Рішення № 89386652, 12.03.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23830/19

Провадження № 2/752/3321/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення та предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2019 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося у суд з позовом про звернення стягнення та предмет іпотеки та виселення.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 08 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого за всіма правами та обов"язками є АТ "ОТП Банк", процесуальним правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", був укладений кредитний договір № ML-009/903/2006, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 350 000 доларів США, а позичальник зобов"язувався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені грошові кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов"язання, визначені кредитним договором. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2010 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2013 р., задоволено позов ПАТ "ОТП Банк". Постановлено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ML-009/903/2006 від 08.12.2006 р. у розмірі 2 965 860,88 грн. Проте, станом на дату звернення до суду з даним позовом не було погашено зазначену заборгованість.

З метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № PCL-009/903/2006 від 08.12.2006 р., за умовами п. 1.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов"язань іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За умовами п. 2.1 договору іпотека за договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов"язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Позивач зазначає, що у вищевказаній квартирі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 були зареєстровані в іпотечній квартирі в період після укладення договору іпотеки. Відповідач не звертався до АТ "ОТП Банк" чи до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з проханням надати дозвіл на проведення реєстрації своєї дитини та будь-яких інших осіб в іпотечній квартирі. 20.09.2019 р. на адресу реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надіслано цінним листом з описом вкладення вимоги про добровільне звільнення квартири.

Зважаючи на те, що позичальник порушує вимоги умов кредитного договору та договору іпотеки та не виконує взятих на себе зобов"язань, позивач просить

- звернути стягнення на підставі Договору іпотеки № РCL-009/903/2006 від 08.12.2006 року на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-009/903/2006 від 08.12.2006 року, що складає заборгованість за кредитом - 2 965 860,88 гривень, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»;

- виселити з незаконно займаної квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 р. відкрито загальне позовне провадження у даній справі. (а.с. 69)

Відповідачі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. (а.с. 82)

Відповідачі в судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені судом.

Третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не забезпечила явку свого представника. Надіслала до суду висновок № 100-59 від 03.01.2020 року, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд встановив наступне.

08 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого за всіма правами та обов"язками є АТ "ОТП Банк", процесуальним правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", був укладений кредитний договір № ML-009/903/2006, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 350 000 доларів США для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а позичальник зобов"язувався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені грошові кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов"язання, визначені кредитним договором. (а.с. 11-14)

З метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № PCL-009/903/2006 від 08.12.2006 р., за умовами п. 1.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов"язань іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 08.12.2006 р. приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. за реєстровим № 8151. (а.с. 26)

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з даним позовом не було погашено зазначену заборгованість.

У вищевказаній квартирі зареєстровані - ОСОБА_2 з 26.02.2009 р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.02.2009 р. та ОСОБА_3 з 06.12.2011 року, що підтверджується листом № 100-7159 від 08.05.2019 р. Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. (а.с. 34)

20.09.2019 р. на адресу реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надіслано цінним листом з описом вкладення вимоги про добровільне звільнення квартири. (а.с. 35-41)

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є новим кредитором за кредитним договором № ML-009/903/2006 від 08.12.2006 р. та новим іпотекодержателем за договором іпотеки № PCL-009/903/2006 від 08.12.2006 р. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 р. АТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийнято право вимоги за кредитним договором № ML-009/903/2006 від 08.12.2006 р., укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 (а.с. 46)

Також 05.11.2010 р. між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укалдено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого банк передав та відступив фактору сукупність прав за договором іпотеки, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставне майно.(а.с. 54)

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Як роз`яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Таким чином, у разі звернення іпотекодержателя до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом має бути встановлена як загальна сума заборгованості за кредитним договором так і усі його складові, в рахунок погашення яких іпотекодержатель просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зобов`язаний довести факт укладання кредитного договору, факт отримання позичальником кредитних коштів, наявність заборгованості за кредитним договором з усіма його складовими частинами.

Стороною позивача в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № ML-009/903/2006 від 08.12.2006 р. надано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2010 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2013 р., яким задоволено позов ПАТ "ОТП Банк". Постановлено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ML-009/903/2006 від 08.12.2006 р. у розмірі 2 965 860,88 грн. (а.с. 30 - 33)

На підставі викладеного, судом установлено, що у ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, наявна заборгованість у розмірі 2 965 860,88 грн.

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Стаття 12 ЗУ «Про іпотеку» регламентує, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Оскільки за приписами ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд має зазначити в резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суму заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості навести у мотивувальній частині рішення, позивач повинен довести суму заборгованості за кредитним договором та надати обґрунтований розрахунок суми заборгованості за кредитним договором.

Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.

Однак, у місцевому суді відповідачем не були надані жодні докази погашення заборгованості за кредитним договором, не наведено альтернативного, наданому позивачем, розрахунку заборгованості.

Таким чином, суд вважає позов в частині розміру заборгованості за тілом кредиту обґрунтованим, а тому позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про виселення, суд уважає, що позов у цій частині задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За змістом статті 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно статті 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.

В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Попри це,позивачем, на думку суду, не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме матеріали справи не містять доказів, на підтвердження того, що відповідачі по справі отримали вимоги повідомлення щодо добровільного звільнення житлового будинку протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Інші доводи позовної заяви щодо відсутності перешкод для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду свідчать про довільне тлумачення стороною позивача положень Житлового чи Цивільного Кодексів України, а тому не можуть бути враховані судом.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не вказав, який саме спосіб захисту, визначений ст. 109 ЖК України, підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Під час прийняття рішення суд, крім того, враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Керуючись статтями 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення та предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на підставі договору іпотеки № PСL -009/903/2006 від 08.12.2006 року, а саме квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 83,40 кв.метрів, житловою площею 52,10 кв.метрів, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 08.12.2006 р. приватним нотаріусом Київського міського нотарільного округу Русанюком З.З. за реєстровим № 8151, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-009/903/2006 від 08.12.2006 року в розмірі 2 965 860,88 грн.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 960,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: