Ухвала суду № 89351661, 19.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

м. Київ

19 травня 2020 року 14:54№ 640/6986/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства оборони України про залишення без розгляду позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

за участю представників сторін:

від позивача - Тарасов С.О.

від відповідача 1 - Пустоляков Є.Д.

від відповідача 2 - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", в якому просить: визнати протиправними дії начальника Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" щодо звільнення позивача з посади; визнати протиправним та скасувати наказ від 19 грудня 2018 року №1964 поновити на посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому представником Міністерства оборони України подано відзив, у якому останнє клопоче про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі та заміну відповідача з Міністерства оборони України на Головне військово-медичне управління. Клопотання обґрунтовано тим, що листом від 19 грудня 2018 року №510/4/9125 (отримано позивачем 24 грудня 2018 року) позивача було повідомлено про прийняття оскаржуваного наказу від 19 грудня 2018 року №196 та запропоновано прибути до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" для ознайомлення з таким наказом та внесення відповідного запису до трудової книжки.

У зв`язку з тим, що позивач не прибув до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" для ознайомлення з наказом, листом від 26 грудня 2018 року №510/4/9320 позивачу надіслано витяг з наказу від 19 грудня 2018 року №196.

Отже, з грудня 2018 року позивач обізнаний про прийняття оскаржуваного наказу від 19 грудня 2018 року №196, проте з позовом звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 22 квітня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у справі призначено судове засідання.

В судовому засіданні 20 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про заміну відповідача.

Також, в судовому засіданні 20 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 19 травня 2020 року представник Міністерства оборони України наполягав на задоволенні клопотання та залишенні позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду та зазначив, що з текстом оскаржуваного наказу від 19 грудня 2018 року №196 позивач ознайомився 10 квітня 2019 року під час слухання в Шостому апеляційному адміністративному суді справи №826/27223/15. До зазначеного часу з текстом наказу позивач ознайомлений не був, отже строк звернення до суду з даним позовом розпочав свій перебіг саме з 10 квітня 2019 року, а відтак не пропущений позивачем.

При цьому, представник позивача наголошував, що листом від 19 грудня 2018 року №510/4/9125 (отримано позивачем 24 грудня 2018 року) позивача було повідомлено про прийняття оскаржуваного наказу, проте не ознайомлено з його, наказом, змістом.

В додаткових поясненнях представник позивача наголошував, що у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі №826/5850/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про скасування наказу директора військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Верби А.В. від 16 березня 2017 року №6 "Про розформування Центру крові Збройних Сил України та Центральної патологоанатомічної лабораторії", стягнення з Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року (справа №826/27223/15) про поновлення його на посаді начальника Центральної патологоанатомічної лабораторії Міністерства оборони України за період з 29 серпня 2017 по день прийняття рішення у справі, встановлено, що ОСОБА_1 не поновлений на посаді. Вказане, на думку представника позивача, свідчить про те, що станом на 18 березня 2019 року не існувало наказу від 19 грудня 2018 року №196.

Представник позивача наголошував й на тому, що листом від 26 грудня 2018 року №510/4/9320 ОСОБА_1 повідомлено про те, що йому надсилається витяг з наказу від 19 грудня 2018 року №196, а не копія такого наказу. При цьому представник позивача наполягає, що позивач отримавши зазначений лист від 26 грудня 2018 року №510/4/9320 та виявив відсутність як копії наказу від 19 грудня 2018 року №196 так і витягу з такого наказу.

Також представник позивача вказував, що постановою державного виконавця від 25 лютого 2019 року ВП №56383667 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва 22 грудня 2017 року у справі №826/27223/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Центральної діагностичної патолого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України - лікарем патологоанатомом (копія постанови отримана позивачем 14 березня 2019 року).

Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" письмових пояснень по суті клопотання про залишення позову без розгляду не надав.

Розглянувши клопотання представника Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до частин 1, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таке законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у справі №826/27223/15 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі директора військово-медичного департаменту Верби А.В., Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", третя особа - ОСОБА_2 , а саме: визнано дії директора військово-медичного департаменту Міністерства Оборони України Верби А.В. щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 із займаної посади неправомірними; скасовано наказ директора військово-медичного департаменту Міністерства Оборони України Верби А.В. №138 від 09 грудня 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Центральної діагностичної паталого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України-лікарем патологоанатомом; стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у справі №826/27223/15, виклавши пункт п`ятий резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 09 грудня 2015 року по 28 серпня 2017 року у розмірі 159 952,65 грн".

26 квітня 2018 року Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі проведено безспірне списання коштів з рахунків боржника - на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року №826/27223/15 на користь ОСОБА_1 на суму 159 952,65 грн.

Наказом начальника Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 19 грудня 2018 року №196 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у справі №826/27223/15 скасовано наказ №138 від 09 грудня 2015 року та поновлено з 09 грудня 2015 року ОСОБА_1 на посаді начальника Центральної діагностичної паталого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України-лікарем патологоанатомом.

Параграфом 2 наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 19 грудня 2018 року №196 на виконання директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 14 березня 2017 року №Д-322/1/3дск звільнено з 31 листопада 2017 року ОСОБА_1 з посади начальника Центральної діагностичної паталого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України-лікаря патологоанатома.

Листом від 19 грудня 2018 року №510/4/9125 (отримано позивачем 24 грудня 2018 року) запропоновано позивачу прийти до Головного військово-медичного управління для доведення наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних сил України щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №826/27223/15.

Листом від 26 грудня 2018 року №510/4/9320 (отримано позивачем 31 грудня 2018 року) позивачу надіслано витяг з наказу від 19 грудня 2018 року №196.

Оскільки в матеріалах справи відсутній опис вкладення у лист від 26 грудня 2018 року №510/4/9320, а представник позивача вказує на відсутність у названому відправленні витягу з наказу від 19 грудня 2018 року №196, суд погоджується з доводами представника позивача, що лист від 26 грудня 2018 року №510/4/9320 не є належним доказом направлення позивачу витягу з оскаржуваного наказу.

Проте, факт отримання 24 грудня 2018 року позивачем листа від 19 грудня 2018 року №510/4/9125 не заперечується представником позивача, а матеріали справи містять опис вкладення у поштове відправлення, отже наявність згадуваного листа у поштовому відправленні підтверджена належним доказами.

Суд наголошує, що зі змісту листа від 19 грудня 2018 року №510/4/9125 вбачається, що позивача повідомлено про прийняття наказу на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №826/27223/15.

Проте, судом встановлено, що позивач не прибув для ознайомлення з таким наказом.

Як вказано вище, позивачем в квітні 2018 року отримано кошти за період вимушеного прогулу.

В контексті наведеного суд вказує, що позивач з грудня 2018 року, отримавши лист із запрошенням на ознайомлення з наказом та отримавши кошти за період вимушеного прогулу не міг не усвідомлювати про виконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №826/27223/15.

Суд зауважує, що не знання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду по справі К/800/18034/16 від 01 лютого 2017 року по справі 826/26674/15, К/800/19683/16 від 14 вересня 2017 року, по справі №826/26666/15, К/800/10240/16 від 16 червня 2016 року по справі 826/26659/15 та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року по справі №826/5905/16.

Суд наголошує, що не лише відповідач має обов`язок виконати судове рішення та поновити позивача на роботі, а й позивач наділений обов`язком прибути за місцем роботи для ознайомлення з наказом.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року по справі №826/5850/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про скасування наказу директора військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Верби А.В. від 16 березня 2017 року №6 "Про розформування Центру крові Збройних Сил України та Центральної патологоанатомічної лабораторії", стягнення з Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року (справа №826/27223/15) про поновлення його на посаді начальника Центральної патологоанатомічної лабораторії Міністерства оборони України за період з 29 серпня 2017 по день прийняття рішення у справі.

Суд наголошує, що зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року по справі №826/5850/18 вбачається, що ксерокопія наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України від 19 грудня 2018 року №196 не засвідчена в установленому порядку та не містить будь-яких відміток про засвідчення копії документа, зокрема "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Крім того, відповідач 1 не надав доказів направлення вказаного наказу іншим учасникам справи, а тому, в силу частини 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги ксерокопію наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України від 19 грудня 2018 року №196 в якості доказу про поновлення позивача на посаді.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним доводи представника позивача, що станом на 18 березня 2019 року не існувало наказу від 19 грудня 2018 року №196

Постановою державного виконавця від 25 лютого 2019 року ВП №56383667 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва 22 грудня 2017 року по справі №826/27223/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Центральної діагностичної патолого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України - лікарем патологоанатомом (копія постанови отримана позивачем 14 березня 2019 року).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, наприклад, у постанові від 25 липня 2018 року у справі №823/1715/16 (провадження №К/9901/17377/18, №К/9901/17380/18).

Отже, саме факт прийняття наказу від 19 грудня 2018 року №196 є виконанням судового рішення про поновлення на роботі, а не факт закінчення виконавчого провадження щодо виконання такого судового рішення як вказує представник позивача.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Будь-яких доказів та/або обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного позивачем не надано.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, пункту 8 частини 1 статті 240, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міністерства оборони України задовольнити.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

3. Роз`яснити позивачу його право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2020 року.