Рішення № 89375922, 19.05.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6664/18

провадження №2/216/1002/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крейси О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Кривого Рогу в особі виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Придніпровська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, яку 21.12.2018 року уточнила та просила визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 вересня 1996 року, посвідчений Криворізьким філіалом Придніпровської товарної біржі, реєстраційний номер 481-П/96 дійсним.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10.09.1996 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_2 з однієї сторони, а її чоловік та вона з іншої, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна на товарній біржі Криворізький філіал Придніпровської товарної біржі.

Згідно договору вони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.1996 року підписаний сторонами, посвідчений заступником директора Криворізького філіалу Придніпровської товарної біржі та зареєстрований за № 481-Н/96 та зареєстрований в Криворізькому БТІ.

Після смерті її чоловіка – ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вона, як його спадкоємець звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на товарній біржі не був нотаріально посвідченим.

Оскільки відсутність нотаріального посвідчення договору є перешкодою в оформленні спадщини в нотаріальній конторі, позивач звернулася з вказаним позовом до суду, де просить її вимоги задовольнити та винести відповідне рішення.

В судове засідання позивач, представник позивача та відповідач не з`явилися, надавши письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Треті особи до суду також не заявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від них не надходило жодних заяв з приводу розгляду цивільної справи. Суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено та письмовими матеріалами підтверджено, що 10 вересня 1996 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_2 з однієї сторони, а ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з іншої, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна на товарній біржі Криворізький філіал Придніпровської товарної біржі (а.с. 9).

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.1996 року, продавці продали, а позивач з чоловіком — покупці придбали квартиру, загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 36,9, яка складається з 3-х кімнат, яка знаходиться на 6-му поверсі 9-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Вказаний об`єкт нерухомості належав продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.08.1996 року за № Ц-641, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області, на підставі рішення від 22.07.1996 року за № Ц-632, зареєстрованого в БТІ м. Кривого Рогу в книзі реєстрації за № 127п-36-36.

Згідно ст. 15 Закону України “Про товарну біржу” від 10.12.1991 року угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Суд вважає встановленим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.1996 року підписаний сторонами, посвідчений заступником директора Криворізького філіалу Придніпровської товарної біржі та зареєстрований за № 481-Н/96 (а.с.9).

Пунктом 9 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.1996 року зазначено, що відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України, укладений договір підлягає реєстрації у бюро технічної інвентаризації.

11.09.1996 року позивачу та її чоловіку було видано реєстраційне посвідчення, видане Криворізьким БТІ, згідно якого за ними зареєстровано право власності на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Криворізьким філіалом Придніпровської товарної біржі від 10.09.1996 року, реєстровий № 481-Н/96 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 (а.с.13).

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому за життя нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Оскільки ОСОБА_6 за життя розпорядження своїм майном на випадок смерті не здійснив, тому його спадкоємці спадкують належне йому майно за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, як дружина померлого, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про їх одруження серії НОМЕР_2 (а.с.8).

При зверненні до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на товарній біржі не був нотаріально посвідченим (а.с.14).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Суд вважає встановленим та матеріалами справи підтверджено, що укладена між позивачем, її чоловіком та продавцями угода нотаріально не була посвідчена відповідно до вимог ст. 15 Закону України “Про товарну біржу”.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно ст. 42 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими

частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Суд вважає встановленим, що при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.1996 року сторони договору виконали умови укладеної угоди, а саме: продавці передали у власність позивача та її чоловіка квартиру, документи та ключі, а останні сплатили за неї оговорену суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про власність”, чинного на час набуття позивачем та її чоловіком квартири, громадянин набував право власності на майно, зокрема, отримане внаслідок укладення угод, що не заборонені законом.

Статті 47, 227 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) вимагали обов`язкове нотаріальне посвідчення угод купівлі-продажу житлових приміщень і реєстрацію у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, а правовими наслідками недодержання такої форми передбачалося недійсність цієї угоди .

Однак, ст. 15 Закону “Про товарну біржу”( у редакції від 16 лютого 1993 року), що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме на 10 вересня 1996 року на Придніпровській товарній біржі, не забороняла купівлю-продаж, зокрема квартири та не передбачала необхідності нотаріального посвідчення укладеного договору.

Лише в редакції від 20.05.2010 року в ст. 15 Закону “Про товарну біржу” було зазначено, що житловий будинок (як предмет визначений індивідуальними ознаками) не може бути предметом біржової торгівлі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовуються до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до положень статті 3 Закону України від 01.07.2004 року “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Однак, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року за № 121 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за N 399/2839 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (пункт 1 п\п 1.5.-1.7.) державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. До переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна відноситься зокрема договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (пункт 9 додатку № 1 до Інструкції ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з її чоловіком мають реєстраційне посвідчення, видане на їх ім`я, з якого вбачається, що нерухомість на підставі біржової угоди зареєстровано в Криворізькому БТІ на їх з чоловіком ім`я та записано у реєстрову книгу.

Отже, суд вважає встановленим, що право власності позивачем з її чоловіком на нерухоме майно, було набуто відповідно до діючого на той час законодавства, визнавалося державою і ніким не оспорено.

На даний момент нотаріально посвідчити договір не має можливості, оскільки чоловік позивачки – ОСОБА_6 – покупець по договору помер, крім того, позивач не знає, де на сьогоднішній день знаходять продавці квартири.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, визнавши договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.1996 року дійсним.

На підставі викладеного й відповідно до ст. ст. 3, 5 1217, 1220, 1261 ЦК України, ст. ст. 41, 42, 47, 227 ЦК Української РСР, ст. 15 Закону України “Про товарну біржу”, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України:

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 до територіальної громади м. Кривого Рогу в особі виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Придніпровська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним – задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 вересня 1996 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнім ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з іншої сторони, який був посвідчений Криворізьким філіалом Придніпровської товарної біржі, реєстраційний номер 481-П/96, - дійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22 травня 2020 року о 15.00 годині.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: виконком Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34340036, який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Суддя М.В. Бутенко