Вирок № 89391855, 21.05.2020, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/127/20

Провадження № 1-кп/327/27/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2020 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Вьюкіній Г.В.,

за участю прокурора Лося О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Лебєдєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020081270000031 від 21 лютого 2020 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шевченківське Куйбишевського району Запорізької області, українця, громадянина України, що має базову середню освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого з жінкою без реєстрації шлюбу, дітей не маючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 04 червня 2015 року Куйбишевським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) засудженого до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі стст.75,76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки;

- 17 березня 2016 року Куйбишевським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.122 КК України засудженого до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.71 КК України до покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 червня 2015 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільненого 24 вересня 2018 року за ухвалою Запорізького районного суду Запорізької областівід 14 вересня 2018 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 (один) рік 3 (три) дні,

по обвинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2020 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 прийшли до ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , де в приміщенні вказаного будинку втрьох почали вживати спиртні напої. В той же день, приблизно о 15 год. 40 хв., між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почалася сварка, в ході якої обидва почали висловлюватися на адресу один одного грубою нецензурною лайкою, хапати один одного руками за одяг, після чого ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар кулаком правої руки в область передньої лівої частини голови, від якого ОСОБА_2 впав правою частиною тіла на диван та вдарився правою частиною голови об дерев`яне, обшите тканиною, бильце дивану. Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_2 , який в цей момент знаходився на дивані в положенні лежачі на правому боці, та умисно кулаком правої руки наніс два удари по голові ОСОБА_2 в область лівого вуха, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому лівої тім`яної кістки з розповсюдженням на праву тім`яну кістку з крововиливами під оболонки головного мозку, мозочка, вогнищами забоїв головного мозку, від яких 22 лютого 2020 року о 08 год. 15 хв. ОСОБА_2 помер в Комунальній установі «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та які відповідно до висновку експерта № 776 від 25 березня 2020 року, у живих осіб мали б ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та у даному випадку перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 ..

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердивши при цьому обставини, викладені в обвинувальному акті та вироку суду.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що 20 лютого 2020 року вдень до нього додому прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , разом з якими він вживав алкогольні напої у приміщенні належного йому на праві власності будинку АДРЕСА_2 . В ході розмови ОСОБА_2 почав висловлюватися нецензурними словами в його адресу, після чого між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 штовхали один одного. Далі, обвинувачений вдарив ОСОБА_2 , від удару останній впав на диван, де надалі перебував у лежачому стані, на голові та обличчі потерпілого з`явилась кров, проте ОСОБА_1 наніс потерпілому ще два удари по голові, після чого співмешканка викликала швидку допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював час, місце, спосіб та інші обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, зазначив, що у вчиненому розкаюється.

Суд вважає, що показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого злочину, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_4 подала до суду письмову заяву з проханням розглядати справу без її участі, зазначивши при цьому, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має у зв`язку із їх добровільним відшкодуванням. Потерпіла письмово відмовилась приймати участь в судових дебатах, прохала визначити міру покарання на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.337 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , під час якого встановлено наступне.

З протоколу огляду місця події від 21 лютого 2020 року з ілюстрованою фототаблицею до нього та доданим до нього CD-диском встановлено, що місцем події є домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду веранди вказаного будинку на правому бильці дивану в нижній його частині, на полімерному мішку, підвіконні та шапці було виявлено плями бурого кольору, схожі на кров. Перелічені предмети, а також зішкріб плям бурого кольору з підвіконня, були вилучені під час проведення огляду.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №26 від 20 лютого 2020 року, встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

З висновку експерта №54 від 22 лютого 2020 року за результатами проведеної судової медичної експертизи вбачається, щобудь-яких видимих зовнішніх ушкоджень у ОСОБА_1 , які стосуються подій 20 лютого 2020 року та 21 лютого 2020 року, при обстеженні не виявлено.

З висновку експерта №776 від 25 березня 2020 року за результатами проведеної судової медичної експертизи вбачається, щосмерть ОСОБА_2 настала від закритої черепно-мозкової травми з ушкодженням кісток склепіння та основи черепу з крововиливами під оболонки головного мозку та мозочка, крововиливами у речовину мозку. Травма ускладнилася набряком головного мозку, гнійною бронхопневмонією, порушенням діяльності нервової, дихальної та серцево-судинної систем, поліорганною недостатністю, котра в даному випадку стала безпосередньою причиною смерті. Смерть ОСОБА_2 настала 22 лютого 2020 року о 08 год. 15 хв.. Травма голови у вигляді переломів кісток черепу з крововиливами під оболонки головного мозку, вогнищами забоїв головного мозку у живих осіб мали б ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та у даному випадку перебуває у прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ..

З протоколу огляду місця події від 22 лютого 2020 року з ілюстрованою фототаблицею до нього встановлено, що місцем події є приміщення траурного залу Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Оріхівське шосе, 10, де на каталці виявлено труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З протоколу огляду предмету від 21 лютого 2020 року з ілюстрованою фототаблицею до нього встановлено, що предметом огляду є плями РБК на светрі та сліди бруду на штанах, які належать обвинуваченому ОСОБА_1 ..

З висновку експерта №832 від 10 квітня 2020 року за результатами проведеної судової медичної експертизи вбачається, що кров трупа ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. В його крові, висушеній на марлі, виявлений супутній антиген Н. В слідах на речових доказах, що були представлені з місця події, а саме, зішкрібі з підвіконня, полімерному мішку та шапці, а також на речах, що належать обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме, светрі знайдена кров людини та виявлені антигени В і Н ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_2 ..

Обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину були перевірені і уточнені під час проведення слідчих експериментів, результати яких відображені у відповідних протоколах від 21 лютого 2020 року за участю свідка ОСОБА_5 та від 23 лютого 2020 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 з доданими до них ілюстрованими фототаблицями та CD-дисками.

За таких обставин суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено тяжкий злочин.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, неодружений, проживає з жінкою без реєстрації шлюбу, дітей не має, не працює, не навчається, зі слів раніше джерелами доходів були тимчасові заробітки, військовозобов`язаний, за місцем проживання характеризується негативно, офіційних скарг до селищної ради не надходило, раніше судимий.

Як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Згідно ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Вказана захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Лебєдєвим О.В. обставина, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , а саме, «неправомірна поведінка потерпілого» не зазначена у ч.1 ст.66 КК України як обставина, яка пом`якшує покарання.

Разом з тим, така вимога не є переконливою та суд не вбачає підстав для визнання вищевказаної обставини такою, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до положень ч.2 ст.66 КК України з огляду на те, що неправомірна поведінка потерпілого по відношенню до обвинуваченого не підтверджена належними доказами.

З урахуванням наявності обставин, які як пом`якшують покарання, так і обтяжують його, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, що він в цілому по матеріалах справи характеризується негативно, враховуючи його відношення до вчиненого злочину, щире каяття, а також тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого, суд, керуючись стст.63,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк в мінімальних межах, передбачених санкцією частини статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.69 КК України, а також роз`яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Проте, у даному випадку, суд бере до уваги суспільну небезпеку скоєного злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання реально, має непогашену та незняту в установленому законом порядку судимість за умисний тяжкий злочин та умисний злочин середньої тяжкості, що, на переконання суду, свідчить про його стійку антисоціальну поведінку та небажання ставати на шлях виправлення, а тому, навіть за наявності декількох обставин, що хоча і пом`якшують покарання, проте істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при наявності двох обставин, що обтяжують покарання, наведене всвідчить про неможливість призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбаченого санкцією інкримінованого кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 по інкримінованому злочину більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки саме таке покарання у виді позбавлення волі на певний строк з його реальним виконанням буде відповідати тяжкості вчиненого злочину та його тяжким наслідкам у виді смерті ОСОБА_2 ..

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (семи) років.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання та попереднього ув`язнення у зв`язку з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, з 21 лютого 2020 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 , - залишити без змін.

Речові докази:

- зішкріб РБК, полімерний мішок зі слідами РБК, шерстяну шапку потерпілого ОСОБА_2 зі слідами РБК, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Розівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, – знищити;

- чоловічий светр та чоловічі штани, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Розівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути ОСОБА_1 як їх власнику;

- історію хвороби на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 90/30 від 21 лютого 2020 року, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Розівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути Комунальному некомерційному підприємству «Розівська центральна районна лікарня» Розівської районної ради Запорізької області, як її власнику (законному володільцю);

- історію хвороби на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 3469 від 21 лютого 2020 року та рентгенограм ОСОБА_2 ,що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Розівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути Комунальній установі «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, як її власнику (законному володільцю).

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Т.М. Кущ