Рішення № 89351147, 19.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Київ № 640/2816/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 23.08.2018 р. №3000/7 про відмову у задоволенні скарги адвоката Крекіна М.Д. в інтересах ОСОБА_1 від 19.07.2018р. без розгляду її по суті;

- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу адвоката Крекіна М.Д. в інтересах ОСОБА_1. від 19.07.2018р. на рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича від 01.03.2013р. про накладення арешту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що на порушення вимоги п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо оформлення скарги, частина доданих до скарги копій документів, а саме витягу з договору № 10-07/17ц не була засвідчена у встановленому законом порядку.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.08.2018 до Міністерства юстиції України надійшла скарга адвоката Крекіна М.Д. в інтересах ОСОБА_1 . від 19.07.2018 на рішення державного реєстратора, в якій заявник просив:

- провести перевірку правомірності здійснення реєстратором Пилипчуком Віталієм Анатолійовичем реєстрації обтяження №254677 від 01.03.2013р. житлового будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район , с/рада Княжицька, садове товариство «Тюльпан», будинок 2;

- скасувати рішення про накладення арешту нерухомого майна № 662644 від 01.03.2013р., прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Пилипчуком Віталєм Анатолійовичем без належних правових підстав;

- здійснити відповідні реєстраційні дії по скасуванню помилково накладеного обтяження 01.03.2013р. №254677 реєстратором Пилипчуком Віталієм Анатолійовичем відповідно до рішення № 662644 від 01.03.2013р.

23.08.2018 Міністерством юстиції України прийнято наказу № 3000/7 про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті, у зв`язку з тим що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені.

Не погоджуючись з вказаним наказом № 3000/7 від 23.08.2018 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004р. (далі - Закону № 1952-IV, в редакції станом на 23.08.2018).

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч.2 ст. 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною 5 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно ч.6 ст. 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення.

Згідно ч.7 ст. 37 Закону № 1952-IV міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі по тексту - Порядок № 1128) відповідно до якого, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом

Згідно з п.8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного наказу № 3000/7 від 23.08.2018, Міністерство юстиції України відмовило у задоволенні скарги без розгляду її по суті, у зв`язку з тим що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені.

Підставою прийняття вказаного наказу № 3000/7 зазначено висновок Комісії від 21.08.2018р., в якому комісія дійшла висновку, що скаржником порушено вимоги Закону щодо оформлення скарги, оскільки частина доданих до скарги документів, а саме витягу з договору № 10-07/17ц не засвідчений.

Також судом встановлено, що до поданої позивачем скарги було додано: 1) інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) витяг з Договору № 10-07/17ц про надання правової допомоги від 10.07.2017р.; 3) адвокатський ордер; 4) копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Крекіна Д.М.

Аналізуючи наведені вище приписи законодавства та матеріали справи суд приходить до висновку, що вимоги до оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено, передбачені пунктами 1-6 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV, тоді як абзац 8 ч. 5 цієї статті визначає, зокрема, вимоги до оформлення доданих до скарги копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором.

З огляду на це, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що саме скарга позивача оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 статті 37 Закону №1952-IV.

Крім того, суд враховує, що за приписами ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV вимога про додання до скарги копій документів, які підтверджують факт порушення прав скаржника, не носить обов`язкового характеру, оскільки такі засвідчені копії додаються до скарги лише за їх наявності.

При вирішенні справи судом враховується відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №826/2376/18.

Необґрунтованим суд вважає посилання відповідача на судову практику у подібному спорі, зокрема на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 у справі № 826/11360/18, оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 826/11360/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 скасовано, а провадження у справі закрито.

Також суд вважає безпідставними посилання скаржника на втручання суду у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України, оскільки при ухваленні рішень суд в межах наданих йому процесуальним законом повноважень перевіряє спірний наказ відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. До того ж задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути скаргу позивача узгоджується з приписами ч. 3 ст. 245 КАС України.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 23.08.2018 р. №3000/7 про відмову у задоволенні скарги адвоката Крекіна М.Д. в інтересах ОСОБА_1 від 19.07.2018р. без розгляду її по суті.

3. Зобов`язати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622) розглянути скаргу адвоката Крекіна М.Д. в інтересах ОСОБА_1 від 19.07.2018р. на рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича від 01.03.2013р. про накладення арешту.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій