Ухвала суду № 89361877, 19.05.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №133/965/17

Провадження №1-в/127/191/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря – Дончевської Я.Б.,

прокурора – Коцаги О.С.,

представника Вінницької ВК №86 - Мельничука О.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці, в режимі відеоконференції із засудженим, клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2018 року більш м`яким відповідно до ст. 82 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2018 року більш м`яким, яке мотивоване тим, що засуджений на даний час відбув половину строку покарання, за порушення режиму відбування покарання до відповідальності не притягувався, працевлаштований, за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку був тричі заохочений.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 клопотання підтримав та просив його задовольнити, пояснивши, що має три заохочення, за порушення режиму утримання до відповідальності не притягувався, відбув половину строку покарання, а тому вважає, що він довів своє виправлення.

Представник Вінницької ВК № 86 - Мельничук Р.В. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання засудженого, суду повідомив, що засуджений ОСОБА_1 характеризується посередньо, дисциплінарних стягнень немає, один раз заохочувався, комісією установи 07.05.2019 року було відмовлено ОСОБА_1 в заміні невідбутої частини покарання біль м`яким, оскільки він не став на шлях виправлення.

Прокурор Коцага О.С. заперечував проти задоволення клопотання засудженого, мотивуючи свої заперечення тим, що ОСОБА_1 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення тяжких, умисних злочинів, проте, знову вчинив низку злочинів, зокрема і тяжкий злочини. За період відбування покарання характеризується посередньо, має лише одне заохочення, а тому вважає, що на даний час засуджений не довів своє виправлення.

Заслухавши думку засудженого, представника установи відбування покарання, та прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 125, 70 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, зараховано частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.11.2017 року. Початок строку - 20.04.2018 року, кінець строку – 21.01.2023 року, 2/3 строку відбув - 21.04.2019 року.

Відповідно до ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Згідно з правилами, визначеними в п. 3 ч.4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) він став на шлях виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 КК України частину призначеного судом покарання.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Встановлюючи підстави застосування ст. 82 КК України, суд, зокрема, з`ясував, наступні обставини.

Згідно характеристики Вінницької виправної колонії № 86, засуджений ОСОБА_1 є особою раніше неодноразово судимою, а саме:

29.11.2013 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття основного покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

11.12.2013 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень;

25.09.2014 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України приєднано 3 місяці, і загалом призначено покарання у вигляді 5 років і 3 місяців позбавлення волі;

19.03.2015 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років і 6 місяців позбавлення волі та згідно ухвали Піщанського районного суду від де 17.10.2016 був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково, з не відбутою частиною покарання 2 роки 4 місяці 9 днів;

08.06.2017 року вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України - 5 років 7 місяців позбавлення волі;

16.11.2017 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 у Вінницьку ВК № 86 прибув 09.08.2018 року із УВП №1 м. Вінниці, де за період перебування до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи не заохочувався. По прибуттю у ДУ «Вінницька виправна колонія №86» був працевлаштований в ремонтно –інструментальному цеху, на даний час не працевлаштований за власним бажанням, за період відбуття покарання характеризується посередньо, дисциплінарних стягнень немає, один раз заохочувався адміністрацією установи, а саме 03.04.2020 р. оголошена подяка, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, по відношенню до представників установи поводить себе ввічливо, виконує роботи із самообслуговування, участь в програмах диференційованого виховного впливу не приймає з власних переконань, підтримує соціально-корисні зв`язки.

Під дію ст. 101 КВК України підпадав по відбуттю Ѕ строку покарання, а саме 21.01.2018 року. Комісією установи 04.09.2018 року відмовлено від переведення з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації, як особі, що не стає на шлях виправлення.

Щодо оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, які передбачені ч. 3 ст. 82 КК України, то суд враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 звертався до адміністративної комісії установи із клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, однак, 07.05.2019 року адміністративна комісія установи відмовила засудженому в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, тому, що він не став на шлях виправлення (т.3, а. с. 111).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в повному обсязі оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням засудженому ОСОБА_1 .

Крім того, при вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинені злочини, даним рішенням суду не виконається мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності, в тому числі дані про його попередні судимості.

Так, згідно особової справи ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за умисні, корисливі, тяжкі злочини, однак, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив ряд умисних, тяжких, корисливий злочинів. За період відбування покарання характеризується посередньо, участь в програмах диференційованого виховного впливу не приймає з власних переконань, а наявність одного заохочення не свідчить, що засуджений ОСОБА_1 став на шлях виправлення.

В зв`язку з наведеним, суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю ситуативною поведінкою всіляко намагався отримати пільгу на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, що фактично він не став на шлях виправлення, тому враховуючи тяжкість вчинених ним злочинів, суд вважає, що на даний час засудженому ОСОБА_1 не можливо замінити невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 50, 82 КК України, ст. ст. 370-371, 372, 376, 395, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну йому невідбутої частину покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2018 року більш м`яким покаранням на підставі ст. 82 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: