Рішення № 89387943, 21.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2926/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з часу звернення, а саме з 03.12.2019 за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з часу звернення, а саме з 03.12.2019 за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою від 21.04.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 15.05.1992 відмовив позивачу у здійсненні доплати до пенсії у розмірі 25% від мінімальної пенсії. Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" від 16.07.2008 № 654 є необґрунтованим, з огляду на не відповідність її нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

06.05.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" від 16.07.2008 № 654 право на встановлення підвищення до пенсії члену сім`ї репресованої особи у розмірі 43,52 грн позивач матиме у разі надання посвідчення за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та паспортом громадянина України № НОМЕР_3 дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Красноярський край Ширінський район дільниця Куртіяково Російська Федерація.

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу від 28.04.1995 № НОМЕР_4 позивач змінила прізвище на ОСОБА_1 , а згідно зі свідоцтвом про одруження від 09.07.2003 № НОМЕР_5 на ОСОБА_1 .

Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів видано ОСОБА_5 (батько позивача) архівну довідку від 28.03.1991 № 4/4-1151 про те, що він дійсно перебував на спецпосленні з 20.07.1949 по 23.05.1958.

03.04.2012 Львівська обласна рада видала позивачу посвідчення № НОМЕР_6 , згідно з яким позивач має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

03.12.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила виплачувати надбавку до пенсії відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Відповідач листом від 17.12.2019 №33/Ф-33/32 повідомив позивача про те, що підвищення пенсії виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення пенсійного забезпечення" від 16.07.2008 № 654. Посвідчення від 03.04.2012 №111/34-П не відповідає зразку посвідчення реабілітованого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 №962-XII, в редакції до внесення змін Законом України від 13.03.2018 № 2325-VIII (далі - Закон України № 962-XII) реабілітація жертв політичних репресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту набрання чинності вказаним Законом і поширюватись на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Згідно зі статею 3 Закону України №962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Статею 9 вказаного Закону встановлено, що вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до вказаного Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів доручено утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

За дорученням таких комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв`язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.

Як встановив суд, управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів видано ОСОБА_5 (батько позивача) архівну довідку від 28.03.1991 № 4/4-1151 про те, що він дійсно перебував на спецпосленні з 20.07.1949 по 23.05.1958.

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

У статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, на переконання суду, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу слід застосовувати пункт "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав відповідних осіб.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 як на нормативний акт, що поширюється на спірні правовідносини є помилковим, оскільки положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають вищу юридичну силу, та відповідно до принципу подолання ієрархічної колізії підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що батько позивача є репресованою особою, яка у подальшому реабілітована, а відтак, позивач є членом сім`ї такої особи, а тому відповідно до пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на підвищення на 25% мінімальної пенсії за віком.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що посвідчення позивача від 03.04.2012 № 111/34-П не відповідає зразку посвідчення реабілітованого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України №962-XII реабілітованим, які мають право на передбачені вказаним Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача такого посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР "Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 24.06.1991 № 48 затверджено зразок посвідчення про право на пільги реабілітованих.

Таким чином, посвідчення видається реабілітованим особам, яким, як встановив суд, є батько позивача.

Відтак, посвідчення позивача від 03.04.2012 № 111/34-П не підтверджує її статусу реабілітованої особи, оскільки вона є членом сім`ї реабілітованого.

Водночас, суд зазначає, що вказане не впливає на право позивача, передбачене пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підвищення на 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї реабілітованої особи.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач вчинив певні дії щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з часу звернення, а саме з 03.12.2019 за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" необхідно відмовити повністю.

Суд, керуючись часиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії за віком як члену сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано, відповідно до положень статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оформлені листом від 17.12.2019 №33/Ф-33/32.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно зі статею 47, пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII із змінами та доповненнями, як особі, яка є членом сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано, починаючи з 03.12.2019 з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений відповідно до квитанції 10.04.2020 №0.0.1672564524.1.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як члену сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано, у розмірі, передбаченому статею 47, пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII із змінами та доповненнями із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком, оформлені листом від 17.12.2019 №33/Ф-33/32.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно зі статею 47, пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII із змінами та доповненнями, як особі, яка є членом сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано, починаючи з 03.12.2019 з врахуванням виплачених сум.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з часу звернення, а саме з 03.12.2019 за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 травня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик