Рішення № 89367271, 18.05.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/22713/17

н/п 2/766/1570/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Кравченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2007 року між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником, якого є ПАТ «Райффазен Банк Аваль», що змінив свої найменування на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі АТ «Райффайзен Банк Аваль»), було укладено кредитний договір №014/24/1518 у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 47 532,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до 17.09.2017 року включно.

В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 17.09.2007року між ним і банком укладено договір іпотеки № 6877, предметом, якого є - 81/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також 17.09.2007року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

01.04.2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/24/1518 від 17.09.2007року, відповідно до якої сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав у порядку, визначеному п.1.1-1.3. Пунктом другим додаткової угоди №1 сторони домовилися тимчасово в період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди.

Протягом строку кредитних канікул позичальник зобов`язується сплатити 45 % сукупно, заборгованість за процентами шляхом здійснення щомісячних платежів (п.2.1.1). Відповідно до п. 2.1.2. різниця між сукупною заборгованістю за процентами і пільговою заборгованістю за процентами є залишковою заборгованістю за процентами, яка становить 3653,00 доларів США та складається із щомісячної залишкової заборгованості за процентами.

На підставі цієї додаткової угоди №1 фактична заборгованість позичальника по сплаті суми кредиту щомісячно збільшується на розмір щомісячної залишкової заборгованості за процентами відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів (додаток до додаткової угоди), у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення цієї заборгованості. Таке збільшення не супроводжується передачею кредитних коштів позичальнику, а зобов`язано здійснити погашення залишкової заборгованості за процентами у майбутньому відповідно до графіка погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором.

Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено у новій редакції в у Додатках №1,2 до додаткової угоди, які є її невід`ємною частиною.

15.04.2010 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України між банком та ним було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №014/24/1518 від 17.09.2007 року.

Пунктом першим додаткової угоди №2, строк кредиту збільшено на 120 календарних місяців, у зв`язку з чим, пункт 1.2.2 кредитного договору, викладено в наступні редакції…«строк кредиту складає 240 місяців. Дата остаточного погашення кредиту - 17.09.2027 року».

Укладенням додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором у наступному порядку, станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 49 063,08 доларів США. В період з 16 квітня 2010 року до 16 квітня 2011 року сукупна заборгованість позичальника по сплаті процентів за кредитом, згідно діючих на дату укладення цієї додаткової угоди, умов кредитного договору становитиме 6 654,04 доларів США

Тимчасово, на період з 16 квітня 2010 року до 16 квітня 2011 року, сторони домовилися зменшити розмір помісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди, на таких умовах: протягом відстрочки сплати процентів позичальник зобов`язується сплатити 80,12% сукупної заборгованості за процентами шляхом здійснення щомісячних платежів(п.2.3.1); різниця між сукупною заборгованістю за процентами і пільговою заборгованістю за процентами є залишковою заборгованістю за процентами становить 1991,08 доларів США та складається із щомісячної залишкової заборгованості за процентами(п.2.3.2); на підставі цієї додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на 15 календарний день з дня закінчення відстрочки сплати процентів на суму залишкової заборгованості за збільшення, не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Протягом дії відстрочки сплати процентів на щомісячну залишкову заборгованість за процентами не нараховуються(п.2.3.3.).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №2 до кредитного договору, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, у такому порядку: станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальник за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 49 063,06 доларів США; станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 856,11 доларів США, у тому числі: 293,56 доларів США заборгованість з погашення суми кредиту та 562,55 доларів США заборгованість з погашення процентів; на підставі цієї додаткової угоди з 15.04.2010року, фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

15.04.2010 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до договору іпотеки від 19.09.2007 року за № 6877 та додаткову угоду №1 до договору поруки № б/н від 17.09.2007 року.

Вважає, що кредитний договір є таким, що укладений з суттєвим порушенням істотних умов договору встановлених законодавством України, що регулює спірні правовідносини, які необхідні для його укладення, з використанням елементів нечесної підприємницької практики всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства України, та грубо порушує охоронювані Конституцією і Законами України права та інтереси споживача фінансових послуг, і водночас, завдає йому значної шкоди.

За таких умов, зазначені порушення банком Закону та його прав? як споживача, мають бути припиненні, а укладений договір з використанням такої практики має бути визнаний судом недійсним.

Для кредитних договорів, законодавцем установлений особливий порядок його укладення, не притаманний для інших видів банківських правочинів, який регулюється відповідними положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та відповідними нормативно - правовими актами Національного Банку України.

Проте, відповідач в умовах кредитного договору не дотримав істотних умов, щодо надання позичальнику повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладанням та під час укладання спірного договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів та неналежно визначив, а відтак навмисно приховав фактичне значення реальної процентної ставки, і фактичне значення подорожчання кредиту, які не відповідають тій величині реальної процентної ставки за кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були узгоджені сторонами кредитного правочину в його умовах.

На підставі вивчення та аналізу матеріалів кредитного договору № 014/24/1618 від 17.09.2007року установлено, що в його змісті є відсутніми встановлені імперативними вимогами законодавства обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме: відсутня згода за всіма істотними умовами кредитного договору; відповідач не визначив належно та не навів детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх супутніх послуг(зокрема, реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом визначена неналежним чином та не відповідає дійсності; не визначено, не встановлено та не розкрито необхідні обов`язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, ще до укладення такого кредитного договору; не визначено відповідальності банку за невиконання чи неналежне виконання умов договору; не визначено та не виконано опис усіх грошових зборів і витрат позичальника чи/або іпотекодавця, пов`язаних з установленням іпотеки; не визначено та не встановлено принципи плати за договором про іпотечний борг; не визначено та не встановлено порядок дострокового виконання основного зобов`язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов`язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; не визначено та встановлено право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов`язання; не зазначені реквізити ліцензії та/або свідоцтва відповідача про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; не визначено та не встановлено положення про інфляційне застереження, а також не встановлено домовленості про розрахунок інфляції.

Оскільки, вказані вище обов`язкові та необхідні відомості не були зазначені в кредитному договорі і, докази того, що відомості, які підлягали розкриттю та офіційному оприлюдненню не були офіційно оприлюдненні - є відсутніми, за таких умов позивач не має підстав вважати, що спірний кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства України.

А відтак, зазначене свідчить про те, що сторонами спірного кредитного договору - не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, а банком не виконано всіх зазначених вище імперативних норм і вимог Закону.

Правилом статті 638 ЦК України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно цієї норми - істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторони має бути досягнуто згоди.

Належною формою кредитного договору є письмова форма, про що вказує п.4 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України, ст. 1055 ЦК України.

Кредитний договір є неукладеним(не відбувся), коли сторони в належній форму не досягли згоди щодо хоча б однієї з його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Отже, недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, у спірному кредитному договорі є підставою згідно зі ст. 215 ЦК України для визнання даного договору недійсним у зв`язку з недотриманням банком вимог Закону щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Крім того, договір про надання споживчого кредиту повинен містити детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, що за змістом є відповідним вимогам закону, а за формою вимогам постанови та є істотною умовою договору про надання споживчого кредиту.

В додатку №1 і №2 до спірного кредитного договору викладена інформація та наведено графік погашення кредиту, однак розрахунок реальної процентної ставки за кредитом та визначення суми щомісячних платежів, за користування кредитом, банк належним чином не здійснив.

За таких обставин, наведена банком в змісті спірного кредитного договору інформація і дані щодо правильності та відповідності розрахунку щомісячних платежів і процентів за користування кредитом є не об`єктивною, неповною та викликає сумнів у їх відповідності та достовірності.

З метою перевірки наведеної банком інформації та її достовірності ним ініційовано проведення економічного дослідження матеріалів кредитного договору та додаткових угод до нього.

За результатами проведення експертно-економічного дослідження №126 від 01.07.2015 року, складеним Київською незалежною судово-експертною установою встановлено, що реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору фактично становить 16,43% та є вищою на 2,93% від процентної ставки зазначеної в умовах договору 13,50%. Абсолютне значення подорожчання кредиту(тобто, фактична сума переплати за кредитом) за кредитним договором встановлено 222 217,92грн.

Таким чином, детальним висновком економічного дослідження, фактично визначено та встановлено безспірні факти, а саме: приховування банком в умовах кредитного договору даних і відомостей щодо реальної величини відсоткової ставки; розміру сум абсолютного значення подорожчання кредиту та розміру сум щомісячних платежів по відношенню до тих, що були узгоджені і встановлені сторонами кредитного договору в його умовах; штучного створення відповідачем простроченої заборгованості позивача та належними доказами отримання банком неправомірної вигоди.

Наведений факт приховання перед та під час укладення кредитного договору важливої, належної, об`єктивної і необхідної інформації від позичальника та невідповідність встановлених між сторонами даних та умов, щодо величини процентної ставки за користування кредитом і розміру грошових сум абсолютного значення подорожчання кредиту до фактично встановлених коментованим дослідженням сум прихованих переплат, вважає навмисними діями відповідача з метою отримання прихованого прибутку, що в даному конкретному випадку і є умислом в його діях.

За таких обставин, дії банку, які порушують баланс договірних правовідносин на шкоду позичальника є неправомірними та водночас слугують підтвердженням про відсутність у позичальника вільного волевиявлення на укладення кредитного договору саме на таких умовах та, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що були обумовленні сторонами при його укладенні.

У відповідності до вимог статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підставами для визнання договору недійсним є зокрема, укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, згідно зі правилами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсними, що кореспондується з положеннями ст.230 ЦК України за змістом, якої правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

У пункті 7 додаткової угоди №2 до кредитного договору від 17.09.2007року сторони домовилися, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням договору застосовується позовна давність тривалістю у 70 років. Правилом ч.1 ст.256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, об`єктивно аналізуючи викладене вважає, що строк на реалізацію права на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним.

З огляду на викладене, норми ст.ст.13-16, 203, 207, 208, 215, 216, 229, 230, 548, 639, 1055 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів» позивач просив: визнати порушеним його право споживача фінансових послуг; визнати недійсними кредитний договір №014/24/1518 від 17 вересня 2007 року, додаткову угоду № 1 від 01 квітня 2010 року, додаткову угоду №2 від 15 квітня 2010року до кредитного договору № 014/24/1518 від 17 вересня 2007 року, які укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ; відшкодувати судові витрати за рахунок відповідача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.02.2019 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Від представника відповідача за дорученням Студанської К.Ю. надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги визнано не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, посилання позивача на визнання кредитного договору недійсним з посиланням, зокрема на перекладення валютних ризиків банку на фізичну особу - позичальника є некоректним, оскільки позичальнику було зрозуміло і він був згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно зміни національної грошової одиниці України може змінюватися та привезти до погіршення фінансового стану У пункті 8.3 кредитного договору чітко визначено, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. Підписанням договору, позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло), та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці може привести до значних збитків та погіршення майнового стану позичальника. Отже, в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, оскільки він мав змогу вивчити всі умови договору попередньо, до його підписання.

Крім того позивачу ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті, він свідомо обрав саме цей вид кредитування та користувався його вигіднішими, порівняно з гривневими, умовами (нижча відсоткова ставка, тощо).

Безпідставними є посилання позивача на те, що банком не було належним чином повідомлено споживача про можливу суму кредиту, про сукупну вартість кредиту, яка може істотно зрости, оскільки ця інформація була доведена ОСОБА_1 до підписання кредитного договору, про що свідчить підпис позичальника на Умовах кредитування по програмі «Кредит під заставу нерухомості» у «Райффайзен банк Аваль», який також підписано позивачем.

Також, ОСОБА_1 особистим підписом у Заяві - Анкеті позичальника засвідчив про те, що ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит має бути витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування форми забезпечення; строк та відсоткова ставка за кредитом; орієнтовну сукупність кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті, зі змістом ст. ст. 190, 222 Кримінального кодексу України.

Отже, надана позичальнику інформація - є повною, необхідною, доступною та своєчасною.

Крім того, банк в умовах кредитування по програмі «Кредит під заставу» у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ознайомив споживача про умови кредитування, які діятимуть протягом всього строку користування кредитом. В умовах кредитування банк ознайомлює та попереджає позичальника про те, що відсоткова ставка може змінюватися протягом дії кредитного договору за умови: зміни облікової ставки Національного Банку Україну(далі НБУ), зміни ставок на фінансових ринках, які не контролюються банком, в тому числі внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, та/або НБУ, а також в інших випадках передбачених кредитним договором. Про зміну процентної ставки банк письмово повідомляє позичальника протягом семи календарних днів з дати прийняття рішення про її зміну. Новий розмір процентної ставки застосовується з дати прийняття банком відповідного рішення про її зміну та стосовно всієї не погашеної суми кредиту.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року, а саме, містить особу та місцезнаходження кредитодавця, мету - використання на споживчі цілі, форму його забезпечення - іпотекою об`єкту нерухомості, предмет договору - кредитні кошти у розмірі 47 532,00 доларів США, плату за користування у розмірі 13,5% річних, строк погашення до 17.09.2017 року, порядок проведення розрахунку щодо повернення коштів, здійснення оплати за проценти, що визначено щомісячними платежами у розмірі 724,00 доларів США, порядок нарахування процентів, право дострокового погашення, дата видачі кредиту.

Так, сторони на добровільних засадах визначила усі його умови, які прописані чітко і зрозумілою, тому доводи позивача про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків позичальника є надуманими, а посилання на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що у разі якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсними, є безпідставним.

ОСОБА_1 ніхто не спонукав до укладення договору, ініціатива отримання кредиту виходила від нього, а не банку, і як зазначалося умови договору є чіткими і зрозумілими.

Отже доводи позивача, що спірний договір укладений на несправедливих умовах є безпідставними.

Перед укладенням спірного кредитного договору ОСОБА_1 було ознайомлено з усіма істотними умовами договору, банк недобросовісний дій направлених на спонукання споживача до укладення з ним договору не здійснював.

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, яка вводить позивача в оману. Омана - це такий стан людини, коли вона помилково сприймає, що не будь уявне за дійсне, до такого стану її вводять із зовні треті особи, або із середини - сама себе.

При укладенні правочину під впливом обману формулювання волі потерпілого відбувається не вільно, а внаслідок недобросовісних дій інших осіб, що полягали у здійсненні впливу на формування волі потерпілого шляхом повідомлення йому таких відомостей, які спонукають потерпілого до укладення договору. Іншими словами, обманом є умисні дії сторони правочину, яка намагається за його допомогою переконати іншу сторону про такі властивості речі та наслідки правочину, які насправді не відповідають дійсності та не можуть наступити.

Таким чином, при укладенні кредитного договору позичальник не міг не усвідомлювати всіх обставин, що мають істотне значення, умови кредитного договору є простими і не потребують спеціальних знань для їх розуміння.

Позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку банку, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману, чого ОСОБА_1 зроблено не було.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», на який посилається позивач регулює певні відносини у системі іпотечного кредитування, зокрема перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Зазначений Закон не застосовується до відносин з надання кредиту забезпеченого іпотекою, оскільки ці відносини не передбачають перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами та застосування механізму управління майном.

Щодо значення реальної відсоткової ставки, то позичальник правомірно отримав кредит в іноземній валюті, здійснював погашення і сплату процентів по кредиту в іноземній валюті та був попереджений про ризики, пов`язані із зростанням курсу іноземної валюти(п.8.3 договору).

Експерт неправомірно, всупереч тому, що за законом та відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів в валюті кредиту, обчислив реальну процентну ставку на свій розсуд шляхом порівняння суми боргу зобов`язань на дату видачі за курсом, що діяв на дату видачі, зі сплаченими сумами, переведеними за курсом НБУ на дату сплати. Така методика суперечить тому, що позичальник повинен здійснювати погашення кредиту та сплату процентів саме в валюті кредиту (в іноземній валюті).

В листі НБУ від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134 «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» надані роз`яснення щодо розрахунку реальної ставки.

Стосовно встановленого Правилами порядку розрахунку реальної процентної ставки, то за своєю математичною сутністю цей порядок не відрізняється від порядку розрахунку ефективності ставки відсотка, вимога щодо застосування, якої банками встановлена Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2003року № 583/7904(зі змінами).

У відповідності до вимог пункту 3.2 глави 3 Розділу II Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України для розрахунку ефективної ставки відсотка визначаються потоки грошових коштів з урахуванням усіх умов договору за фінансовим інструментом, у тому числі включаються всі комісії та інші сплачені або отримані сторонами суми, що є невід`ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту.

Встановлений пунктом 3.3 Правил порядок розрахунку реальної процентної ставки, як такої, що точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, є аналогічним порядку розрахунку ефективної ставки відсотка

Якщо, кредитний договір передбачає надання кредиту в доларах США, відповідно повернення кредиту та процентів за його користування має здійснюватися в доларах США, якщо не визначено інший порядок в договорі та не було укладено відповідних додаткових угод.

Порядок визнання і обставина, що доходи і витрати (нараховані) в іноземній валюті відображаються за рахунками класів 6 і 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання в балансі банку, до взаємовідносин з клієнтом не мають відносин.

Також, невірним є твердження експерта щодо дійсного фактичного застосування при нарахуванні процентів методу «30/360», що не відповідає передбаченому договором та Положенням про порядок бухгалтерського обліку доходів та витрат АТ «Райффайзен Банк Аваль» №277-РП від 14.07.2009року «факт/факт».

Щодо вимог позивача про визнання кредитного договору недійсним, то враховуючи положення ст. 203 ЦК України, кредитний договір №014/24/1518 від 17.09.2007року то його умови відповідають вимогам, які встановленні для чинності договору.

За приписами ст.ст.627-629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 8.1 кредитного договору позичальник засвідчив, що він має необхідний обсяг дієздатності та правоздатності для укладення та виконання кредитного договору, зазначав, що він усвідомлює умови договору. Сторони погодили, що з укладенням договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору(п. 8.2).

Позивач у п. 8.7 засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні кредитного договору, договору іпотеки, приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього кредитного договору, договору іпотеки, а також не виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

У пункті 12.4 кредитного договору позивач стверджує, що перед укладенням договору він повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту(відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007року), що підтверджується ознайомленням позичальника з умовами кредитування, які є невід`ємною частиною цього договору та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною та своєчасною.

Будь - яких заперечень позивач до і під час укладення кредитного договору не заявляв.

Отже, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його умови, банк надав ОСОБА_1 документи, які передувала укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, у додатках до кредитного договору підписаних позичальником міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається із спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки ст. 257 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем подано позов до суду в 17.08.2015року, тобто з пропуском строку позовної давності, оскільки кредитний договір був укладений 17.09.2007року позивач був ознайомлений з усіма його умовами. Позивачем не надано жодного доказу поважності причин пропуску позовної давності, тому банк просить суд застосувати строк позовної давності.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа, здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагентів та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке змінило свою назву на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», потім на АТ «Райффайзен Банк Аваль». та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/24/1518 за умовами, якого банк надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 47 532,00 доларів США, а позичальник зобов`язується належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати інші зобов`язання в порядку та строки визначені договором.

Кредит надається на строк до 17.09.2017року(включно) згідно графіку надання кредиту (додаток №1 до договору), а позичальник зобов`язується сплачувати кредитору плату у вигляді процентів за процентною ставкою 13,5% річних.

Крім того, під час укладення договору банк, керуючись нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1,2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надав інформацію про всі витрати, пов`язані з одержанням кредиту, що зазначені в інформаційному блоці заяви(анкети) клієнта, які позивач підписав, чим надав письмові підтвердження споживача про ознайомлення в повному обсязі з наступною інформацією: про кредитні умови, зокрема, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору та підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом в заяві(анкеті).

В забезпечення виконання ним зобов`язань за кредитним договором №014/24/1518 від 17.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/24/1518.

Крім того, в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 014/24/1518 від 17.09.2007р. відповідно до договору іпотеки в іпотеку банку було передано 81/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Банк свої зобов`язання за кредитними договорами виконав, позичальник в свою чергу також належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, і 01.04.2009 року та 15.04.2010 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди №1, №2 до кредитного договору №014/24/1518 від 17.09.2007року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, відповідно до пункту першого угоди №1 сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав у порядку, визначеному п. 1.1-1.3. Згідно зі пунктом першим угоди №2 строк кредиту збільшено на 120 календарних місяців, у зв`язку з чим, строк кредиту складає 240 місяців. Дата остаточного погашення кредиту 17.09.2027 року, а також урегулювало питання виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором.

15.04.2010 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до договору іпотеки від 19.09.2007року за № 6877 та додаткову угоду №1 до договору поруки № б/н від 17.09.2007 року.

Згідно зі ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків..

Відповідно до частини 1 та 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових насідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Дослідивши текст укладеного сторонами кредитного договору та додаткових угод до нього суд дійшов висновку, що такі умови спірним кредитним договором передбачені. Зокрема, мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, і у відповідності до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним. Договір укладений в належній письмовій формі та підписаний особисто сторонами.

До підписання договору, позивач мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний, та кредитний договір виконувався сторонами, у тому числі і позивачем.

Позивач не звертався до відповідача із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору.

При оформлені кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з цими умовами, про що свідчить його підпис у пропозиція укласти договір(заяві-анкеті) та загальних умовах договору кредитування, відкриття та ведення рахунків.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач після підписання договору оспорював або намагався змінити умови договору, розірвати відразу після його укладення, навпаки позивач сплачував кошти на умовах договору, укладав додаткові угоди з метою зменшення фінансового навантаження на нього в умовах кризових явищ в економіці України, що свідчить про прийнятність для нього умов кредитного договору на момент укладення.

З огляду на викладене, кредитний договір укладений між сторонами не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільним і відповідали їх внутрішній волі, правочин вчинявся у формі, встановленій законом; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає неприйнятними доводи позивача про те, що перед укладенням кредитного договору йому не надавалася письмова інформація від банку про умови кредитування, оскільки пунктом 8.1 кредитного договору підтверджено, що при одержані кредиту позичальник усвідомлює та гарантує, що умови цього договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, позичальник спроможний укласти договір і виконати зобов`язання, передбачені цим договором, і немає обмежень у право та дієздатності, позичальник отримав згоду всіх осіб/органів, згода яких потрібна для укладання договору та договорів забезпечення зобов`язань позичальника, позичальник не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням або іншим, передбаченим чинним законодавством, способом в своєму праві укладати договір та виконувати усі умови, визначені у договорі.

Пунктом .8.2 кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що з укладання договору досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору. Відповідно до пункту 8.3 договору у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням договору, позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло), та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці може привести до значних збитків та погіршення майнового стану позичальника.

Згідно зі пунктом 8.7 позичальник свідчить, що всі ризики, пов`язанні з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладанні цього договору, договору застави, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також не виконання позичальником зобов`язань за вище зазначеним договором.

Доводи позивача про те, що ним укладений договір під впливом обману з боку банку з одночасним використанням елементів нечесної підприємницької практики позбавленні правового обґрунтування, оскільки за положеннями частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, за якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець ( виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частина перша та шоста статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну підприємницьку практику, яка включає будь-яку діяльність(дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними

Матеріалами справи підтверджено, що при укладанні кредитного договору позичальник ОСОБА_1 знав про зазначені договірні умови і свідомо погоджувався з ними, про що свідчить підпис на договорі без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов. Позивач також погодився з його умовами та самостійно вибрав вид кредитування в іноземній валюті - доларах США, сплати процентів та інших платежів в іноземній валюті.

Укладений договір не містить дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивачу, а види відповідальності позичальника покликані забезпечити своєчасне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, а отже не є непропорційно великою сумою компенсації в контексті положень законодавства про захист прав споживачів.

Кредитний договір укладено не принципах добросовісної конкуренції, адже позивач самостійно обрав ПАТ «Райффайзнен Банк Аваль» для укладення з ним кредитного договору, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження недобросовісних дій банку щодо введення позичальника в оману.

За таких обставин, з огляду на те, що кредитний договір відповідає актам цивільного законодавства, в тому числі щодо захисту прав споживачів, а банк має право видавати кредит в іноземній валюті, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Висновок №126 від 01.07.2015 року, складений Київською незалежною судово-експертною установою, на який посилається позивач свідчить, що він фактично не погоджується із розміром нарахованої заборгованості та не стосується предмету даного спору, в рамках якого суд перевіряє дійсність оспорюваного правочину в межах заявлених позивачем вимог, суд залишає його поза увагою, однак це не позбавляє права позивача на звернення до суду для вирішення спору щодо суми заборгованості за кредитом.

Суд вважає, що строк позовної давності позивачем для звернення до суду не пропущено, тому підстави для задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про застосування строків позовної давності відсутні, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання(ч.1та 5 ст.261ЦК України)..

Позивач звернувся до суду з даним позовом 26.12.2017 року, вимоги позову стосуються визнання недійсним кредитного договору від 17.09.2007 року, строк виконання, якого сторонами встановлено до 17.09.2027 року, тобто в межах строків позовної давності.

Враховуючи, що позивачі у справах про захист їхніх прав як споживачів звільнені, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору під час розгляду справи, судовий збір за поданим позовом, зважаючи на відмову в задоволенні позову, компенсується за рахунок держави.

На підставі викладено, ст.ст.6,12,14, 202-203,215, 257, 261, 627,638, 1054,1056 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.3-7,9-13, 76, 141, 258-259, 263-265,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього відмовити.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко