землеустрій», Головне управління не може надати об`єктивну оцінку позиції суміжних землевласників та прийняти рішення виходячи з факту погодження як такого або мотивів відмови, оскільки позивач не надав переконливих доказів звернення до них, а, отже, правових підстав для його затвердження до усунення вказаної невідповідності в проекті не вбачається. Відповідач акцентує увагу на тому, що позивач не наводить жодних доводів чи думок по суті відмови, викладеної в оскаржуваному наказі. На думку відповідача, Головне управління правомірно прийняло наказ №11-2152/14-20-СГ від 12.02.2020 р., а доводи викладені в позовній заяві є надуманими та непереконливими.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначено, що з огляду на ч.2 ст.77 КАС України позивач не повинен нічого суду доказувати. Позивач наголошує на тому, що відповідність проекту землеустрою на відповідність законодавству здійснює експерт, у даному випадку - експерт державної експертизи Савицька О.В., висновок від 29.01.2020 р., тобто проект землеустрою відповідає вимогам законів та законодавчих актів. Окрім того, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №820/4252/17 відповідно до якої єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст.1861 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 р. у справі №681/1039/15-ц та Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №350/67/15-ц позивач вказує, що спір не є аналогічним, оскільки стосується вже оформленого права (а.с.81-83).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишено без руху (а.с.59).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.67-68).

22.04.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.74).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.12.2019 р. №11-9585/14-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що перебувають у державній власності Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (землі запасу сільськогосподарського призначення) (а.с.20-33).

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 31.01.2020 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Федірківської сільської ради Світловодського району (а.с.34).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2020 р. №11-2152/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 3525288100:02:000:5144, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: межі земельної ділянки не погоджені з суміжними власниками та землекористувачами (пункт «б» частини другої статті 198 Земельного кодексу України) (а.с.37).

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. №308 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Тобто у даному випадку суб`єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Частиною 6 статті 1861 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З огляду на ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено підстави за яких може бути відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, натомість погоджений проект підлягає безумовному затвердженню у двотижневий строк з дня його отримання, оскільки підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише не погодження проекту землеустрою у порядку встановленому ст.1861 Земельного кодексу України та відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеною у постанові від 06.03.2019 р. у справі №1640/2594/18 (провадження №К/9901/67463/18).

Як встановлено судом, поданий позивачем на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що перебувають у державній власності Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (землі запасу сільськогосподарського призначення) погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області - висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.01.2020 р. №1388/82-20 (а.с.26).

При цьому суд наголошує, що перевірка відповідності проекту землеустрою вимогам чинного законодавства здійснюється саме на стадії погодження проекту землеустрою, а не на стадії його затвердження

Отже, у відповідача відсутні підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що перебувають у державній власності Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (землі запасу сільськогосподарського призначення).

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2020 р. №11-2152/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» не містить жодної законодавчо встановленої підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2020 р. №11-2152/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» винесено необґрунтовано та не пропорційно, а тому він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 р. у справі №681/1039/15-ц та Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №350/67/15-ц суд зазначає, що вказані рішення не стосуються спірних правовідносин, оскільки питання правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою не було предметом позову у зазначених справах.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд враховує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

У даній справі повноваження відповідача щодо затвердження або відмови у затвердженні проекту землеустрою визначені статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови за яких повноважний орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, то такий орган зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою. Тобто ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у повноважного органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Таким чином, повноваження щодо затвердження або відмови у затвердженні проекту землеустрою за своєю правовою природою не є дискреційними.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.12.2019 р. у справі №823/59/17 (провадження №К/9901/32364/18.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що у відповідача не було правових підстав для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що перебувають у державній власності Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (землі запасу сільськогосподарського призначення), то належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язати відповідача затвердити відповідний проект землеустрою.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення (у формі наказу) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2020 р. №11-2152/14-20-СГ яким ОСОБА_1 , відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:5144 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області затвердити ОСОБА_1 , проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га яка розташована на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:5144, підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області моральної шкоди в розмірі однієї мінімальної заробітної плати суд зазначає наступне.

Вказана вимога про стягнення моральної шкоди заявлена одночасно з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому відповідно до ч.5 ст.21 КАС України підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Суд враховує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 25.04.2019 р. у справі №818/1429/17 (провадження №К/9901/1826/18) та постанові від 31.07.2019 р. у справі №804/6922/16 (провадження №К/9901/30090/18).

У позовній заяві позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №750/6330/17.

Так, у постанові від 27.11.2019 р. у справі №760/6330/17 (провадження №К/9901/37372/18) Верховний Суд вказав, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 р. у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна школа полягає у стражданні або приниженні яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, її інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникають внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.117 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою ( в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння шкоди та доведення неадекватносі (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.

Беручи до уваги критерії заподіяння моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у справах №464/3789/17 та №760/6330/17, суд враховує, що відповідачем відносно позивача один раз прийнято наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою, тобто таке рішення мало разовий характер, не містить мотивів дискримінаційного чи іншого характеру, які б свідчили про явну упередженість відносно ОСОБА_1 та завдавало б йому страждання чи приниження, не спричинило фізичних чи психологічних наслідків, а посилання позивача на душевні страждання кожного громадянина, який отримував відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою не може розцінюватися як завдання моральної шкоди саме ОСОБА_1 .

Щодо прохання позивача про врахування врахувати висновків та позиції суду по справах №П/811/607/18 від 20.04.2018 р. та №1140/2475/18 від 20.11.2018 р., суд зазначає, що рішення у справі №340/786/20 не стосуються сторін у даній справі та не є належним доказом у даній справі, а тому відповідно до ч.4 ст.73 КАС України не беруться судом до розгляду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с.63, 64).

Судом встановлено, що судовий збір позивачем сплачено за позовні вимоги немайнового характеру, які задоволено судом у повному обсязі.

Натомість за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, у задоволенні якої судом відмовлено, судовий збір не сплачувався відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI.

Зважаючи на викладене суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в частині задоволених позовних вимог у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що рішення суду зобов`язує відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови - два тижні з дня набрання законної сили рішенням суду.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 лютого 2020 року №11-2152/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що перебувають у державній власності Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (землі запасу сільськогосподарського призначення).

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - два тижні з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №340/729/20.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Дата складання повного рішення суду - 22 травня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт