Ухвала суду № 89375574, 20.05.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8959/19

1-кп/214/542/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Шевченко Ю.С.

за участю прокурора – Бондара В.Ю.

за участю представника потерпілого – Солода Р.Г.

за участю потерпілого – ОСОБА_1

за участю захисника – Чепурнова В.І.

за участю обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження №12019040230001586 за обвинуваченням: ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Потерпілий ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на однокімнатну квартиру загальною площею 34,1м?, житловою 16,3 м? за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає наступне. В провадженні Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 в злочині передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 21 січня 2020 року ним було подано цивільний позов у кримінальному судочинстві який долучений до матеріалів справи, сума заявлених вимог 400000 гривень. Як зазначено у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (квартира є у власності Відповідача довідка додається), а проживає АДРЕСА_2 . В зв`язку з обставиною не проживання відповідача за місцем реєстрації існує ризик продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 відповідачем, що в подальшому утруднить виконання судового рішення по справі. На час розгляду справи, приблизна вартість квартири, згідно сайтів інтернет оголошень складає – 150000грн., а тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є співмірними. Відповідно до вимог ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

У судовому засіданні потерпілий та його представник, кожний окремо, підтримали клопотання та підтвердили його зміст.

Прокурор не заперечує проти задоволення клопотання.

Захисник у судовому засідання заперечує проти задоволення клопотання. На обґрунтування заперечень навів ту обставину, що за подання позову не сплачений судовий збір.

Обвинувачений підтримав думку захисника. При цьому пояснив, що власником зазначеної у клопотання квартири є він.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Судом встановлено, що 21 січня 2020 року потерпілий подав цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинуваченого на свою користь моральну шкоду, завдану смертю матері у сумі 400000 гривень. Цю шкоду, як вбачається з уточненого позову, обвинувачений відшкодував в сумі 34000 грн. Також судом встановлено, що у власності обвинуваченого знаходиться вказана у клопотанні квартира.

Суд вважає, що оскільки потерпілим заявлений цивільний позов, то з метою запобігання відчуження належного обвинуваченому майна, з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди в разі задоволення позову, є підстави забезпечити позов шляхом арешту зазначеної квартири.

Також суд приймає до уваги, що обмеження права обвинуваченого розпоряджатися квартирою з урахуванням вартості квартири, яка складає 150000 грн. та розміру позовних вимог, є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.170, 174, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про накладення арешту задовольнити повністю.

Накласти арешт на однокімнатну квартиру загальною площею 34,1м?, житловою 16,3 м?, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На ухвалу на протязі семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов