Рішення № 89387814, 22.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року м.Київ №320/6780/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 з вимогами до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУ юстиції Київській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилася у нерозгляді його заяви про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виписано в адміністративній справі №369/11883/18 та зобов`язання відповідача розглянути у встановленому законом порядку звернення та повідомити про його результат.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 01.10.2019, засобами поштового зв`язку він відправив відповідачеві заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №369/11883/18 від 05.06.2019 оформленого Київським окружним адміністративним судом, повідомлення про повернення документа стягувачу без прийняття до виконання від 16.07.2019 № 20571, ухвалу суду від 09.09.2019 та рішення суду від 05.04.2019 у справі № 369/11883/18. Поштове відправлення було отримано відповідачем 03.10.2019, проте станом на 02.11.2019 не надав будь-якого рішення за результатом поданих звернень.

02.11.2019, ОСОБА_1 направив відповідачеві засобами поштового зв`язку скаргу на бездіяльність працівників органу ДВС, яка була отримана останнім 15.11.2019, проте відповіді на час звернення до суду, позивачеві не надано. Вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права та інтереси сторони виконавчого провадження, унеможливлює поновлення його конституційних прав згідно з рішенням суду.

Ухвалою від 10.03.2020 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та виклику осіб для участі у ньому.

Відповідач, не скористався наданим йому правом подачі відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надавши правової оцінки спірним правовідносинам, судом встановлено наступне:

рішенням КОАС від 05.04.2019 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язано голову Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати позивачеві повну та точну інформацію, що запитувалася згідно інформаційних запитів від 30.08.2018.

05.06.2019 на виконання даного судового рішення були видані два виконавчих листа за №369/11883/18 про стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 2114, 40 грн. та зобов`язання голову Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати позивачеві повну та точну інформацію, що запитувалася ним згідно інформаційних запитів від 30.08.2018.

З метою виконання судового рішення та поновлення порушених прав, позивач 01.10.2019 відправив засобом поштового зв`язку на адресу Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області (08123, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Лесі Українки, буд. 86) поштове відправлення із вкладенням до нього: заяви на відкриття виконавчого провадження від 01.10.2019, виконавчого листа №369/11883/18 від 05.06.2019, повідомлення про повернення документу стягувачу без прийняття до виконання від 16.07.2019 № 20571, копії ухвали суду від 09.09.2019 та рішення суду від 05.04.2019 у справі № 369/11883/18, копії інформаційних запитів від 30.08.2018, копію паспорту та РНОКПП позивача, загальною кількістю - 21 арк., що підтверджується копією опису вкладення (а.с. 20, 21).

Згідно витягу з відстеження офіційного веб-порталу АТ "Укрпошта" - http://ukrposhta.ua, за трек-номером №0814700122007, зазначене поштове відправлення було отримано відповідачем 03.10.2019 (а.с. 22-23).

Не отримавши жодної відповіді на свою заяву про відкриття виконавчого провадження, позивач 02.11.2019 відправив на адресу відповідача скаргу на бездіяльність працівників Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області щодо порушення строків розгляду його заяви про відкриття виконавчого провадження та неповідомлення заявникові про результати розгляду його заяви. У скарзі позивач просив відповідача усунути порушення та надати відповідь за наслідками розгляду скарги (а.с. 25-27).

Вищезазначену скаргу було отримано уповноваженим відповідача Зайко - 15.11.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0814700165199 (а.с. 29).

Відповідач не надав позивачеві жодної відповіді. Вважаючи бездіяльність Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області протиправною, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" наведений перелік виконавчих документів, на підставі яких відповідно до цього Закону рішення підлягають примусовому виконанню. До нього віднесено зокрема виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч.1 ст.3 Закону).

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами 1, 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду по справі № 369/11883/18 в частині зобов`язання голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області надати позивачеві повну та точну інформацію, що запитувалася згідно інформаційних запитів від 30.08.2018 та в частині стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 2114,40 грн., позивачеві було видано 05.06.2019 два виконавчі листи.

За правилами частини 5 статі 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві стороні виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як встановлено судом, Києво-Святошинський РВ ВДВС ГТУ юстиції у Київській області, отримавши заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист, рішення суду, на виконання якого був виданий виконавчий лист, не розглянув дану заяву, не прийняв жодного процесуального рішення, передбаченого статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження", за наслідками розгляду виконавчого документа та не повідомив про прийняте рішення стягувача всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, відповідач, отримавши скаргу позивача щодо своєї бездіяльності, не надав позивачеві жодної відповіді стосовно підстав ігнорування виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. (ч.ч. 4, 7 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, Заява № 22774/93, п.п. 63, 66), Горнсбі проти Греції від 19.09.1997 (п.п. 40, 41), "Жовнер проти України", "Бурдов проти Росії", "Ясіун`єне проти Литви" (Jasiuniene c. Lituanie), "Руйану проти Румунії" (Ruianu c. Roumanie) наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).

Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.

У рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що примусове виконання рішення суду як завершальна стадія судового процесу є складовою та невід`ємною частиною гарантованого державою права на захист. При цьому, жодний державний орган не має права надавати висновки щодо наявності чи відсутності підстав для виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Остаточне рішення суду має виконуватись в безумовному порядку за визначеною законодавством процедурою.

Примусове виконання рішення суду у справі про зобов`язання голову Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 повну та точну інформацію, що запитувалася згідно інформаційних запитів від 30.08.2018 покладається на органи державної виконавчої служби та здійснюється на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, неповідомлення органом державної виконавчої служби стягувачу про прийняте рішення чи нерозгляд поданої стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України та може бути предметом оскарження в судовому порядку.

Судом встановлено, що бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви та скарги позивача з доданими документами, не прийняття відповідного рішення, не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк здійснена всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні.

Неподання відповідачем відзиву на позов суд розцінює як його визнання.

Відтак, позов про визнання протиправною бездіяльності Києво-Святошинського РВ ВДВС ГТУ юстиції у Київській області щодо слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про відкриття виконавчого провадження та скаргу позивача про бездіяльність працівників Києво-Святошинського РВ ВДВС ГТУ юстиції у Київській області з наданням позивачеві письмової відповіді, за наслідками такого розгляду, суд зазначає наступне:

Києво-Святошинського РВ ВДВС ГТУ юстиції у Київській області є уповноваженим органом для прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та вирішувати питання відкриття виконавчого провадження.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в ч.2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи, що відповідачем фактично не приймалось жодного рішення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", не розглянуто заяву та скаргу ОСОБА_3 , суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права шляхом зобов`язання Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області розглянути заяву позивача про відкриття виконавчого провадження та скаргу на бездіяльність працівників органу ДВС.

В частині зобов`язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду заяви та скарги з повідомленням позивача про прийняття цього рішення та надсиланням його копії позивачеві, суд доходить висновку про відому у задоволенні цієї вимоги, з огляду на наступне:

суб`єкти владних повноважень, відповідно до законодавства України, наділені свободою розсуду при вирішенні питань, віднесених до їх компетенції, тобто дискреційними повноваженнями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Зазначене відображається у положеннях ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, розгляд скарги на бездіяльність органу ДВС, сповіщення стягувача про прийняття процесуального рішення та направлення його копії належить до виключної компетенції органу державної виконавчої служби у суду відсутні підстави втручатися у дискреційні повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень, а відтак і для задоволення вимоги позивача в частині зобов`язання прийняти рішення та визначенням способу його виконання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАСУ України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ЄДРПОУ 34903037, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Лесі Українки, 86) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 01.10.2019 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про відкриття виконавчого провадження та скарги на бездіяльність працівників відділу державної виконавчої служби від 02.11.2019.

Зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2019 про відкриття виконавчого провадження та скаргу від 02.11.2019.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя Брагіна О.Є.