Ухвала суду № 89376510, 22.05.2020, Болградський районний суд Одеської області

22.05.2020

Справа № 497/341/2020

Провадження № 1-м/497/1/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року Болградський районний суд Одеської області у складі суду:

головуючого - судді Раца В.А.,

при секретарі судового засідання – Божевої І.Д.,

прокурора – Дундєр Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болграді клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залізничне, Болградського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

засудженого 29.03.2016 року вироком Нагатинського районного суду м.Москви за вчинення злочину, передбаченого п. «г» ч.4 ст.228.1 (незаконний збут психотропних речовин в крупному розмірі) КК Російської Федерації до 10 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії строго режиму,-

В С Т А Н О В И В :

До Болградського районного суду Одеської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Нагатинського районного суду м.Москви від 29.03.2016 року відносно засудженого громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України для подальшого відбування покарання за даним вироком на території України.

Своє клопотання мотивують тим, що вироком Нагатинського районного суду м.Москви Російської Федерації від 29.03.2016 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 10 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (незаконний збут психотропних речовин у великому розмірі) КК Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

На даний час ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №3 УФСВП Росії по Липецькій області», кінець відбуття строку покарання – 25.07.2026 року.

16 грудня 2019 року наказом Міністерства юстиції України № 4031/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , відповідно до ст.606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 03.07.2019 року за № 06-8398/19.

В судове засідання представник заявника не з`явився, в своєму клопотанні просить розглянути справу у його відсутності, яка згідно з частиною першою статті 610 КПК України не є обов`язковою.

Суд, заслухавши думку прокурора – Дундер Е.В, яка заперечувала проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та наполягала на відмові у його задоволенні, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК, відмічає, що чинним на території України діє Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».

Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннями ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про передачу його в Україну для подальшого відбування покарання (а.с.11).

З матеріалів провадження вбачається, що вироком Нагатинського районного суду м.Москви Російської Федерації від 29.03.2016 року ОСОБА_1 , який є громадянином України і зареєстрований в с.Залізничне Болградського району Одеської області Україна, визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. «г» ч. 4 ст. НОМЕР_1 за незаконний збут психотропних речовин у великих розмірах, та призначено покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі з відбування покарання у виправній колонії строгого режиму. Строк покарання визначено рахувати з 29 березня 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час тримання під вартою з 26.01.2016 року по 28.03.2016 року включно (а.с.4-6). Апеляційною ухвалою суду від 01.08.2016 року вищезазначений вирок залишено без змін (а.с.7-8).

При цьому з вироку Нагатинського районного суду м.Москви вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений за збут психотропної речовини – амфетаміну загальною массою 1,24 гр., що за законодавством Російської Федерації є великим розміром.

Відповідно до відповіді Одеського НДЕКЦ МВС України « речовина амфетамін – включена до таблиці ІІ. Списку 2 «Психотропні речовини. Обіг яких обмежено» Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, як амфетамін (хімічна назва – а-метилфенетиламін). У відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Які знаходяться у незаконному обігу», Таблиці 2 «Невеликі. Великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» речовина амфетамін має значення невеликих розмірів до – 0,15 г, великих розмірів – від 1,5 до 15,0 г., особливо великих розмірів – 15,0 г і більше». Тому маса амфетаміну 1,24 г відноситься на території України до невеликих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.

За зазначені дії в Україні встановлена кримінальна відповідальність ч.1 ст.307 КК України, а саме незаконний збут психотропних речовин, максимальний строк позбавлення волі встановлений в санкції статті становить вісім років.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11. Пунктами а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно з ч.3 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Поряд з цим, частиною 4 статті 610 КПК України передбачено, що при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо законом України про кримінальну відповідальність максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України та якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, вирок Нагатинського районного суду м.Москви Російської Федерації від 29.03.2016 року, яким ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ, (незаконний збут психотропних речовин у великих розмірах), слід привести у відповідність із законодавством України, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст.307 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі, тобто визначити максимальний строк, передбачений санкцією статті.

Згідно довідок начальника ФКУ «Виправна колонія-3» УФСВП Росії по Липецькій області, станом на 18.05.2019 року, ОСОБА_1 відбув частину строку покарання - 03 роки 03 місяця 26 днів, станом на 22.05.2019 року невідбута частина складає - 07 років 02 місяці 03 дня, початок строку - 29.03.2016 року, кінець строку - 25.07.2026 року.

Керуючись ст.ст. 9,11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, ст.ст. 602,609,610,614 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Вирок Нагатинського районного суду м.Москви Російської Федерації від 29.03.2016 року, яким засуджено громадянина України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залізничне Болградського району Одеської області, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - привести у відповідність до законодавства України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч.1 ст.307 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 29 березня 2016 року.

Зарахувати в строк відбування покарання час його утримання під вартою з 26 січня 2016 року (з дати фактичного затримання) по 28 березня 2016 року (включно).

Копію ухвали надіслати Міністерству юстиції України, для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну та засудженому.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Раца