Рішення № 89403470, 18.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/887/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - не з`явився;

представник позивач - ОСОБА_9 - не з`явився;

відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), яким просить суд: "1. Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року, першого заступник; начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика Василя Івановича визнати протиправною та скасувати.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Зокрема, позивач вказує, що за результатами інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідачем складено Акт інспекційного відвідування від 23 січня 2019 року №ЗК38/221/АВ, яким, на думку інспекції праці, зафіксовано факт допуску працівника без оформлення трудових відносин. На підставі висновків даного Акту, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем, ухвалено постанову № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 375570 грн.. Позивач вважає, що дана постанова ухвалена без врахування всіх обставин справи, ґрунтується на упереджених висновках, а отже є незаконною.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки за результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 23 січня 2019 року №ЗК38/221/АВ, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовував працю громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 1, 3 КЗпП України.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

12 травня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача, відповідно до якого останній просив розглянути дану справу без участі представника Управління за наявними матеріалами (Т. 2 а.с. 15).

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року. у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. За змістом статті 325 частини 1 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Таким чином постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підлягала до застосування до 14 травня 2019 року.

Таким чином процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, на час виникнення спірних правовідносин, визначалася Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26 квітня 2017 року за № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Судом в встановлено, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 27 квітня 2004 року за № 23190170000004099 і здійснює господарську діяльність з лісопильного та стругального виробництва (КВД 16.24), оптової торгівлі деревиною будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73) за адресою: с. Калини, вул. Бачинського, 18, Тячівський район, Закарпатська область (Т. 1 а.с.а.с. 67-69).

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 12 грудня 2018 року № 243 про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на виконання рішення колегії Державної служби України з питань праці № 1 від 19 жовтня 2018 року та аналізу інформації щодо використання суб`єктами господарювання праці найманих працівників, за наслідком якого складено "Перелік платників податків для проведення з Управлінням Держпраці спільних перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами на грудень 2018 року", затвердженого начальником головного Управління ДФС у Закарпатській області та начальником Управління Держпраці у Закарпатській області, щодо порушень при оформленні трудових відносин та Керуючись Конвенціями про інспекцію праці питання оплати праці, часу праці та відпочинку, дотримання мінімальних гарантій, використання праці неповнолітніх (Т. 1 а.с.а.с. 43, 44).

На підставі вказаного наказу 18 грудня 2018 року видано направлення № 2201 на проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , строком дії з 23 січня 2019 року по 24 січня 2019 року (а.с. 50).

23 січня 2019 року посадовою особою управління Держпраці у Закарпатській області - головним державним інспектором Юртин В.Ю. проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23 січня 2019 року № ЗК38/221/АВ, яким встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовував працю громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 1, 3 КЗпП України (Т.1 а.с.а.с. 51-58).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності з лісопильного та стругального виробництва, за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що у позивача виявлено 16 найманих працівників, які виконували роботу за верстатами та обладнанням. Після повідомлення державними інспекторами ФОП ОСОБА_6 про проведення в нього інспекційного відвідування за його вказівкою більша частина найманих працівників покинули робочі місця та вийшла за територію виробництва при цьому працівники відмовлялися повідомляти своє прізвище, ім`я та надати усні або письмові пояснення. Надав письмове пояснення найманий працівник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_4 . У своєму письмовому поясненні, ОСОБА_3 вказав, що працює у ФОП ОСОБА_2 за усною домовленістю помічником рамника три дні, але письмовий трудовий договір або цивільно-правовий не укладав (а.с. 62). Найманий працівник ОСОБА_7 (як встановлено в ході розгляду справи ОСОБА_4 ), проживає в АДРЕСА_5 , письмове пояснення надати відмовився, але усно заявив, що працює за усною домовленістю у ФОП ОСОБА_1 на обрізці дощок тривалістю три дні, з роботодавцем письмового трудового договору або цивільно-правового не укладав. Найманий працівник ОСОБА_5 , 1949 року народження, проживає в АДРЕСА_6 , письмове пояснення надати відмовився, але усно заявив, що працює один місяць у ФОП ОСОБА_2 , який являється його зятем, письмового трудового договору або цивільно-правового договору з ним не укладено. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при проведенні інспектування не надав укладені з найманими працівниками трудові договори, цивільно-правові договори або розпорядчі накази. Не надав також табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості, що свідчить про їх відсутність та проведення виплати заробітної плати в "конверті" без утримання та сплати податків і зборів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, інспекційним відвідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовував працю громадяни гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення з ними трудового договору.

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК38/221/АВ/П від 23 січня 2019 року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування (Т. 1 а.с. 59).

23 січня 2019 року позивачем до Управління Держпраці у Закарпатській області було подано пояснення відповідно до якого вказав, з викладеними обставинами в акті інспекційного відвідування від 23 січня 2019 року № ЗК38/221/АВ не згідний, оскільки трудові відносини з всім найманими ним працівниками оформлені належним чином (Т. 1 а.с. 63).

У відповідності до складного головним інспектором Управлінням Держпраці у Закарпатській області акту про відмову від підпису від 24 січня 2019 року № ЗК/67/214/АВ/ВП, позивачу рекомендованим листом було направлено акт інспекційного відвідування від 23 січня 2019 року №ЗК38/221/АВ у двох примірниках та припис про усунення виявлених порушень № ЗК38/221/АВ/П від 23 січня 2019 року у двох примірниках, однак станом на 24 квітня 2019 року підписаний примірник акту та припису позивачем не було повернуто до Управління Держпраці у Закарпатській області, у зв`язку з чим відповідачем було складено вказаний акт відмови від підпису (Т. 1 а.с. 60).

01 лютого 2019 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД, перший начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 14 лютого 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатьскій області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (Т. 1 а.с. 71).

Листом від 05 лютого 2019 року № 07-02/583, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт 23 січня 2019 року № ЗК38/221/АВ, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 14 лютого 2019 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (Т. 1 а.с. 72).

14 лютого 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 375570 грн (Т. 1 а.с.а.с. 73, 74).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Пункт 21 Порядку № 295 вказує, що у разі, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

З аналізу даної норми слідує, що інспектор праці у разі надходження зауважень зобов`язаний відреагувати на них шляхом надання суб`єкту господарювання відповіді з приводу таких зауважень. Нормативно визначена можливість суб`єкта господарювання надати свої пояснення, міркування та претензії шляхом подання зауважень це гарантія законності прийнятого посадовою особою державного органу рішення і невід`ємне право надане законом.

Форма акту інспекційного відвідування затверджена наказом Міністерства соціальної політики України 18 серпня 2017 року № 1338. Форма акту містить зміст положення пункту 21 Порядку щодо строків подання зауважень до акту (не пізніше трьох робочих днів з дати його підписання), а також вказівку на те, що зауваження подаються окремо.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 295, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пункт 24 Порядку № 295 визначає, що припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пункт 27 Порядку № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю вказує, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Судом встановлено, що акт інспекційного відвідування № ЗК38/221/АВ від 23 січня 2019 року у двох примірниках та припис про усунення виявлених порушень № ЗК38/221/АВ/П від 23 січня 2019 року у двох примірниках були направлені рекомендованим листом на адресу позивача, проте на наступний день після їх складення відповідачем було складено акт про відмову від підпису від 24 січня 2019 року № ЗК/67/214/АВ/ВП, а відтак позивача було позбавлено права на подання в межах трьохденного строку з дати підписання акта зауваження на акт інспекційного відвідування, що свідчить про порушення відповідачем положення Порядку № 295.

Таким чином, відповідачем фактично було обмежено право особи на подання обґрунтованих зауважень та порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, має місце порушення порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Крім цього, судом встановлено, що наказом про проведення інспекційного відвідування доручено посадовим особам його проведення у позивача за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с.а.с. 43, 44). Аналогічна адреса вказана і у направленні на інспекційне відвідування (Т.1 а.с. 50) та в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК38/221/АВ від 23 січня 2019 року (Т. 1 а.с. 51-58).

Проте, як вбачається з акту інспекційного відвідування № ЗК38/221/АВ від 23 січня 2019 року та оскаржуваної постанови № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року фактично інспекційне відвідування проведено за адресою: АДРЕСА_3 .

Одночасно довідкою виконавчого комітету Калинівської сільської ради від 07 серпня 2019 року № 1966, підтверджується, що ФОП ОСОБА_8 здійснює підприємницьку діяльність на території Калинівської сільської ради за адресою: с. Калини, вул. Бачинського, 10/а ( Т .1 а.с. 96).

Будь-яких пояснень з приводу зміни адреси проведення інспекційного відвідування, відповідачем в ході розгляду справи не надано.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд зазначає, що обов`язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом відповідач вказує, що позивачем порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України - працівник допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 частиною 1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

При цьому, Положенням № 96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Вимоги статті 24 КЗпП (працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Закарпатській області було ухвалено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року у розмірі 375570 грн. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до юридичної відповідальності за те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовував працю громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення з ними трудового договору, чим порушив вимоги статті 24 частин 1, 3 КЗпП України (Т. 1 а.с.а.с. 18, 19).

Як вказує відповідач, Акт інспекційного відвідування підтверджує факт використання позивачем найманих працівників без оформлення трудового договору, однак суд вважає таке твердження помилковим, у зв`язку з наступним.

10 січня 2019 року ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір з ОСОБА_5 та оформлено наказом від 10 січня 2019 року № 1, відповідно до якого ОСОБА_5 , було прийнято на роботу верстатника деревообробних верстатів з 10 січня 2019 року (Т.1 а.с.а.с. 79, 80).

16 січня 2019 року ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір з ОСОБА_4 та оформлено наказом від 16 січня 2019 року № 2, відповідно до якого ОСОБА_4 , було прийнято на роботу верстатника деревообробних верстатів з 16 січня 2019 року (Т. 1 а.с.а.с. 75, 76).

21 січня 2019 року ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір з ОСОБА_3 та оформлено наказом від 21 січня 2019 року № 3, відповідно до якого ОСОБА_3 , було прийнято на роботу верстатника деревообробних верстатів з 21 січня 2019 року (Т. 1 а.с.а.с. 77, 78).

Про реальність прийняття на роботу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 свідчать розрахунково-платіжні відомості № РТ-01 за січень - березень 2019 року та звідні для відрахування у Фонди, табелі використання робочого часу за січень - березень 2019 року (Т. 1 а.с.а.с. 109-114).

Таким чином, станом на час проведення інспекційного відвідування 23 січня 2019 року, громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перебували в належним чином оформлених трудових відносинах з позивачем, а відтак підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог статті 24 частини 1, 3 КЗпП у відповідача були відсутні.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі Акт інспекційного відвідування не може підтверджувати, як зазначає відповідач, факт використання позивачем найманих працівників без оформлення трудового договору, оскілки інформація, що зазначена у акті такого інспекційного відвідування підлягає доказуванню, зокрема, відповідачем.

Враховуючи встановлені судом обставини та з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, викладених в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК38/221/АВ від 23 січня 2019 року, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року у розмірі 375570 грн. підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки підставою для її винесення став помилковий висновок відповідача про допуск позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору

В той же час, необхідно звернути увагу на те, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області не було надано жодних доказів для підтвердження встановленого факту, щодо допуску до виконання роботи громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладання з ними трудових договорів, що зафіксовано у постанові про накладення штрафу № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25 від 14 лютого 2019 року у розмірі 375570 грн.

Крім того, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК38/221/АВ/П/ПТ від 23 січня 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (Т.1 а.с.а.с. 87, 88).

У відповідності до статті 41 частини 3 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2019 року у справі № 307/319/19, яка набрала законної сили 05 жовтня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 41 частиною 3 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (Т. 1 а.с. 17).

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09 грудня 1994 року, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - Суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 1921 грн.

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14 лютого 2019 року за № ЗК38/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-25.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1921 (одної тисячі дев`ятиста двадцяти одної гривні) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 травня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 25 травня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко