Рішення № 89351229, 20.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року місто Київ №640/5158/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»провизнання протиправною та скасування постанови від 13.02.2020 у ВП№61277280,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, третя особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 №61277280.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на момент звернення до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, юридична особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яка є стягувачем у ВП №61277280, була припинена, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому у представника, який звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження були відсутні поноваження на вчинення таких дій. Враховуючи те, що відповідач відкрив виконавче провадження всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 640/5158/20 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недолікі позовної заяви. Позивач, у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/5158/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №61277280.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав та вимог ухвали суду від 18.03.2020 не виконав.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 до ОСОБА_2 застосовано захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145, частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України та повторно витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61277280.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 про повторне витребування доказів, 05.05.2020 відповідачем надано суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №61277280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 640/5158/20 про стягнення штрафу з ОСОБА_2 у зв`язку з наданням останнім матеріалів виконавчого провадження №61277280.

Розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

В судовому засіданні 13.05.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження №61277280 по виконанню виконавчого напису від 11.09.2017 №18333, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення заборгованості, що виникла по Договору кредиту від 27.12.2007 №014-482/КП, в якому боржником є ОСОБА_1 .

Матеріали справи свідчать про те, що 24.01.2020 Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі представника Рибалко Ірини Миколаївни, яка діє на підставі Довіреності від 12.08.2019 №02-03/627, звернулась до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 із заявою про відкриття виконавчого провадження, яка була зареєстрована відповідачем 24.01.2020 за вх. №96.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, юридична особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яка є стягувачем у ВП №61277280, була припинена, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому у представника, який звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження були відсутні поноваження на вчинення таких дій, оскільки на момент звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження представником було додано довіреність від імені юридичної особи, яка на момент такого звернення була припинена.

На підставі зазначеної заяви стягувача, Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 за №61277280.

Вважаючи, що виконавче провадження від 13.02.2020 за №61277280 відкрито із порушенням вимог закону, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який станом на момент виникнення спірних правовідносин регулює питання виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 став винесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. виконавчий напис від 11.09.2017 №18333.

Так, пунктом 19 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А.від 11.09.2017 №18333 є виконавчим документом у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України №1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Пунктом 4 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Так, суд звертає увагу, що обов`язкові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання визначені частиною четвертою статті 4 Про виконавче провадження» та мають вичерпний перелік.

Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

В той же час, частиною третьою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

Так, наведений вище перелік підстав, зазначених у частині третій статі 5 Закону №1404-VIII полягає у праві, а не обов`язку приватного виконавця повернути виконавчий документа стягувачу без прийняття його до виконання.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В свою чергу, аналіз правових норм дає підстави вважати, що законодавством не врегулювано питання щодо повернення відповідачем виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у зв`язку із припиненням юридичної особи (стягувача) на момент пред`явлення виконавчого документа до виконання та у зв`язку з відсутністю повноважень у представника на вчинення таких дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 №61277280 винесена правомірно, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" не визначено такої підстави для повернення виконавчого документа без виконання, яку зазначив позивач.

Водночас, досліджуючи матеріали справи, а саме матеріали виконавчого провадження № 61277280, судом встановлено, що 24.02.2020 на адресу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 надійшла заява від представника Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вх.№403), з проханням повернути стягувачу виконавчий документ, а саме виконавчий напис від 11.09.2017, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення заборгованості з боржника на користь стягувача відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Так, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у ВП№61277280 виконавчий документ повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.