Рішення № 89387240, 23.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 160/13356/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Науково - дослідницька фірма «Оптимальні технології» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Науково - дослідницька фірма «Оптимальні технології» (далі - ПП НДФ «Оптимальні технології») про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, Приватного підприємства «Науково - дослідницька фірма «Оптимальні технології» в межах суми податкового боргу у розмірі 1642451,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в інтегрованих картках платника податків у ПП НДФ «Оптимальні технології» обліковується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток в сумі 1642451,49грн. Позивачем було вжито заходи, визначені Податковим кодексом України для його погашення та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 02.11.2011 №516, яка була вручена позивачу засобами поштового зв`язку. Несплачені відповідачем у встановлені терміни суми грошових зобов`язань набули статусу податкового боргу. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а також Територіального сервісного центру №1246 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області у ПП НДФ «Оптимальні технології» не має власного майна, а тому майно підприємства не може бути джерелом погашення податкового боргу. З огляду на те, що у ПП НДФ «Оптимальні технології» відкрито рахунки в банках, позивач звернувся до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, Приватного підприємства «Науково-дослідницька фірма «Оптимальні технології» у розмірі 1642451,49 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №160/13356/19 за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду на 10.02.2020. Останнє судове засідання відбулося 23.03.2020.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов від 02.03.2020 (вх. №14936/20) заперечив проти позову та вказав, що загальна сума боргу, зазначеного в ППР складає 1567381,87 грн., що на 75069,62 грн. менше заявленої позивачем суми боргу; наданий позивачем розрахунок боргу є незрозумілим та не відповідає сумі боргу у розмірі 1642451,49грн, зазначеній у позовній заяві; зазначені податкові зобов`язання є неузгодженими.

Позивач надав відповідь на відзив від 23.03.2020 (вх. № 19805/20), в якій вказав, що у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу, а тому позивач просив суд задовольнити позовні вимоги повністю

Позивач у судове засідання 23.03.2020 не з`явився, надав до суду клопотання від 23.03.2020 про розгляд справи в порядку письмового провадження

Відповідач в судове засідання 23.03.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, також, в матеріалах справи міститься заява позивача від 02.03.2020 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Приватне підприємство «Науково - дослідницька фірма «Оптимальні технології» зареєстроване як юридична особа 16.12.2009 та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

У ПП НДФ «Оптимальні технології» обліковується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 1642451,49 грн.

Підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, стали:

- несплата платником податків самостійно визначених грошових зобов`язань згідно податкової декларації з податку на додану вартість за 5 місяць 2015 року від 09.06.2015 в розмірі 200,00 грн.;

- порушення платником податків пункту 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, що було встановлено актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2017 року від 15.09.2017 №11973/04-36-12-15/36699731, на підставі якого було сформоване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0030121215, яким визначено загальну суму штрафу в розмірі 322511,25 грн.;

- порушення платником податків пункту 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, що було встановлено актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2017 року від 20.10.2017 №17332/04-36-12-15/36699731, на підставі якого було сформоване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 №0067021215, яким визначено загальну суму штрафу в розмірі 646902,00 грн.;

- порушення платником податків пункту 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, що було встановлено актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 року від 17.11.2017 №24590/04-36-12-15/36699731, на підставі якого було сформоване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018 №0000931215, яким визначено загальну суму штрафу в розмірі 568074, 00грн.;

- порушення платником податків граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що було встановлено актом про результати камеральної перевірки з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених за травень 2017 року від 29.05.2018 № 27643/04-36-12-15/36699731, на підставі якого було сформоване податкове повідомлення-рішення від 26.09.2018 № 0242981215, яким визначено загальну суму штрафу в розмірі 575,72 грн.;

- несплачений залишок заборгованості по постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011у справі № 2а/0470/15185/11 в розмірі 931,00грн.;

- та нарахована пеня в розмірі 50809, 94грн.

Підставою для нарахування податкових зобов`язань по податку на прибуток стали:

- порушення платником податку термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку, що було встановлено актом про результати камеральної перевірки з питань порушення терміну сплати (перерахування) податку на прибуток від 19.02.2017 №40/1202/36699731, на підставі якого було сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.2017 № 0003151202, яким визначено штраф в розмірі 47,40 грн.;

- порушення платником податку граничних строків подання податкової звітності за 2015 рік, що було встановлено актом перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток від 18.05.2016 №126/1202/36699731, на підставі якого було сформовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0001161202, яким визначено штраф в розмірі 170, 00грн.;

- несплачений залишок заборгованості по постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 у справі № 2а/0470/15185/11 в розмірі 51324,05 грн.;

- та нарахована пеня в розмірі 906, 13грн.

На момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом, сума податкового боргу відповідача в розмірі 1642451,49 грн. не сплачена.

Як встановлено судом з матеріалів справи на підставі ст. 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з наявністю податкового боргу позивач 29.06.2011 сформував та направив на адресу ПП НДФ «Оптимальні технології» податкову вимогу № 516 на суму 23344,33грн., яка була отримана останнім 02.11.2011, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошотового вівдправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до положенням п.59.5. ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, вжиті позивачем заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а тому позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Поняття податкового боргу визначено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якої, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.87.3 ст.87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління; майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження; кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім`я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів; майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України; майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України; майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу"; кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Відповідно до пункту 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019р. у справі №804/4273/13-а.

За змістом приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна від 15.02.2019 № 156412211, у Приватного підприємства "Науково-дослідницька фірма" Оптимальні технології" відсутнє майно.

Згідно довідки Територіального сервісного центру № 1246 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області, яка міститься в матеріалах справи, у ПП НДФ «Оптимальні технології» відсутні транспортні засоби

Отже, у відповідача відсутнє власне майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Податковий борг в розмірі 1642451,49 грн. не забезпечений податковою заставою майна боржника.

Разом з цим, як зазначалося вище, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 1642451,49 грн., а також факт направлення контролюючим органом податкової вимоги (форми «Ю») від 29.06.2011 № 516 про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу у сумі на суму 23344,33 грн., яка отримана Приватним підприємством "Науково-дослідницька фірма" Оптимальні технології" 02.11.2011, після надіслання якої податковий борг відповідача погашено не було, а загальна сума боргу, навпаки, лише збільшилася, тому нова податкова вимога позивачем не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду з цим позовом податковий борг відповідача непогашений і не списаний.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів погашення наявної податкової заборгованості.

Доводи відповідача щодо наявності розбіжностей з дійсним розміром заборгованості спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, у той же час відповідачем до суду не надано доказів оскарження податкових повідомлень - рішень, про що відповідач вказує у відзиві на адміністративний позов.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлений факт наявності у Приватного підприємства "Науково-дослідницька фірма" Оптимальні технології" податкового боргу, що не заперечується відповідачем, поряд із відсутністю майна для його погашення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню судом.

Оскільки, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, і.к. 43145015) до Приватного підприємства «Науково - дослідницька фірма «Оптимальні технології» (вул. Комсомольська, б. 2, м. Новомосковськ, 51200, ЄДРПОУ 36699731) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку – задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, Приватного підприємства «Науково-дослідницька фірма «Оптимальні технології» (вул. Комсомольська, б. 2, м. Новомосковськ, 51200, ЄДРПОУ 36699731) в межах суми податкового боргу у розмірі 1642451 (один мільйон шістсот сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят одна) грн. 49 коп.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 березня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова