Вирок № 89385084, 22.05.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/1064/20

Справа № 643/7021/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря - Новакової Т.С.,

прокурора - Котельнікова Р.М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020220470001440 від 14.03.2020, який надійшов від Харківської місцевої прокуратури №4 за обвинуваченням,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Мерефи, Харківської області, з середньою спеціальної освітою, офіційно не працевлаштованої, заміжньої, маючої на своєму утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

14.03.2020 приблизно в 05:50 годині ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого мешкання в кв. АДРЕСА_3 , в приміщенні кухні разом із своїм співмешканцем ОСОБА_1 , де вживала спиртні напої. Під час спільного вживання спиртних напоїв між ними виник конфлікт з приводу неналежної, на думку ОСОБА_1 , поведінки малолітньої доньки ОСОБА_2 .

В ході конфлікту, за вищевказаних обставин у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел, спрямований на спричинення своєму співмешканцю ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Так, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров`я останнього, з метою спричинення тілесних ушкоджень, з мотивів раптово виниклих неприязних стосунків, на ґрунті спільного вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_2 , знаходячись навпроти ОСОБА_1 , який був повернутий до неї лівим боком, взяла зі столу кухонний ніж, та утримуючи його в правій руці, зі значною силою, ззаду- наперед, зліва-направо, та зверху-вниз нанесла йому один удар в область грудної клітини зліва.

Таким чином, ОСОБА_3 , діючи умисно, за вищевказаних обставин, та бажаючи діяти саме так, заподіяла потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

14.03.2020 з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілого ОСОБА_1 бригадою швидкої медичної допомоги було доставлено до ДУ «Інституту загальної та невідкладної хірургії ім.. В. Т . Зайцева», де йому була надана своєчасна кваліфікована медична допомога, та збережене життя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-1453/20 від 17.04.2020, у зв`язку з подією 14.03.2020 у ОСОБА_1 мало місце проникаюче колото-різане поранення заднє-бокової поверхні грудної клітини ліворуч із ушкодженнями лівої легені, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, згідно п.2.1.3 «й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину, визнала у повному обсязі та підтвердила обставини час, місце, механізм вчинення нею злочину, як зазначено вище у вироку суду. При цьому показала, що вона викликала швидку, та самостійно надавала потерпілому медичну допомогу. Після чого, перебувала разом з ним у лікарні.

На теперішній час вона разом з потерпілим мешкають однією родиною. Обвинувачена у суді зазначила про те, що вона розуміла, що скоїла злочин, та щиро розкаялася у його вчинені, причину скоєння нею злочину пояснила як необдуману поведінку.

ОСОБА_2 в суді позовні вимоги заявлені Харківської місцевою прокуратурою №4 в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради за участю третьої особи, ДУ «Інститут загальної невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМНУ» про стягнення з неї витрати на лікування потерпілого, визнала у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що ніяких претензій до обвинуваченої немає, вони разом продовжують мешкати однією сім`єю, прохав поблажливість до обвинуваченої.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у скоєні нею злочину, та кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а саме умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд враховує тяжкість вчиненого нею злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким. Обвинувачена раніше не судима, заміжня, має на своєму утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштована, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має місце реєстрації та постійне місце мешкання.

При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_2 , суд враховує її щире каяття, та визнає цю обставину, відповідно до ст.66 КК України, такою, що пом`якшує її покарання. Обставину, що обтяжує покарання останньої, яка передбачена ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченої ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковані його дії.

Судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, суд враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винної, позицію потерпілого, який не має моральних та матеріальних претензій до обвинуваченої, та мешкає з нею. Крім цього, суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення, висловлені у дебатах про звільнення обвинуваченої від відбування покарання, усвідомлення останньою протиправності своєї злочинної поведінки, її щире каяття.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових злочинів і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні обвинуваченої саме такого виду покарання. В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, покладає на неї обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає доцільним запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 залишити до набрання вироку чинності у вигляді домашнього арешту.

Прокурором заявлені позовні вимоги в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради за участю третьої особи, ДУ «Інститут загальної невідкладної хірургії ім. В. Т .Зайцева НАМНУ» про стягнення з обвинуваченої на користь Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 у сумі 4251 гривні 52 копійки.

Згідно ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1206 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна. Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування - відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) рокі.

Згідно ч.1 п.п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 до набрання законної сили вироком, залишити без змін у вигляді домашнього арешту.

Цивільний позов Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради за участю третьої особи, ДУ «Інститут загальної невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМНУ» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради ( р/р НОМЕР_1 , МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код призначення платежу 24060300) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 , суму у розмірі 4251 (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну) гривні 52 копійки.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 19.03.2020, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази по справі: ватні тампони з нашаруванням речовини бурого кольору; змиви речовини бурого кольору, сліди папілярних ліній ; ножі у кількості 4-х штук; скляну пляшку; гончірку; які поміщені до паперових конвертів чорну куртку з нашаруванням речовини бурого кольору, передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Московського ВП ГУНП в Харківській області - знищити; наволочку, чорну куртку з нашаруванням речовини бурого кольору; рушник; синю кофту з нашаруванням речовини бурого кольору, які поміщені до паперових конвертів, та сифон, який поміщено до сумки, передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Московського ВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_2 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Т.В. Поліщук