Рішення № 89371024, 21.05.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3719/20

Справа № 760/31552/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді Букіної О.М.

при секретарі Ступак М.С.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор», третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (Euro Investments Group), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (Euro Investments Group) про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 20/06-2019/1 від 20.06.2019, укладеного між ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Фінєвровектор» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 35802.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.09.2015 між позивачем та ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №08/09-15.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором № 08/09-15 від 08.09.2015 між позивачем та ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД було укладеного договір іпотеки від 03.06.2016 щодо об`єкта нерухомого майна - АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі - 88163280000, номер запису про право власності - 1385002.

Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І.

Позивач зазначає, що станом на дату державної реєстрації іпотеки за заявою ОСОБА_1 у державному реєстрі речових прав нерухомого майна були відсутні будь-які обмеження щодо розпорядження предметом іпотеки, що підтверджується рішенням Солом`янського районного суду від 11.04.2019 у справі № 760/18297/16-ц.

Позивач посилається, що 12.07.2016 між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД, як власником АЗС, та ТОВ «Євро Інвестментс Груп» було укладено договір-купівлі продажу вказаного об`єкта нерухомого майна.

У цей же день було внесені зміни до договору іпотеки від 03.06.2016, відповідно до яких іпотекодавцем було зазначено ТОВ «Євро Інвестментс Груп».

Вказує, що станом на 01.07.2019 ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД не виконало своїх зобов`язань за договором фінансової допомоги від 08.09.2015, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 27 661 593,15 грн.

Позивачем було направлено боржнику вимогу про сплату відповідної суми боргу, однак станом на 22.09.2019 боржник та іпотекодавець не виконали своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості.

23.09.2019 позивач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтєва Г.О. із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки - АЗС, у порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» у рахунок заборгованості ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

Однак, нотаріусом було відмовлено у прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_1 як іпотекодержателем, оскільки у реєстрі були наявні відомості про державну реєстрацію іншої іпотеки щодо цього об`єкта нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 30.01.2014 та іпотекодавцем зареєстровано ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор». Державну реєстрацію вказаної іпотеки було відновлено на підставі рішення державного реєстратора Гумуржи О.К. від 06.09.2019.

В обґрунтування наявності порушених прав позивачка посилається, що укладення оспорюваного договору, який став підставою для подальшої державної реєстрації іпотеки вказаного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», порушило її права як іпотекодержателя. А оскільки, при зверненні позивача до приватного нотаріуса, останнім було відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», саме у зв`язку з держаною реєстрацією іпотеки АЗС на підставі оспорюваного договору відступлення права вимоги від 20.06.2019 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінвєровектор», позивач вважає, що остання має право вимоги за ним позовом..

Також позивач вказує на те, що оспорюваний договір укладено з порушенням положень ст. 517 ЦК України, яка передбачає обов`язок первісного кредитора передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.

Позивач посилається, що за змістом акту приймання-передачі документів за оспорюваним договором відсутні відомості про передачу оригіналу договору іпотеки від 30.01.2014 щодо АЗС, що свідчить про недійсність договору відступлення права вимоги.

Крім того, в обґрунтування недійсності оспорюваного договору відступлення позивач посилається на те, що самим відповідачем-1 визнано недійсність оспорюваного договору в рамках розгляду справи №640/19555/19, у зв`язку з несплатою самого правочину.

З урахуванням викладеного вище позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

15.11.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Сторонам було направлено копію ухвали від 19.11.2019, також відповідачам та третій особі було направлено копію позовної заяви із додатками.

11.02.2020 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додатково письмових доказів.

28.11.2019 позивачем подано до суду клопотання про залучення третьої особи -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна А.О. та витребування матеріалів нотаріальної справи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 20.01.2020 клопотання позивача задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича та витребувано належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 20/06-2019/1 від 20.06.2019 за кредитним договором № 22/1/14-KL від 30.01.14 укладеного між ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» та зареєстрованого в реєстрі за № 35802 та інформацію: чи було під час укладення договору відступлення права (купівлі-продажу) вимоги № 20/06-2019/1 від 20.06.2019, а також його нотаріального посвідчення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор» оригінали кредитного договору № 22/1/14-KL від 30.01.14 від 30.01.14 та договору іпотеки від 30.01.14.

03.03.2020 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовної заяви у повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що за результатом укладення чинних договорів про відступлення права вимоги (купівлі-продажу майнових прав) між ПАТ «Златобанк» та ПАТ «Авант-Банк» від 09.12.2014, між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Файненс Компані» від 23.04.2019, ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» від 20.06.2019 до останнього у повному обсязі перейшло право вимоги за Іпотечним договором від 30.01.2014, який продовжує свою дію до повного виконання погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором.

На думку відповідача-2, відступлення права вимоги від ПАТ «Авант-Банк» на ОСОБА_2 , що мало місце 29.12.2015, є нікчемним в силу закону, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 910/12629/16.

Також відступлення права вимоги на користь ОСОБА_2 є недійсним у відповідності до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі № 760/18297/16-ц, яке набрало чинності.

Відповідач також посилається, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_3 від 05.03.2016, похідних реєстраційних записів про іпотеку та обтяження на підставі Наказів Міністерства юстиції України № 1258/8 від 28.04.2016 та № 1538/5 від 30.05.2016 повинно було мати наслідком скасування рішень державного реєстратора про припинення реєстраційних записів про іпотеку (індексний номер рішення 28612575 від 05.03.2016) та обтяження (індексний номер рішення 28612491 від 05.03.2016 ), які виникли на підставі Іпотечного договору № 547 від 30.01.2014, а відтак, поновлення записів про іпотеку та обтяження Об`єкта іпотеки. Звертає увагу на ту обставину, що власне тому поновлення державної реєстрації іпотеки на підставі договору від 30.01.2014 було вчинено державним реєстратором ОСОБА_4 на користь відповідача-1, як законного іпотекодержателя з вищим пріоритетом.

Також відповідач-2 вказує, що зобов`язання за даним іпотечним договором від 30.01.2014 було чинним станом на дату укладення оспорюваного правочину, так як основне зобов`язання у вигляді Кредитного договору від 30.01.2014 залишилось невиконаним. На підтвердження чого посилався на рішення Господарського суду м. Києва від 22.08.2017 у справі № 910/12629/16, яке набрало законної сили, наказом Господарського суду міста Києва на виконання вказаного рішення, ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2019 про заміну стягувача по наказу, а також не заперечується учасниками справи.

У зв`язку з цим відповідач-1 вважає, що договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», є дійсним, та таким, що укладено з дотриманням вимог чинного на момент його укладення законодавства щодо його змісту і форми із дотриманням всіх істотних умов, які є обов`язковими для такого виду правочину.

05.03.2020 відповідачем-1 ТОВ «Файненс Компані» подано відзив на позов, в якому останнє заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідач-1 посилається на те, що придбав право вимоги за договорами кредиту та іпотеки від 30.01.2014 за результатом проведення торгів, проведених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що стало підставою для укладення договору відступлення права вимоги від 23.04.2019 за вказаними кредитним та іпотечним договором.

Надалі 20.06.2019 відповідач-1 продав чинне право вимоги за договорами кредиту та іпотеки щодо АЗС від 30.01.2014 на користь відповідач-2, однак останній не оплатив договір відступлення права вимоги. При цьому, відповідач-2 не вважає оспорюваний договір недійсним.

12.03.2020 відповідачем -2 до суду подано додаткові пояснення до відзиву ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор`в якому виклав свої доводи в обґрунтування дійсності оспорюваного договору.

04.05.2020 до суду надійшли витребувані у приватного нотаріуса Чигріна А.О. докази та пояснення щодо витребуваних доказів та поданий позов.

05.05.2020 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

12.05.2020 до суду відповідачем-2 подано додаткові письмові пояснення та заперечення щодо зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.05.2020 у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі, відмовлено.

Третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Інвестментс Груп» (Euro Investments Group), своїх пояснень чи відзиву на позов у передбаченому законом порядку та строк не подала.

Оскільки, розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.01.2014 між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Науково-Виробнича упроваджувальна комерціи?на фірма «ЕСКО» ЛТД (іпотекодавець та боржник) укладено Кредитний договір № 22/1/14-КL та Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 547 відповідно до якого було передано в іпотеку нежиле приміщення - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею (кв.м): 355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 88163280000, за адресою: АДРЕСА_1 , про що було внесені відповідні зміни до державного реєстру речових прав нерухомого майна.

У відповідності до п.п. 3.1.4 п. 3.1 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки (в цілому або його частину) та не обтяжувати його за зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в найм (оренду), лізинг, спільну діяльність, в користування іншим особам, позичку, наступну іпотеку, тощо) без отримання попередньої згоди на це Іпотекодержателя.

Як підтверджується матеріалами справи, зобов`язання за вказаним кредитним договором не були належним чином виконані позичальником, що підтверджується рішенням Господарського суду м.Києва від 22.08.2017 у справі № 910/12629/16, яке набрало законної сили.

Відповідно до зазначеного судового рішення стягнуто з ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1 999 911, 11 дол. США, 232 713,37 дол. США - заборгованість по процентам, 350 738,00 грн. - пеню.

09.12.2014 між ПАТ «Златобанк» та ПАТ «Авант-Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 2521 за вищезазначеними договорами кредиту та іпотеки.

У подальшому, між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги № 873 від 29.12.2015 за кредитними (№ 22/1/14-КL від 30.01.2014.) та іпотечними (№ 547 від 30.01.2014) зобов`язаннями ТОВ НВУКФ «Еско» ЛТД.

Відповідно до чинного наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 64 від 24.02.2016 договір відступлення права вимоги № 873 від 29.12.2015 між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_2 було визнано нікчемним.

Чинність зазначеного наказу ФГВФО встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 910/12629/16, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що про нікчемність укладеного договору відступлення права вимоги від 29.12.2015 було повідомлено ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та самого ОСОБА_2 ..

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, незважаючи на визнання протиправним відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.01.2014 на користь ОСОБА_2 , останнім не було повернуто оригінал Іпотечного договору від 30.01.2014 належному кредитору.

У подальшому відповідачем-2, як належним кредитором, було розміщене оголошення у газеті «Урядовий кур`єр» від 07.11.2019 про втрату іпотечного договору від 30.01.2014.

Як вбачається з рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі № 760/18297/16-ц, було визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 29.12.2015, укладений між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 873.

Між тим, 05.03.2016 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на АЗС шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у відповідності до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав нерухомого майна, що призвело до припинення запису про державну реєстрацію іпотеки на підставі договору від 30.01.2014, укладено між ПАТ «Златобанк» ( правонаступником якого є ТОВ «ФК Фінєвровектор») та ТОВ «НВУКФ Еско» ЛТД.

Також судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України № 1258/8 від 28.04.2016 було задоволено скаргу ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД та скасувати рішення ПН КМНО Суперфіна М.Б. № 28610148 від 05.03.2016 (про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_2 за результатом задоволення вимог іпотекодержателя), скасовано рішення ПН КМНО Суперфіна М.Б. № 28614184 від 05.03.2016 (про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_5 ), скасовано рішення ПН КМНО Суперфіна М.Б. № 28961138 від 28.03.2016 (про реєстрацію іпотеки на користь ОСОБА_6 ).

Також Наказом Міністерства юстиції України № 1538/5 від 30.05.2016 було задоволено скаргу ТОВ «НВУКФ «Еско» ЛТД та скасовано рішення ПН КМНО Суперфіна М.Б. № 28917876 від 24.03.2016 (про реєстрацію обтяження на користь ОСОБА_6 ).

Оцінюючи викладене вище та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що у державному реєстрі речових прав було скасовано: записи про реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_2 , набуте шляхом задоволення вимог іпотекодержателя на підставі Іпотечного договору; записи про реєстрацію іпотеки та обтяження на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , поновлене право власності на Об`єкт за іпотекодавцем - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, записи про припинення державної реєстрації іпотеки на підставі іпотечного договору від 30.01.2014 не було поновлено у цей період часу, хоча підстави для припинення іпотеки відпали.

Як встановлено судом, у подальшому, між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 799 від 03.06.2016, про що було внесено відповідні зміни до Реєстру про обтяження та іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги № 08/09-15 від 08.09.2015 між позивачем та ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

12.07.2016 між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ТОВ «Євро Інвестментс Груп» було укладено договір купівлі-продажу Об`єкта, про що було внесено відповідні зміни до Реєстру.

У зв`язку з відчуженням АЗС, яка перебувала в іпотеці у ОСОБА_1 , були внесені зміни до договору іпотеки шляхом зміни іпотекодавця з ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» на ТОВ «Євро Інвестментс Груп».

Між тим, судом встановлено, що внаслідок електронного аукціону, проведеного 20.03.2019 між ПАТ «Авант Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», як переможцем відкритих торгів, було укладено договір № 23/04-2019/1 від 23.04.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з умовами якого ПАТ «Авант Банк» відступив ТОВ «Файненс Компані» всі права вимоги за кредитним договором №22/1/14-КL та усіма договорами укладеними на забезпечення виконання умов кредитного договору, зокрема за Іпотечним договором від 30.01.2014.

20.06.2016 на підставі договору № 20/06-2019/1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги між ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», останнє набуло право вимоги до позичальника ТОВ «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД (код ЄДРПОУ: 19482875) за Кредитним договором №22/1/14-KL від 30 січня 2014 року між боржником та ПАТ «Златобанк» та відповідно договором забезпечення, тобто Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 547 від 30.01.2014 у тому самому вигляді, що й попередній кредитор.

Відповідно до п.4.1. оспорюваного договору між сторонами передбачена відстрочка оплати права вимоги до 31.12.2020 включно, що спростовує доводи позивача про не укладення чи невиконання даного договору.

Як вбачається з акту приймання-передачі документів від 20.06.2019 за оспорюваним правочином, новому кредитору було передано договори відступлення права вимоги, про які згадувалось вище та інші документи, що пов`язані з кредитним договором та іпотечним договором від 30.01.2014 в оригіналі та копію договору №23/04-2019/1 купівлі продажу від 23.04.2019.

Також з матеріалів справи вбачається, що боржника за кредитним та іпотечним договором - ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД було належним чином повідомлено про заміну кредитора з ТОВ «Файненс Компані» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор».

Як встановлено судом, відповідач-2 звернувся до державного реєстратора КП «Центр правової допомоги та реєстрації» ОСОБА_4 із заявою про скасування реєстраційних записів про припинення державної реєстрації іпотеки на підставі договору від 30.01.2014, поновлення державної реєстрації вказаної іпотеки та реєстрації відповідача-2 іпотекодержателем.

На підтвердження свого права відповідач надав наступні документи: Кредитний договір від 30.01.2014, Іпотечний договір від 30.01.2014, договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Златобанк» та ПАТ «Авант-Банк» від 09.12.2014, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі № 760/18297/16-ц, рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 910/12629/16, повідомлень та протоколу ФГВФО про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 29.12.2015 між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_2 , договору про відступлення права вимоги від 23.04.2019 між ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Файненс Компані», договору про відступлення права вимоги від 20.06.2019 між ТОВ «Файненс Компані» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор».

Судом встановлено, що на підставі вказаних документів, зокрема оспорюваного правочину, державним реєстратором було прийняте рішення з індексними номерами 48562178 від 06.09.2019, 48566511 від 06.09.2019, 48566641 від 06.09.2019, відповідно до яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесені відомості про скасування припинення державної реєстрації іпотеки на підставі Іпотечного договору, що призвело до поновлення державної реєстрації іпотеки на підставі іпотечного договору від 30.01.2014.

23.09.2019 позивач звернувся до ПН КМНО Леонтєва Г.О. із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки - АЗС, у порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» в рахунок заборгованості ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД.

Між тим, як свідчать матеріали справи, нотаріусом було відмовлено у прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на АЗС за ОСОБА_1 як іпотекодержателем.

Відмова нотаріуса від 23.09.2019 була обгрунтована тим, що у реєстрі були наявні відомості про державну реєстрацію іншої іпотеки щодо цього об`єкта нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 30.01.2014, іпотекодавцем зареєстровано ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор», державну реєстрацію вказаної іпотеки було відновлено на підставі рішення державного реєстратора Гумуржи О.К. від 06.09.2019.

Тобто, державна реєстрація іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» на підставі іпотечного договору від 30.01.2014 мала вищий пріоритет стосовно іпотеки ОСОБА_1 .

Саме викладені підстави щодо відмови у державній реєстрації права власності на АЗС за позивачем стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

З огляду на встановлені вище судом обставини справи, здійснюючи оцінку законності оспорюваного правочину, на підставі якого відповідача-2 було зареєстровано іпотекодержателем АЗС, суд керувався наступним нормами матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 518 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Аналіз викладених положень цивільного законодавства свідчить, що до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора на підставі відповідного договору про відступлення права вимоги, який повинен бути укладений у такій самій формі, що й зобов`язання, яке є предметом відступлення. При укладенні відповідного договору відступлення первісний кредитор передає новому кредитору усі документи, що підтверджують зобов`язання.

Таким чином, доводи позивача про те, що новому кредиторові не були надані усі документи в оригіналі на підтвердження права вимоги, що на думку позивача не відповідає вимогам ст. 517 ЦК України,суд вважає помилковими, оскільки закон не містить такої обов`язкової вимоги щодо їх надання.

Новий кредитор, пред`являючи вимогу про виконання зобов`язання на його користь, повинен надати боржникові докази, що право вимоги за зобов`язаннями перейшло до нього.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 30.07.2019 у справі №910/14240/18, від 26.09.2018 у справі № 226/1362/16-ц, від 03.07.2019 у справі №299/2720/15-ц.

З огляду на викладене вище суд констатує, що договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 20/06-2019/1 від 20.06.2019 було укладено у належній нотаріальній формі, так як предметом відступлення, зокрема, були зобов`язання за нотаріально засвідченим іпотечним договором від 30.01.2014.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до вимог цивільного законодавства відповідач-2, як новий кредитор, повідомив ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» про заміну кредитора за Кредитним договором та Іпотечним договором від 30.01.2014.

За результатом комплексного аналізу обставин справи та наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що при укладенні оскаржуваного договору до відповідача-2 перейшли права вимоги за Кредитним договором № 22/1/14-KL від 30 січня 2014 року між ТОВ «НВУКФ «ЕСКО» ЛТД та ПАТ «Златобанк» та відповідно договором забезпечення, а саме: Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 547 від 30.01.2014 у тому самому вигляді та обсязі, що й у попередніх кредиторів, оскільки зобов`язання боржника за кредитним договором від 30.01.2014 так і залишились непогашеними, зокрема, за рахунок предмета іпотеки - АЗС.

На підтвердження відступлення чинних кредитних та іпотечних зобов`язань відповідачем-1 було передано наявні документи, що засвідчують зобов`язання.

Разом з тим, як встановлено вище судом, оригінал іпотечного договору від 30.01.2014 було втрачено попереднім кредитором - ПАТ «Авант-Банк», про що було розміщене відповідне оголошення відповідачем-2 у газеті «Урядовий кур`єр» №213(6576) від 07.11.2019 .

З огляду на чинність кредитного та іпотечних договорів від 30.01.2014, які були предметом оскаржуваного договору, а також викладені обставини щодо втрати оригіналу іпотечного договору від 30.01.2014, суд відхиляє доводи позивача щодо недійсності договору від 20.06.2019 з мотивів відсутності передачі усіх документів на підтвердження оспорюваного зобов`язання.

Також при оцінці доводів позивача щодо порушеного права суд констатує, що відповідач-2 на підставі чинного іпотечного договору від 30.01.2014, відповідних договорів відступлення права вимоги та інших документів, які засвідчують право іпотеки щодо АЗС у відповідності до вимог чинного законодавства відновив державну реєстрацію іпотеки на підставі іпотечного договору від 30.01.2014, яка мала вищий пріоритет відносно іпотеки позивача, та зареєстрував себе іпотекодержателем.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що доводи позивача про те, що оспорюваним правочином були порушені її права, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вище та оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини щодо недійсності оспорюваного договору відступлення права вимоги, а тому підстав для визнання його недійсним, суд не вбачає.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову позивача, правові підстави для стягнення понесених позивачем судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 203, 215, 256-257, 512-514, 516-518, 525 - 526, 587, 626 - 629, 634, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор» та ТОВ «Файненс Компані» про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Букіна