Рішення № 89372128, 18.05.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/7320/19

Провадження № 2/361/1037/20

18.05.2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

18 травня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Мельниченко Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 16.06.2017р., в сумі 19567,33грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 9899,14грн., за простроченим тілом кредиту 7677,68грн., відсотки 582,54 грн., а також штраф за п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. (фіксована частина) і 907,97грн. (процентна складова), мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.06.2017р. між банком і ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 800,00грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов`язання, який надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач користувався кредитними коштами, та їх не повернув, не погасив заборгованість за кредитом, відсотками, іншими платежами, нарахованими за умовами договору.

Відповідач повторно (неодноразово) не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його зареєстрованого місця проживання, яке збігається з зазначеним ним у заяві анкеті на видачу кредиту, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

За змістом анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16.06.2017р. - в анкеті-заяві міститься інформація, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами. Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг, відповідачу була видана платіжна кредитна картка з відкритим картковим рахунком і кредитним лімітом.

Дані обставини, як факт написання анкети-заяви та укладення договору з позивачем, так і факту отримання ним кредитної картки з відкритим на неї кредитним лімітом, відповідач не оспорив.

Факт укладення і наявність договірних відносин між сторонами також слідує і з аналізу наданого розрахунку заборгованості та виписки по рахунку.

З даного договору у відповідача виникло право користування кредитною карткою і кредитними коштами, які позивач зарахував на відкритий картковий рахунок, і одночасно у нього виникли грошові зобов`язання перед позивачем по поверненню кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідност.81 ЦПК - к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов`язання

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи надані докази, суд встановлює такі обставини і робить такі висновки:

Факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 800грн. при укладенні договору також зазначений у наданому банком розрахунку, в якому є інформація про зарахування на рахунок 22.06.2017р. кредитних коштів у сумі 800грн.

Згідно виписки по рахунку, - на видану ОСОБА_1 кредитну картку зараховано кредитні кошти 800грн.; з виписки також видно, що вказані кредитні кошти відповідачем були використані шляхом зняття певних сум та/або шляхом оплати товарів карткою, в межах ліміту кредитування:

Протягом 17.06.2017-22.06.2017р., після чого витрачені кредитні кошти позичальником були повернуті шляхом поповнення карти готівкою в сумі 800грн. 20.07.2017р., залишок після вказаної операції: 0,00грн.

З виписки видно, що користування даною карткою клієнт продовжив, на картковий рахунок 14.08.2017р. зараховано 3000грн. кредитних коштів, тобто збільшено ліміт кредитування;

Як вбачається з руху по картковому рахунку, відповідач користувалась вказаними кредитним коштами, тобто прийняла дані зміни розміру кредитного ліміту, і на такі умови договору погодилась, принаймні своїми подальшими діями це підтвердила, даної обставини або даних змін умов договору не оспорила.;

Як видно з руху по картковому рахунку, в період з 14.08.2017р. по 27.08.2017р. клієнт використовувала кредитні кошти шляхом зняття певних сум та/або шляхом оплати товарів карткою, і позивач відповідно у цей період збільшував кредитний ліміт, направляючи на картковий рахунок відповідача кредитні кошти, з прийняттям яких клієнт погоджувався, оскільки використовував вказані кошти.

Як видно з виписки, станом на 27.08.2017р. залишок по картковому рахунку становив: мінус 5999грн. При цьому за вказаний період використання кредитних коштів відповідач поповнила картковий рахунок лише один раз в сумі 140грн. (операція від 14.08.2017р.);

Як видно з подальших операцій по картковому рахунку, клієнт кредитних коштів не використовував, а лише здійснював операції по сповненню готівкою в сумах: 500грн., 500грн., 200грн., 700грн. (операції від 13.10.2017, 17.11.2017, 13.12.2017, 13.12.2017р.), всього повернуто кредитних коштів на суму 1900грн.

Таким чином, мінусовий залишок по картковому рахунку (тобто використані та не повернуті кредитні кошти) становить на вказану останню дату 13.02.2017р. 4099грн. (5999грн. мінус 1900грн.).

Таким чином, у позичальника виникло грошове зобов`язання з укладеного договору, зокрема зобов`язання повернути кредитору використані ним кредитні кошти на умовах укладеного договору і у відповідності до вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи, що відповідач, підписавши анкету-заяву, фактично підтвердив факт укладання договору кредиту, з якого у сторін виникли кредитні правовідносини, що він отримав кредитні кошти на відкритий йому картковий рахунок, використав кошти і їх не повернув та має заборгованість по кредиту у вказаній позивачем і не оспореній відповідачем сумі, не виконав грошового зобов`язання по поверненню фактично отриманої ним суми кредитних коштів, - то є підстави для стягнення з відповідача-позичальника наявної заборгованості по кредиту, у вказаній сумі 4099грн.

Щодо стягнення інших сум, зазначених позивачем, то суд позовні вимоги в цій частині вважає необгрунтованими і не доведеними належними доказами та не підтвердженими у судовому засіданні. При цьому суд виходить з наступного:

Згідно наданого розрахунку заборгованості - позивач нарахував заборгованість відповідачу за вказаним договором станом на 14.07.2019р. в сумі 19567,33 грн. яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 9899,14грн., за простроченим тілом кредиту 7677,68грн., відсотки 582,54 грн., а також штраф за п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. (фіксована частина) і 907,97грн. (процентна складова).

З аналізу даного розрахунку, він не відображає детального розрахунку боргу та нарахування і походження певних сум, що списувались з рахунку відповідача, і з нього не вбачається походження заборгованості саме у вказаній позивачем сумі.

В єдиному документів, підписаному позивачем (анкеті-заяві0 не вказано про укладення договору кредиту саме на вказану суму кредиту і на вказаних позивачем умовах кредитування.

З єдиного документу, який може розглядатись як належний письмовий доказ , що відображає дійсний рух коштів по рахунку, - з виписки по рахунку, не вбачається надходження на кредитний рахунок вказаних позивачем сум (понад тих, які зазначені та проаналізовані вище).

Зокрема, суд звертає увагу на таке:

Станом на 27.08.2017р. (дата останньої операції по використанню коштів з даного рахунку) мінусовий залишок на рахунку визначений в сумі 5999грн. після цього картковий рахунок поповнювався клієнтом на суму 1900грн., що логічно призвело до зменшення боргу по кредитним коштам. Натомість у виписці сума боргу разом з поповненням рахунку не зменшувалась у відповідності до внесених на рахунок сум, а була зменшеною лише на 310грн. заміст необхідного зменшення на 1900грн. Позивач не пояснив обставин не зарахування внесених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту, принаймні ні позовна заява, ні вказаний доказ , ні інші докази не містять відповідної та необхідної достовірної інформації.

Як видно з руху по рахунку клієнта, після 27.08.2017р. відповідач не використовувала кредитні кошти взагалі, в період з 27.08.2017 по 13.02.2018 лише поповнювала рахунок, а після 13.02.2018р. по даному рахунку клієнтом були припинені будь-які операції, що свідчили б про користування вказаним рахунком і вказаною карткою. У виписці по рахунку у вказаний період значиться лише подальше щомісячне списання процентів, і нарахування пені.

Таким чином позивач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами наявність у відповідача боргу по кредитним коштам у вказаній ним сумі 9899,14грн. і 7677,68грн.

Більш того, наявність такої заборгованості суперечить і викладеним у позовній заяві обставинам щодо ліміту кредитування, а також даним по виписці з рахунку щодо надходження кредитних коштів на цей рахунок.

Позивач не надав доказів на підтвердження встановлення кредитного ліміту і перерахування коштів на рахунок клієнту в такій сумі, яка б пояснювала логічно і арифметично взагалі можливість виникнення заборгованості у вказаній позивачем сумі (яка за змістом і природою договору кредиту не може бути більшою за суму кредиту).

Суд виходить з того, що вказані позивачем суми нібито заборгованості по кредиту (строкової і простроченої) мають інше походження і не є виданими клієнту кредитними коштами.

Щодо нарахування та стягнення відсотків і штрафів, - то суд виходить з наступного:

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги відсотків та штрафу, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.07.2019р., посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил були надані відповідачу для ознайомлення під час підписання договору; що відповідач погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.

Вказані документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) не містять підпису клієнта - позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

У самій анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору, на які посилається позивач, оскільки такі умови відносяться до істотних умов договору кредиту, і тому вони мали б бути укладені сторонами обов`язково у письмовій формі (яка б давала можливість переконатись на погодження позичальника з такими умовами) і могли б бути підтверджені виключно письмовими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання позичальником договір саме на таких умовах.

Враховуючи вимоги закону щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту, і щодо нікчемності договору при недотриманні письмової форми, суд не бере до уваги вказаний Витяг з тарифів у якості умов договору щодо неустойки (пені та штрафу), і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг - як такі, що не підписані відповідачем-позичальником.

Тому відсутні підстави в межах даної справи і виходячи з наданих доказів - для стягнення з відповідача вказаної позивачем суми процентів та пені, а також для покладення на відповідача обов`язку по сплаті позивачу інших нарахованих ним сум (поза межами підтверджених умов договору) , які позивачем вказані як заборгованість по строковому та простроченому кредиту - крім тої суми заборгованості по кредиту, яка виведена і слідує з виписки по рахунку, аналіз якої надано в цьому рішенні.

Таким чином , позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1921грн. Позов задоволено на 21 %. Тому відшкодуванню підлягає 21 % понесених витрат, в сумі 403,41грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 16.06.2017р. заборгованість за тілом кредиту - 4099,00грн., і судові витрати 403,41 грн., всього стягнути 4502,41грн. (чотири тисячі п?ятсот дві гривні 41 коп.);

в іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно Закону № 540-IX від 30.03.2020 та п.3 перехідних положень ЦПК - під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строк апеляційного оскарження, визначений статтею 284, 354 ЦПК, продовжується на строк дії такого карантину.

Повне рішення виготовлено 21.05.2020р.

Суддя Т.В. Селезньова