Ухвала суду № 89361879, 19.05.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/2085/19

Провадження №1-кп/127/63/19

У Х В А Л А

19 травня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді - Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Войнаревич О.М.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2018 року за № 12018020010004285 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Вітковської О.П.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілих - адвоката Герасимчука С.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Гайдамаки С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

У судовому засіданні прокурор Вітковська О.П. заявила клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ообвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, не був офіційно працевлаштований, може ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на потерпілих та свідків. Просить продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник Герасимчук С.П. підтримали клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявив клопотання про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, оскільки він має постійне місце проживання, наміру ухилятися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків не має.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 заперечувала проти продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно положень ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2019 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 29.04.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 23.06.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 19.08.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 14.09.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 10.11.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 28.12.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2019 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08.02.2020 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2020 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 29.03.2020 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2020 року продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 23.05.2020 року включно.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, неодружений, до затримання мав постійне місце проживання, офіційно працевлаштований не був.

Враховучи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

Також суд враховує стадію даного судового провадження, а саме те, що потерпілі та свідки в даному судовому провадженні судом допитані, судом також дослідженні надані сторонами докази.

Враховуючи викладене, ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає не обгрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стосовно ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, суд виходить із того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь- яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч. 1-2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду клопотань ризики, в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає недоведеним, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для продовження строку запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На думку суду, наявні підстави вважати, що інший (більш м`який) запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, а саме, домашній арешт цілодобово, може на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити, клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід залишити без задоволення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого, слід змінити на домашній арешт в певний період доби, звільнивши його з-під варти в залі суду, та покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 331 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Вітковської О.П. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, за адресою: м. Вінниця, вул. АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, починаючи з 19.05.2020 року до 17.07.2020 року включно, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме, не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з АДРЕСА_2 . 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня без дозволу суду; прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Ухвалу направити начальнику Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для контролю за виконанням ухвали.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя