Ухвала суду № 89387188, 22.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 травня 2020 року Справа 160/5427/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (направлена засобами поштового зв`язку 19.05.2020 року) ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У.

В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, Управління мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі; акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Так, ОСОБА_1 не подавав звітність, Управління чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно нього, не витребовувались та не надавались бухгалтерські та інші документи. Тим паче, з 20 жовтня 2016р. позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «КОРСА», код ЄДРПОУ 33005110, із заробітної плати відраховувалось ЄСВ, позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата включно до 16 травня 2017р., підтвердженням цього є відповідний запис у трудовій книжці позивача. З 17 жовтня 2017р. позивач працює у КП «ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС» Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 38199556, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, довідкою з місця роботи за вих.№1205/20-1 від 12 травня 2020р., із заробітної плати відраховувалось ЄЄВ. Позивач отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою про заробітну плату за 2017 рік за вих. № 12/05/20-1, довідкою про заробітну плату за 2018 рік за вих.№12/05/20-2, довідкою про заробітну плату за 2019 рік за Вих.№ 12/05/20-3 та довідкою про заробітну плату за 2020 рік за вих. № 12/05/20-4. У томі числі, зазначені факти підтверджуються довідкою Форми (Ж-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», отриманою згідно Реєстру застрахованих осіб Державного соціального страхування через особистий кабінет користувача, ОСОБА_1 , із офіційного порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, де вказано, що з 2017 року страхувальником застрахованої особи виступає страхувальник за кодом 33005110 (ТОВ «КОРСА») та кодом 38199556 (КП «ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС»). З 2018 року і до 2020 року включно страхувальником застрахованої особи виступає лише КП «ДНІПРОПРИРОДРЕСУРС» (код 38199556).

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву по забезпечення позову, за результатами розгляду якої ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року відмовлено повністю.

Відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява подана до суду з порушенням норм ст. ст. 160, 161 КАС України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої статті 122 КАС України строк звернення до суду може бути встановлений також іншими законами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки), сформовану відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до абз. 4, 5, 6 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Відповідно до абз. 9 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, платник єдиного внеску може оскаржити вимогу контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження так і без такої.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2019 р. у справі № 802/983/18-а.

Суд зазначає, що як у поданій до суду позовній заяві так і в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 зазначає, що 14.05.2020 року представник позивача ознайомився із матеріалами виконавчого провадження Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 61746213, з якого стало відомо про існування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У, наявності постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Реутова Є.О. від 07.04.2020р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 61746213 (за даними Ідентифікатора доступу: АЕ42ДВЕ95923 вбачається також винесення д/в постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника). Також з матеріалів виконавчого провадження позивачу стало відомо, що останньому постанову було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , де позивач фактично не проживає. Позивач стверджує, що вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019р. № Ф-781-25У не отримував ані під розписку, ані засобами поштового зв`язку.

Разом з тим, будь-які відповідні письмові докази щодо ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 61746213 та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2020 року позивачем до суду не надано.

Отже, позивач звернувся до суду із позовом лише 19.05.2020 року (засобами поштового зв`язку), що є пропущенням 10-денного строку звернення до суду із позовною заявою.

Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відтак, у задоволенні заяви позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Окрім цього, відповідно до ч. 2, ч. 4 ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа.

В порушення вищевказаних вимог до матеріалів позовної заяви додані копії документів, які не у повному обсязі засвідчені позивачем належним чином.

Тобто, з наведеного слідує, що додані до адміністративного позову ксерокопії документів не є належними доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача у розумінні ст.ст.72-78 Кодексу адміністративного судочинства України, так як вони не завірені у встановленому законодавством порядку згідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, що є порушенням ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачу слід подати до суду засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - "Копія" та у лівому нижньому куті документа - "Згідно з оригіналом".

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, про залишення адміністративного позову без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали (ч. 2 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст. 160, ч.1 ст. 169, ст. ст. 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку ОСОБА_1 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)- залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду:

- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску;

- засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки "Копія" та "Згідно з оригіналом".

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник