Рішення № 89388899, 22.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року м. Київ № 826/17209/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання ОСОБА_1 відмови (викладеної в листі № К-15962/0-9905/6-17 від 14.06.2017) у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада) на підставі його клопотання від 18.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача суперечать положенням статті 19 Конституції України та статей 118, 122 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17209/17 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 27.02.2018.

18.01.2018 до суду від представника відповідача Шатило І.П. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що оскаржувані дії були вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації на виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Звернув увагу і на дискреційність повноважень відповідача при вирішенні питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

22.01.2018 до суду від представника відповідача Шатило І.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.02.2018 представником позивача Кальним Д.І. подано до суду відповідь на відзив, у якій останній акцентував увагу на наявності у відповідача обов`язку надати дозвіл за відсутності підстав для відмови, що передбачені Земельним кодексом України, а не дискреційних повноважень. Вважає, що у даному випадку суд не позбавлений права зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада).

Також 27.02.2018 представником позивача Кальним Д.І. подано до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представники сторін у судове засідання 27.02.2018 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалами суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 27.02.2018:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та визнано неповажними причини явки останнього;

- на підставі статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням, в якому просив, відповідно до статей 118, 121 Земельного кодексу України, надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 га, як розташована у Київській області, Бориспільському районі, на території Іванківської сільської ради.

До вказаного клопотання ОСОБА_1 було додано копію паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій, копію довідки про безпосередню участь у проведенні АТО, план-схему розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду клопотання Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 14.06.2017 № К-15962/0-9905/6-17 повідомив позивача про те, що за наявною у відповідача інформацією, бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення (для ведення особистого селянського господарства площею по 0,5000 га). На підставі викладеного, позивачу рекомендовано визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутись з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи вимоги статей 118, 121 та 122 Земельного кодексу України.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У свою чергу, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Зі змісту клопотання позивача від 18.05.2017 вбачається, що останнім обрано розмір земельної ділянки - не більше 2,0 га, а подані документи до клопотання відповідають переліку, наведеному у статті 118 ЗК України.

Так, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначив, що за наявною інформацією, бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення (для ведення особистого селянського господарства площею по 0,5000 га).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що чинним законодавством не визначено поняття "резервування земельної ділянки для потреб військовослужбовців - учасників АТО та членів родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення".

Крім того, ЗК України містить вичерпний перелік цільового використання земельних ділянок, у якому відсутнє таке визначення цільового призначення земельної ділянки як "для подальшого відведення земельних ділянок у власність учасникам АТО".

На переконання суду, наявність інформації про розмір земельних ділянок, визначених для передачі учасникам АТО, не може бути підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки кожен державний орган повинен діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. Однак, у жодному нормативно-правовому акті, станом на час виникнення спірних правовідносин, не закріплено такого порядку як виділення земельної ділянки "для подальшого відведення земельних ділянок у власність учасникам АТО".

Враховуючи викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про те, що запитувана земельна ділянка "зарезервована" для подальшої передачі у власність учасникам АТО та членам родин військовослужбовців, які загинули у ході її проведення.

На законодавчому рівні визначено право розпорядження землями сільськогосподарського призначення виключно на підставі норм ЗК України, а тому відповідач не мав права перебирати на себе функції законодавчого органу щодо розпорядження землею без законодавчого врегулювання питання про надання земельних ділянок для учасників АТО.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач правомірно очікував на належний розгляд його клопотання від 18.05.2017 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою в порядку черговості, та отримання позитивного рішення на своє клопотання.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія довідки про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 27.03.2017 № 1724/404/05-2017 та копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 21.07.2016.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відмовляючи позивачу у задоволенні його клопотання, відповідач порушив норми ЗК України, оскільки відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, наведених у листі від 14.06.2017 № К-15962/0-9905/6-17, діяв з порушенням наведених законодавчих норм.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що спосіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, позаяк, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправною відмову відповідача у наданні позивачеві дозволу на розробку документації із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 18.05.2017, з урахуванням висновків суду.

Суд зауважує, що не вправі зобов`язувати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення за результатами розгляду звернення особи, оскільки положеннями ЗК України, якими регулюються спірні правовідносини, відповідачу надано свободу волі у прийнятті рішення за результатами розгляду клопотань, аналогічних тим, який подано позивачем, тобто відмову або задоволення останнього.

Поряд з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що при прийнятті у подальшому рішення за результатами розгляду клопотання позивача, відповідач не вправі відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких дії відповідача визнані протиправними у судовому порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від 18.05.2017 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко