Ухвала суду № 89370051, 08.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29204/14-ц

пр. 4-с-35/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Григоренко І.В.,

при секретарі судових засідань Петровій Ю.О.,

за участю:

боржника: не з`явився,

приватного виконавця: не з`явився,

представника стягувача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича у виконавчому провадженні № 55601145 по виконанню виконавчого листа № 757/29204/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 31.08.2016 року на виконання рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1179/74/097 від 05.07.2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - скаржник, боржник, відповідач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на рішення Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича (далі - Приватний виконавець Татарченко В.Г.) у виконавчому провадженні № 55601145 щодо виконання виконавчого листа № 757/29204/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 31.08.2016 року на виконання рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - стягувач, позивач, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1179/74/097 від 05.07.2005 року, в якій просить визнати неправомірними дії Приватного виконавця Татарченка В.Г. відносно виконання виконавчого листа № 757/29204/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва від 31.08.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 1 511 290,96 грн.; визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену 23.01.2018 року Приватним виконавцем Татарченком В.Г., якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику; постановити ухвалу про скасування арешту банківського рахунку та скасувати арешт банківського рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Київ та надати можливість придбання запасів питної води, продуктів харчування, необхідних ліків.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що у Приватного виконавця Татарченка В.Г. перебуває на виконанні виконавче провадження № 55601145 від 23.01.2018 року стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 1 511 290,96 грн. за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1179/74/097 від 05.07.2005 року. 27.03.2018 року ОСОБА_1 дізналась, що постановою Приватного виконавця Татарченка В.Г. від 23.01.2018 року накладено арешт на усе майно, а 01.03.2018 року було накладено арешт також на грошові кошти, які перебувають на єдиному поточному рахунку у банку. Скаржник вважає, що накладення арешту на грошові кошти порушує порядок накладення арешту, встановлений Законом України «Про виконавче провадження». ОСОБА_1 зазначає, що вона не працює, допомоги по безробіттю не одержує, інших грошей, майна та рахунків не має. На єдиний банківський рахунок накладено арешт, відтак, скаржник не може купити ні питної води, ні продуктів харчування, ні обов`язкових для підтримки здоров`я ліків, необхідних для особистого споживання та членів родини. Нею було надано Приватному виконавцю Татарченко В.Г. довідку про фінансовий стан 07.02.2018 року, проте 01.03.2018 року уже було накладено арешт.

Судове засідання по розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича по виконанню виконавчого листа № 757/29204/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 31.08.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 1 511 290,96 грн., призначено на 04.09.2018 року.

04.09.2018 року справу було знято зі складу у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному та призначено на 08.10.2018 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлена належним чином, направила на адресу суду письмову заяву в якій просила розглядати скаргу за її відсутності, вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.

Приватний виконавець Татарченко В.Г. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмову заяву в якій просив розглядати скаргу за його відсутності, зазначивши, що накладення арешту, згідно ст.. 48 Закону України «Про виконавче провадження», є обов`язковим.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмову заяву в якій просив розглядати скаргу за його відсутності, зазначивши, що скаржником не доведено неправомірності дій Приватного виконавця Татарченка В.Г., у зв`язку із чим просив скаргу залишити без задоволення.

Оскільки, згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, зважаючи на письмові заяви, суд вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників судового процесу.

Дослідивши надані учасниками процесу докази у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги та вирішення спору по суті, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2015 року було задоволено у повному обсязі позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 : стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/097 від 05.07.2005 року в розмірі 120 603,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 03.09.2014 року становить 1 511 290,96 грн., в тому числі 47 593,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 595 519,70 грн., - заборгованість за кредитом; 15 155,89 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 189 918,93 грн., - заборгованість за простроченими відсотками; 57 924,39 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 725 852,33 грн., - сума пені за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків; та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у відшкодування судових витрат 3 654,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21.07.2016 року, залишеним без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2016 року, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2015 року було змінено, шляхом виключення з його резолютивної частини зазначення розміру пені у доларах США та зменшення її розмір до 50 000,00 грн.

31.08.2016 року Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 757/29204/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 1 511 290,96 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2018 року було виправлено описку, допущену у виконавчому листі № 757/29204/14-ц, виданому Печерським районним судом м. Києва, в частині суми заборгованості, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/097 від 05.07.2005 року в розмірі 62 679,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 03.09.2014 року становить 785 438,63 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму пені за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків у розмірі 50 000,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у відшкодування судових витрат 3 654,00 грн.

23.01.2018 року у виконавчому провадженні № 55601145 Приватним виконавцем Татарченком В.Г. було винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої було накладено арешт на все майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1 662 420,05 грн.

Як визначено у ст.. 2 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як визначено у ст.. 10 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. п. 6, 7, 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Як визначено у ст.. 56 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 року, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

За таких обставин, накладаючи арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, Приватний виконавець Татарченко В.Г. діяв в межах наданих йому повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до Додатку до Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Згідно ч. 6 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах), зокрема, на запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.

Так, згідно даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 03.04.2018 року № 2165/к/26-55-08-02, у ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2017 року інформація про доходи відсутня.

Проте, суд критично ставиться до зазначених відомостей, оскільки вони сформовані за період 1 квартал 2016 року - 4 квартал 2017 року, в той час як постанова про накладення арешту винесена вкінці січня 2018 року.

Твердження скаржника, що вона не працює, допомогу по безробіттю не отримує, інших грошей та майна не має, а грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ КБ «Приват Банк», є єдиним засобом для її існування та використовуються нею для поновлення запасів питної води, продуктів харчування, ліків, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження відсутності будь-яких інших фінансових джерел для існування, окрім грошових коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк». Також скаржником не надано належних доказів на підтвердження того, що це рахунок із спеціальним режимом використання або спеціальний чи інший рахунок, звернення стягнення на який заборонено законом.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи викладене, зважаючи на те, що накладаючи арешт на грошові кошти та майно ОСОБА_1 в межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, Приватний виконавець Татарченко В.Г. діяв в межах наданих йому повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Як визначено у ст.. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Разом з тим, учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 10, 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 81, 447-452, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги ОСОБА_1 на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича у виконавчому провадженні № 55601145 по виконанню виконавчого листа № 757/29204/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 31.08.2016 року на виконання рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1179/74/097 від 05.07.2005 року - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано суддею 15.01.2019 року.

Суддя І.В. Григоренко