Рішення № 89381623, 20.05.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7999/19

Провадження № 2/263/244/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Налісної Ю.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Корольової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» (далі – ККП «Маріупольтепломережа»), в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 32 226 грн. 38 коп. заборгованості за користування послугами з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2019 року, 3 671 грн. 60 коп. – 3 % річних, 16 172 грн. 87 коп. – інфляційні витрати, а також 1 921 грн. судового збору.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, власник (наймач) квартири зобов`язаний щомісячно здійснювати плату за житлово-комунальні послуги, у тому числі послуги з теплопостачання. За адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , опалювальна площа складає 45,1 кв. м. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 оплата за користування послугами з теплопостачання вносилася не у повному обсязі, тому за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2019 року утворилася заборгованість на суму 32 226 грн. 38 коп. Протягом указаного періоду відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення, за користування якими проводилися нарахування відповідно до встановлених тарифів. У зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем платежів за користування теплопостачання відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого позивач провів нарахування 3 % річних від простроченої суми та відповідно просив стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. Посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 526, 610, 625 ЦК України, позивач просив позовні вимоги задовольнити (а. п. 2).

Не погоджуючись із заявленими вимогами, ОСОБА_2 через своїх представників – адвокатів: Данелян Т.В., Корольову О.В., подав відзив на позов, який мотивований тим, що відповідачу незрозуміло, чому у розрахунку вказано, що заборгованість становить з 01 жовтня 2015 року по 01 травня 2019 року, що не відповідає дійсності, а саме: відповідачем раніше було сплачено 1 671 грн. 01 коп.; 1 000 грн. 02 коп.; 671 грн.; 29 грн. 24 коп., 121 грн. 37 коп.; 192 грн. 20 коп.; 213 грн. 65 коп.; 163 грн. 30 коп.; 125 грн. 35 коп. за користування послугами з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 квітня 2008 року. ОСОБА_2 помилково сплатив борг у сумі 224 грн. 82 коп., який був зазначений у квитанції за листопад 2008 року, оскільки в цей час він був від`єднаний від мережі та не користувався централізованим опаленням та тепловодопостачанням. Таким чином сума боргу, яка вказана у позові з 01 жовтня 2015 року по 01 квітня 2008 року не враховує суму у розмірі 224 грн. 82 коп. Протягом 2005 – 2008 років відповідач неодноразово звертався до позивача, що його не задовольняє якість наданих послуг та просив відключити його квартиру від системи централізованого опалення. Однак, працівниками ККП «Маріупольтепломережа» відключено тільки водопостачання гарячої води, про що складений відповідний акт від 28 лютого 2019 року б/н та опломбовано трубу водопостачання, а по факту відключення теплопостачання звернення відповідача проігноровані. Відповідач вимушений був самовільно провести відключення від системи теплопостачання, тим самим захистивши свої права та інтереси споживача. У зв`язку з чим, 09 серпня 2008 року відповідачем надіслано лист до ККП «Маріупольтепломережа» з проханням скласти акт про від`єднання його квартири від центрального опалення та в ній ізольовані стояки, оскільки його не задовольняє якість послуг, які надає позивач. 28 серпня 2008 року ККП «Маріупольтепломережа» листом № 408/090 повідомило відповідача, що у випадку демонтажу опалювальних приладів у квартирі, споживач повинен встановити альтернативне джерело опалення з оформленням усіх необхідних документів, після чого нарахування будуть припинені. ОСОБА_3 указаний лист, відповідач встановив у квартирі альтернативне опалення, а саме: електрообігрівач ЄМТ 350\220, потужність якого складає 350 Вт. Позивач неодноразово звертався із заявами про видачу судового наказу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування централізованим опаленням та гарячим водопостачанням, однак ухвалами Жовтневого районного суду м. Маріуполя судові накази скасовувалися. Між ОСОБА_2 та ККП «Маріупольтепломережа» тривалий час відбувається переписка з приводу того, що відповідач від`єднався від централізованого теплопостачання та у нього не укладений договір з позивачем про надання послуг, тому він вважав, що відсутні підстави для нарахування йому заборгованості за послуги, яких він не отримує, на що позивач указував, що відключення повинно відбуватися у відповідності до законодавства, тому самовільне відключення від теплопостачання не може бути підставою для припинення сплати за послуги теплопостачання. У подальшому відповідачу роз`яснено, що повторні звернення від однієї і тієї ж особи та з приводу тотожного питання не розглядаються. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 з 2008 року не користувався послугами теплопостачання, тому вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати будь-які кошти. Також сторона відповідача указує, що позивачем не доведено належними доказами факту надання послуг до квартири відповідача. Таким чином, на підставі 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач вказує, що у нього відпала потреба в отримані послуг та він від них відмовився як споживач, внаслідок чого вважає, що між ним та позивачем розірвані будь-які договірні відносини. У позовній заяві пред`явлені вимоги за період з 2005 року по 2019 рік, що значно виходить поза межі позовної давності, тому, посилаючись на положення ст. ст. 257, 266 ЦК України, сторона відповідача просила застосувати позовну давність до заявлених вимог. Провівши нарахування 3 % річних та індекс інфляції відповідно до вимог ст. 625 ЦК України сторона позивача не врахувала вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та безпідставно нарахувала указані суми, тому саме з цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні вимог про застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання (а. п. 34 – 37).

ККП «Маріупольтепломережа» подало відповідь на відзив, яка мотивна тим, що підприємство нарахування за послуги з теплопостачання здійснювало відповідно до п. 15 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, на підставі діючих тарифів. Внаслідок того, що оплата за користування послугами з теплопостачання відповідачем вносилася не у повному обсязі, за період з 01 жовтня 2015 року по 01 травня 2019 року утворилася заборгованість у сумі 32 226 грн. 38 коп. Для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 затверджений Порядок відключення окремих приміщень житлових будівників від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Виходячи зі змісту цього Порядку, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, проводиться у разі згоди співвласників житлового будинку, затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту, технічної можливості влаштування індивідуального опалення, якщо проект індивідуального (автономного) теплопостачання відповідає вимогам чинних нормативних документів. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесені зміни до Порядку, яким дозволено відключення лише будинку в цілому. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення перебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціювання будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування, реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Відповідачем не представлено доказів, які б указували факт відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Наданий до матеріалів справи акт від 11 грудня 2018 року, складений ТОВ «МДЛ Маріуполь», тільки підтверджує порушення та самовільне відключення від мереж централізованого опалення. У зв`язку з тим, що відповідач самовільно відключився від централізованого опалення з порушенням порядку, передбаченим законодавством, тому вимоги підприємства є обґрунтованими. Підведення централізованого опалення до стояка у межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідальність, яка передбачена ст. 625 ЦК України, не відноситься до штрафних санкцій, тому вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» застосуванню не підлягають. Посилаючись на указані обставини, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а. п. 87 – 90).

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено учасникам справи їх право та строки на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та письмових заперечень, а також порядок і строки подачі доказів (а. п. 15).

Таким правом сторони скористалися у повному обсязі.

Стороною відповідача 07 жовтня 2019 рок подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, від проведення якої у подальшому адвокати: Данелян Т.В. та Корольова О.В. відмовилися.

09 січня 2020 року від представника відповідача – адвоката Корольової О.В. надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (а. п. 91).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09 січня 2020 року у справі призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Новікову В.С., та на вирішення експертизи поставлено наступні питання: чи є система теплопостачання та опалювальні прилади теплопостачання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ?; чи перешкоджає проведене переобладнання системи теплопостачання у вказаній квартирі проходженню теплопостачання до інших квартир указаного будинку та забезпеченню безперебійної роботи інженерного обладнання будинку?; чи надходить теплоенергія від системи теплопостачання до квартири за указаною адресою? На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а. п. 102).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 травня 2020 року відновлено провадження в указаній справі (а. п. 106).

У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, вказав, що позивачем надається теплова енергія до будинку АДРЕСА_2 , яка у подальшому розподіляється між наявними у будинку квартирами та відповідно вартість послуг розраховується за наявною площею квартири. Відповідач вказує на відключення від системи теплопостачання, однак таке відключення повинно відбуватися у межах чинного законодавства, проте таких даних відповідачем не представлено. Також відповідач, у разі користування електричною енергією для опалення квартири та відповідно не використання теплоенергії, не позбавлений права поставити відповідний тепловий лічильник у квартирі. Фактично усі заперечення відповідача зводяться до його незгоди з постачанням опалення до квартири.

Адвокат Корольова ОСОБА_4 .В. у судовому засіданні проти вимог позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, вказуючи, що відповідач протягом 2005 – 2008 років здійснював оплату за послуги з теплопостачання, що підтверджується відповідними квитанціями, з 2008 року провів відключення від системи теплопостачання та відповідно не користується послугами, які надає позивач, тому і не сплачує за них. З приводу законності відключення, то у нього не має можливості отримати заяви від усіх жителів будинку, оскільки частина з них не проживають у такому, він неодноразово звертався до ККП «Маріупольтепломережа» та Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації з приводу складення акта про відключення та відповідно фіксування цієї обставини для подальшого припинення будь-яких відносин з позивачем, однак отримував лише відписку. Вважає, що внаслідок відключення від системи теплопостачання, відповідач не отримує послуг від позивача, підтвердженням чого є проведена у справі експертиза, тому і не має підстав для сплати нарахованих коштів за послуги, які він не отримував. Також, адвокат вказала, що стороною позивача подано позов поза межами трьохрічного строку позовної давності, тому, крім необґрунтованості позову, також просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог з 2005 року по травень 2016 року. Щодо застосування ст. 625 ЦК України, то адвокат вказала, що 3 % річних та інфляційні втрати не можуть нараховуватися у силу Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Інший представник відповідача – адвокат Данелян Т.В. та сам відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, та відповідно присутні учасники процесу вважали за можливе провести розгляд справи за їх відсутності, оскільки інтереси відповідача представляє інший адвокат.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 247 ЦПК України.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи та відповідно до них правовідносини.

Особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 , виписаний на ОСОБА_2 (а. п.3).

Обставини щодо користування указаною квартирою з 2005 року ОСОБА_2 та відповідно належності йому цього особового рахунку визнані стороною відповідача, тому відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають окремому доказуванню та відповідно у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до розшифровки особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 45,1 кв. м, за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2019 року заборгованість з гарячого водопостачання та централізованого опалення становить 32 226 грн. 38 коп. (а. п. 4, 5).

Згідно з розрахунком суми інфляції та 3 % відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2019 року така становить – 16 172 грн. 87 коп. та 3 671 грн. 60 коп. відповідно (а. п. 6 – 9).

Відповідно до фотокопії свідоцтва про право власності на житло від 27 листопада 2007 року № 41569, у власності ОСОБА_2 перебуває квартири АДРЕСА_3 , загальна площа квартири 46,9 кв. м (а. п. 40).

Стороною відповідача долучений технічний паспорт Електронагрівача інфрачервоного м`якої теплоти металічний (а. п. 41).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07 вересня 2007 року скасований судовий наказ від 16 серпня 2007 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованості за теплову енергію (а. п. 42).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2008 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ККП «Маріупольтепломережа» про визнання дій працівників неправомірними та стягнення моральної шкоди (а. п. 43).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучена розшифровка розрахунку за 2005 рік за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а. п. 44), а також квитанції про сплату за послуги теплопостачання за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, листопад 2008 року, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року (а. п. 45 – 52).

Також стороною відповідача долучена фотокопія акта на повірку, який не містить дати його складання, відповідно до якого 28 лютого 2008 року проведено повірку гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_3 та проставлена пломба № НОМЕР_2 (а. п. 49).

Форма даного акта не відповідає Додатку 3 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06 листопада 2007 року № 169, тому не може вказувати на відключення від системи теплопостачання та й в акті про це не указано, у зв`язку з чим не приймається судом як доказ відключення відповідача від системи централізованого опалення та теплопостачання відповідно до приписів ст. ст. 76 – 80 ЦПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2010 року скасований судовий наказ від 22 листопада 2010 року (а. п. 58).

ОСОБА_2 з 2008 року неодноразово звертався до ККП «Маріупольтепломережа», Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації, Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради з приводу того, що він відключився від системи теплопостачання у квартирі АДРЕСА_3 , тому просив скласти відповідний акт про відключення, припинити нараховувати кошти з надання послуг з теплопостачання та небажання сплачувати за такі послуги внаслідок самовільного відключення. Відповідно з 2008 року ОСОБА_2 отримував відповіді про необхідність дотримання Порядку відключення від системи теплопостачання, що самовільне відключення не звільняє від сплати за послуги з теплопостачання, про необхідність сплати заборгованості та інше (а. п. 60 – 68, 72 – 78, 80, 81, 83 – 86).

Згідно з актом від 11 грудня 2018 року, складеного менеджером будинкоуправління Марковою ОСОБА_6 .С., у присутності ОСОБА_2 , затвердженого директором ТОВ «МДЛ Маріуполь» ОСОБА_7 , у квартирі АДРЕСА_3 у ході перевірки встановлено, що в квартирі на момент обстеження у 2-х кімнатах, кухні, вбиральні відсутні опалювальні пристрої (радіатори, рушник осушка), стояки центрального опалення заізольовані мерилоном. У квартирі наявний альтернативний електровиріб (а. п. 69).

Форма даного акта не відповідає Додатку 3 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06 листопада 2007 року № 169, тому не може вказувати на відключення від системи теплопостачання, у зв`язку з чим не приймається судом як доказ відключення відповідача від системи централізованого опалення та теплопостачання відповідно до приписів ст. ст. 76 – 80 ЦПК України та Порядку відключення.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 березня 2020 року № 4-с, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: у двох житлових кімнатах та кухні відсутні прилади опалення (радіатори, конвектори тощо), а в ванній відсутня рушникосушарка. Стояки опалення в мерилоні (за інформацією відповідача) в металевих коробах, заповнених монтажною піною. Тобто система теплоспоживання та опалювальні прилади у квартирі за указаною адресою відсутні. Проведене переобладнання системи теплопостачання у квартирі за указаною адресою не перешкоджає проходженню теплопостачання до інших квартир указаного будинку та забезпеченню безперебійної роботи інженерного обладнання будинку. З урахуванням відсутності опалювальних приладів та стояків опалення в мерилоні (за інформацією відповідача) в металевих коробах, заповнених монтажною піною, теплоенергія від системи теплопостачання до указаної квартири не надходить (а. п. 104, 105).

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2019 року та відповідно застосування приписів ст. 625 ЦК України.

Мотиви суду.

Щодо правових підстав для виконання зобов`язання, які виникли внаслідок надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 22 цього Закону одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється за допомогою систем автономного опалення та/або індивідуального теплового пункту, формуються та встановлюються окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості виробництва надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Відповідно до статті 67, частини першої статті 68, статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін.

Приписи ч. 4 ст. 319 ЦК України вказують, що власність зобов`язує.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила № 630), централізоване опалення – послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, у справі, яка є предметом розгляду, у позивача наявний обов`язок довести факт надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та відповідно нарахування сум за надані послуги відповідно до тарифів, які діяли у момент надання цих послуг, а у відповідача наявний обов`язок довести факт сплати коштів за надані послуги відповідно до тарифів, які діяли у відповідний період.

Судом установлено та цього не спростовано сторонами, що ККП «Маріупольтепломережа» до будинку АДРЕСА_2 надаються послуги з теплопостачання, які у подальшому розподіляються між квартирами.

Згідно з актом, складеним 11 грудня 2018 року ТОВ «МДЛ Маріуполь», указана квартира відповідача відключена від централізованого опалення. З цього акту також вбачається, що відповідачем не дотриманий порядок відключення від централізованого опалення.

Жодних даних про те, що будинок в цілому відключений від централізованого опалення не пред`явлено.

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Правил № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

У відповідності до пункту 25 Правил № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Оскільки відповідач відключився від централізованого опалення з порушенням порядку, передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «По теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа – сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є – відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином ККП «Маріупольтепломережа» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позову в частині боргу за послуги теплопостачання є обґрунтованими, позивач правомірно нарахував ОСОБА_2 заборгованість, така є простроченою, у зв`язку з чим ККП «Маріупольтепломережа» наділена правом вимоги суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Наведений позивачем розрахунок індексу інфляції та 3 % річних стороною відповідача не спростований, тому приймається судом як належний розрахунок.

Аргументи сторони відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати положення ст. 625 ЦК України, оскільки м. Маріуполь відноситься до зони проведення антитерористичної операції та відповідно діє Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», судом відхиляються, оскільки у статті 8 наведеного Закону наявний мораторій на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги, що не є тотожним відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Отже, стороною позивача доведені обставини надання послуг та не сплати за їх отримання, тому вимоги заявлені правомірно, є доведеними перед судом.

Стороною відповідача заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Як роз`яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, тому відповідно перевіряє дотримання позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Між сторонами не існує письмового договору про сплату послуг з теплопостачання, який би визначав строки сплати за спожиті послуги, тому застосуванню підлягає ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та відповідач зобов`язаний був сплачувати за послуги з теплопостачання щомісяця, тому сплив позовної давності починається з місяця, в якому у позивача виникло право на пред`явлення вимоги.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

З позовом до суду ККП «Маріупольтепломережа» звернулося 30 травня 2019 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у межах трьохрічного строку позовної давності, а саме з 30 травня 2016 року по 01 травня 2019 року.

Отже, вартість наданих послуг з теплопостачання за розрахунками позивача за період з 30 травня 2016 року по 01 травня 2019 року, у межах трьохрічного строку позовної давності становить 16 652 грн., 3 % складають 701 грн. 82 коп., індекс інфляції – 2 440 грн. 61 коп. Саме на ці суми позов підлягає задоволенню.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає саме з підстав пропуску позивачем позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено стороною у справі.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1921 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на суму: 19 794 грн. 43 коп. х 100% : 52 070 грн. 85 коп. ціни позову = 38,01 %), тобто 38,01 % від ціни позову (38,01 % х 1921 грн. : 100% = 730 грн. 17 коп.), отже судовий збір становить 730 грн. 17 коп.

Враховуючи, що суд зробив висновок про часткове задоволення позову (38,01 %), то судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, пропорційно покладаються на позивача та відповідача.

Також у справі за клопотанням сторони відповідача призначена та проведена експертиза, витрати на проведення якої відповідно до ст. 139 ЦПК України відносяться до судових витрат, однак сторона відповідача не представила суду доказів про сплату її вартості, тому суд не вирішує питання про розподіл цих витрат.

Поряд з цим, у відповідності до ст. 246 ЦПК України сторона відповідача не позбавлена ані права, ані можливості подати відповідні докази на підтвердження понесених витрат щодо залучення експерта у строки, передбачені процесуальним законом.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 610, 625, 653 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 162, 179 ЖК Української РСР, ст. ст. 8, 9, 21 Закону України «Про житлові-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 158, 263–265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 30 травня 2016 року по 01 травня 2019 року у розмірі 16 652 грн., індекс інфляції у розмірі 2 440 грн. 61 коп. та 3 % річних у розмірі 701 грн. 82 коп.

В іншій частині позовних вимог Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду у розмірі 730 грн. 17 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 травня 2020 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа», код ЄДРПОУ 33760279, юридична адреса: вул. Гризодубової, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87518, засоби зв`язку – НОМЕР_3 НОМЕР_4 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_4 , засоби зв`язку – НОМЕР_6 .

Суддя О.М. Музика