Ухвала суду № 89394130, 14.05.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" травня 2020 р. Черкаси справа № 925/1204/15

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В.,

за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» Мисан В.М. та представників:

від ОСОБА_1 - Стратілатов К.Г., адвокат,

від Публічного акціонерного товариства «Еталон» Фетісов Д.В., адвокат,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» Мисан В.М. від 25.02.2019 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.07.2014 №2014/12

у справі №925/1204/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-ЛТД» про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини»,

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини».

Постановою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 у справі №925/1204/15 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 у справі №925/1204/15 припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Новосельцева В.П. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мисана В.М.

26.02.2019 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Мисан В.М. звернувся до суду, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», із заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.07.2014 №2014/12, який укладений між боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Еталон».

Заява мотивована тим, що укладений спірний правочин про відступлення права вимоги суперечить вимогам статей 203, 215, 512, 513, 514 Цивільного кодексу України, оскільки за цим правочином передано, зокрема, зобов`язання за договором купівлі-продажу №0811 від 08.11.2011, які припинились з моменту видачі векселя в силу статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні». Також ліквідатор посилається на те, що уступка права стягувача за рішенням суду (про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство) шляхом укладання цивільно-правової угоди законодавством не передбачена, до того ж у порушення статті 517 Цивільного кодексу України новому кредиторові не були передані документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі №925/1204/15 (суддя Боровик С.С.) задоволено заяву ліквідатора банкрута та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.07.2014 №2014/12, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Еталон».

Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.05.2019 скасовано, справу №925/1204/15 в скасованій частині направлено на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу справу у цій частині передано для подальшого розгляду судді Кучеренко О.І.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.03.2020 суддя Кучеренко О.І. прийняла до свого провадження справу №925/1204/15 у частині розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.07.2014 №2014/12, призначено судове засідання у справі.

24.04.2020 представник ОСОБА_1 подав до суду відзив від 24.04.2020 на заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» про визнання договору недійсним, у якому просить суд відмовити повністю у задоволенні заяви, судові витрати просить покласти на ліквідатора Мисан В.М., оскільки вимоги викладені в заяві є безпідставними. Зазначено, що доводи ліквідатора не відповідають: положенням статей 512, 604 Цивільного кодексу України, оскільки на момент укладення спірного договору зобов`язання за векселем припинились, а існували зобов`язання за мировою угодою; положенням статті 512 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки права передані за спірним договором належали первісному кредитору на підставі правочину (мирової угоди), а не судового рішення (ухвали суду); положенням статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки всі необхідні документи були передані новому кредитору.

12.05.2020 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» подав до суду відповідь від 08.05.2020 на відзив ОСОБА_1 , у якій просить задовольнити заяву ліквідатора у повному обсязі, оскільки відступлення права вимоги уже після закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суперечить статті 515 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали, які додані до заяви про визнання недійсним договору та надані іншими учасниками докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі №05/5026/1035/2012 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон» за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» з грошовими вимогами до боржника у сумі 369574,41 грн. Вказана сума заборгованості виникла, у зв`язку з несплатою Публічним акціонерним товариством «Еталон» заборгованості за договором купівлі-продажу №0811 від 08.11.2011 у визначені договором строки, а саме 22.01.2012. В рахунок виконання своїх зобов`язань за договором боржником був виданий простий вексель серії АА № 2340571 , який був пред`явлений боржнику до сплати 22.03.2012, що підтверджується Актом пред`явлення векселя до оплати (а.с. 46 т. 7).

28.03.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. вчинено виконавчий напис №137 про звернення стягнення з Публічного акціонерного товариства «Еталон» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Лани Христинівщини» заборгованості за вказаним векселем на суму 365915,26 грн, а також витрати пов`язані з його протестом у сумі 3659,15 грн (а.с. 48 т. 7).

30.03.2012 Уманським міським відділом державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31950422 щодо виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 49 т. 7).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2012 у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон» визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» до боржника - Публічного акціонерного товариства «Еталон» у сумі 369574,41 грн, які виникли внаслідок неналежної оплати боржником простого векселя та витрат пов`язаних з його протестом у сумі 3659,15 грн.

У межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон», ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 у справі №05/5026/1035/2012 затверджено мирову угоду від 13.05.2014 з урахуванням уточнень від 10.07.2014, предметом якої є домовленість між боржником та кредиторами про порядок відстрочення, розстрочення та погашення (списання) конкурсних боргів боржника перед кредиторами. Провадження у справі №05/5026/1035/2012 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон» припинено.

За умовами зазначеної мирової угоди, після спливу трирічного строку, протягом якого боржнику - Публічному акціонерному товариству «Еталон» відстрочено погашення заборгованості перед кредиторами, зокрема, кредиторська заборгованість боржника у розмірі 369574,41 грн перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» (вимоги четвертої черги), сплачуються протягом чотирьох років, кожен рік починаючи з дати закінчення строку відстрочки погашення заборгованості. Щорічні платежі становитимуть 92393,60 грн. Термін сплати платежу до 31-го грудня відповідного року.

14.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» (початковий кредитор), в особі директора ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Еталон» (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги №2014/12, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» (початковий кредитор) передав ОСОБА_1 (новому кредитору) право вимоги у розмірі 369574,26 грн, що належало початковому кредиторові на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2011 №0811 (основного договору), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» та Публічним акціонерним товариством «Еталон» та мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 у справі №05/5026/1035/2012, а ОСОБА_1 (новий кредитор) одержала право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань, передбачених основним договором в сумі 369574,26 грн, у порядку та строки, які передбачені мировою угодою (пункти 1, 2 договору про відступлення права вимоги).

За умовами пункту 4 договору про відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язувався сплатити початковому кредитору компенсацію у розмірі 10 % від розміру відступленої вимоги, а саме 36957,43 грн у строк, не пізніше 31.12.2014. Матеріали справи не містять доказів оплати новим кредитором - ОСОБА_1 суми компенсації.

14.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» (початковий кредитор), в особі директора ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Еталон» (боржник) підписано Акт №1 прийому-передачі заборгованості, на підставі якого початковий кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги у розмірі 369574,26 грн (а.с. 25 Т. 7). На підтвердження факту передачі документів, щодо заборгованості боржника, представником нового кредитора до суду надані заяви свідків: керівників сторін за договором та ОСОБА_1 згідно з якими на виконання договору сторонами під час підписання вказаного Акту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», як початковий кредитор передало ОСОБА_1 усі наявній у товариства документи, що підтверджують його право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Еталон».

Не погоджуючись з укладенням боржником договору про відступлення права вимоги №2014/12 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» звернувся до суду з заявою визнати недійсним цього договору, оскільки відступлення права вимоги після закриття провадження у справі про банкрутство суперечить вимогам цивільного законодавства.

У пункті 4 Прикінцевих та Перехідних положень до Кодексу з процедур банкрутства визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до статті 20 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статті 42 Кодексу з процедур банкрутства правочини (договори) або майнові дії боржника можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Предметом даного судового розгляду є вимога ліквідатора у справі про банкрутство про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, стороною якого є боржник, у зв`язку з припиненням зобов`язання за відступленою вимогою на час його укладення.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, у разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Разом з тим, зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора, проте це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора.

Судом встановлено, що предметом спірного правочину є боргові зобов`язання первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» до боржника - Публічного акціонерного товариства «Еталон».

На час відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон», його заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» не сплачена та на день звернення до суду становила 369574,41 грн, що підтверджується ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2012 у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон», якою затверджено кредиторські вимоги (які підлягають до задоволення у четверту чергу) ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» до боржника - Публічного акціонерного товариства «Еталон» у сумі 369574,41 грн, які виникли внаслідок неналежної оплати боржником простого векселя на суму 365915,26 грн та витрат пов`язаних з його протестом у сумі 3659,15 грн (які вказані як вимоги, що підлягають у першу чергу), а всього 369574,41 грн.

За частиною 1 статті 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

По суті мирова угода у справі про банкрутство фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спірних правовідносин між боржником і кредиторами щодо погашення, відстрочення, прощення кредиторської заборгованості та на припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо мирова угода затверджена в порядку, передбаченому цим Законом.

Судом встановлено, що оспорюваний ліквідатором правочин про відступлення права вимоги було укладено після затвердження господарським судом мирової угоди у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Еталон», тобто у період коли справа про банкрутство була закрита на підставі пункту 5 частини 1 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції чинній з 19.01.2013. За цим правочином Товариство з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» передало право вимоги новому кредитору у сумі 365915,26 грн, тобто враховуючи загальну суму кредиторських вимог, початковим кредитором було передано право вимоги тільки у цій частині визнаних судом кредиторських вимог. Щодо іншої частини визнаних судом кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» у сумі 3659,15 грн, то вказана сума не передбачена у оспорюваному договорі.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Дослідивши договір про відступлення права вимоги, судом не встановлено, що при його укладенні сторонами було порушено вимоги цивільного законодавства, які б свідчили про його недійсність. І оспорюваний договір і Акт №1 прийому-передачі заборгованості укладено від імені початкового кредитора - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», а зі сторони нового кредитора - ОСОБА_1 Щодо доводів заявника про недійсність цього договору з підстав не правильного зазначення назв початкового та нового кредиторів у кінцевій частині спірного договору та акту прийому-передачі заборгованості, то суд вважає, що вказана описка у назві сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» помилково зазначено «новим кредитором» замість «початкового кредитора», а ОСОБА_1 помилково зазначена «початковим кредитором» замість «нового кредитора» не впливає на волевиявлення учасників цього договору, а отже і не тягне за собою визнання його недійсним.

Крім того, суд враховує положення статті 515 Цивільного кодексу України, якою визначені випадки, у яких заміна кредитора не допускається, а саме заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю та положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції чинній з 19.01.2013 та на час розгляду даного спору, який не містить заборони чи визначення виключень щодо заміни кредитора у справах про банкрутства, на його правонаступника, зокрема і на стадії судової процедури - мировій угоді.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції чинній з 19.01.2013 та на час розгляду справи, визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, справа про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» порушена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.08.2015, спірний договір про відступлення права вимоги укладено 14.07.2014.

Згідно зі статтями 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» Мисан В.М. не довів та належними доказами не підтвердив свої позовні вимоги, відтак, у їх задоволенні суд відмовляє за недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись статтею 42 Кодексу з процедур банкрутства, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини» Мисан В.М. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.07.2014 №2014/12, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Еталон».

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею чинності.

Повна ухвала підписана 22.05.2020.

Суддя О.І.Кучеренко