Рішення № 89350337, 21.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1789/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1789/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2020 представник за довіреністю Дашкеєв Владислав Григорович, діючи від імені позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачам у наданні дозволу на відведення земельних ділянок, на які вони мають право за законом, визнати некомпетентність виконуючої обов`язки начальника відповідача, яка підписала накази про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачам та зобов`язати безвідкладно надати кожному з позивачів такий дозвіл в межах їх клопотань.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 відповідну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1697/20, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 роз`єднано поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі №440/1697/20.

Іншою ухвалою від 06.04.2020 справу №440/1789/20 прийнято до провадження.

В обґрунтування заявлених в інтересах ОСОБА_1 вимог представник позивача вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що 30.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5324886200:00:009:0027, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 4, 7).

21.02.2020 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Остапенко Л. №5229-СГ відмовлено у наданні такого дозволу з підстав надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину (а.с. 9).

Позивач, не погодившись із прийнятим щодо нього рішенням, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, звернувся до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Як встановлено судом, 21.02.2020 наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №5229-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу з підстав надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину.

Аналіз спірного наказу свідчить про те, що відповідачем не надано доказів того, що відносно обраної позивачем земельної ділянки прийнято позитивне рішення щодо передачі її у власність іншої особи (осіб). Відомості про набуття будь-якою особою прав на відповідну земельну ділянку у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте, суду не надано відомостей про прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області рішень щодо виділення спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості) будь-яким особам, як і відомостей про затвердження документації із землеустрою у встановленому законом порядку, не підтверджено й факту здійснення державної реєстрації прав власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.

З огляду на такі обставини у суду немає підстав вважати, що обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га є обтяженою правами на неї з боку третіх осіб.

До того ж суд враховує те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16.

Таким чином відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим спірний наказ підлягає скасуванню як протиправний.

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача безвідкладно надати саме дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволеною бути не може, оскільки суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

За таких обставин суд вважає належним та достатнім способом відновлення порушеного права зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.12.2019 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5324886200:00:009:0027.

У зв`язку з цим решта позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки такі лише дублюють основну вимогу, яку суд визнав прийнятною.

Відтак позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2020 №5229-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.12.2019 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5324886200:00:009:0027, з урахуванням висновків суду, сформульованих у даному рішенні.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун