Рішення № 89349629, 20.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року Справа № 280/1766/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач, Управління), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №445638 від 24.01.2020 по відмові у призначенні позивачу допомоги по народженню дитини;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що у зв`язку із окупацією міста Макіївка Донецької області, позивач не мала змоги виїхати до підконтрольної території України до січня 2020 року. Зазначає, що 16.01.2020 вона звернулася до Управління з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Разом з тим, відповідачем було відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку із тим, що заявника не було дома з дитиною в день перевірки та дитині більше 12 місяців. Проте, позивач вважає рішення Управління протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки таким рішенням порушено права дитини. Також, позивач вказував і на те, що призначення та виплата допомоги при народженні дитини не може бути поставлена в залежність від проживання чи не проживання за місцем реєстрації. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на те, що відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відповідач вказує на те, що звернення позивача про призначення допомоги на дитину надійшло після спливу 12 календарних місяців від дня народження дитини, у зв`язку з чим відповідач вважає, що ним правомірно відмовлено у призначенні допомоги.

Також, відповідач посилався і на те, що під час вирішення питання про призначення соціальної допомоги ним було здійснення перевірку проживання позивача разом з дитиною за зазначеною в заяві адресу, проте, за результатами проведеної перевірки факт проживання не підтверджено. Більш того, відповідач в запереченнях посилався на те, що за результатами перевірки встановлено, що зазначена в заяві про призначення допомоги адреса в місті Запоріжжі не існує, що послугувало підставою для скасування довідок про взяття на облік, як переміщених осіб позивача та її доньку. За таких обставин, відповідач вважає, що оскільки позивач не має зареєстрованого місця проживання на території місця проживання та фактично не проживає за зазначеною адресою, то відповідно у відповідача були відсутні підстави для призначення допомоги на дитину. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с.18).

Також, судом встановлено, що 16.01.2020 Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району видано ОСОБА_1 видано довідку № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в графі зареєстроване місце проживання зазначено - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 .

Крім того, 16.01.2020 Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району видано ОСОБА_2 довідку № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

16.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району з заявою про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району від 24.01.2020 №445638 позивачу відмовлено з 01.01.2020 в призначенні виплати допомоги згідно п.12 Порядку призначення виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 (Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини) та відповідно до п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних…», за результатами розгляду подання з урахування обстеження матеріально-побутових умов сім`ї щодо достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування ВПО (факт мешкання мати з дитиною за вказаною адресою в Шевченківському районі не підтверджений, оскільки зазначеної адреси не існує) (а.с.22).

Позивач не погодившись з правомірністю відмови відповідача щодо призначення та виплати допомоги на дитину, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога при народженні дитини.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» даний перелік документів є вичерпним.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано учасниками справи, дитина - ОСОБА_2 , у зв`язку із народженням якої позивач звернувся за отриманням допомоги, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернення до Управління СЗН про призначення допомоги надійшло вперше 16.01.2020 , тобто після спливу 12 місяців від дня народження дитини.

Разом з тим, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави, які перешкоджали своєчасному зверненню за отриманням допомоги при народженні дитини, оскільки як зазначено в свідоцтві про народження дитини, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Макіївка Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. №1085 (із змінами та доповненнями) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого серед іншого входить і місто Макіївка Донецької області.

Отже, дитина - ОСОБА_2 народилася на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, що безумовно встановлює певні труднощі у своєчасному отриманні державної допомоги при народженні дитини, які пов`язанні з не функціонуванням державних органів, які мають право вирішувати питання на зазначеній території, певних складнощів у пересуванні по лінії зіткнення з новонародженою дитиною, отримання статусу переміщеної особи, а також у відсутності свідоцтва про народження дитини, яке має юридичну силу на підконтрольній території України.

Так, з матеріалів справи встановлено, що свідоцтво про народження дитини встановленого на території України зразка позивачем було отримано лише у травні 2019 року, а надання такого свідоцтва є обов`язковим при зверненні за державною допомогою, в силу положень Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Суд зазначає, що згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку №1751, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17, від 20.11.2018 у справі №226/317/17, від 24 квітня 2019 року у справі №462/431/17, від 07 квітня 2020 року у справі №226/450/17.

Крім того, під час прийняття рішення суд враховує також і ту обставину, що обставини, що несвоєчасного звернення до УСЗН відбулось з поважних підстав, а саме таке зумовлено тривалим проведенням АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей України.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на пункт 12 постанови КМУ від 08.06.2016 №365 під час прийняття рішення про відмову у призначенні допомоги на дитину, з огляду на таке.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про призначення допомоги на дитину відповідач зобов`язаний був в першу чергу керуватися положеннями Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», який має вищу юридичну силу за постанови Кабінету Міністрів України.

В даному випадку, ані Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», ані Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001, не ставлять питання призначення допомоги по народженню дитини в залежність від перебування заявника за зареєстрованим місцем проживання/перебування.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд зазначає, що позивач та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Також, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач отримала допомогу на дитину в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Крім того, суд вважає, що необхідне звернути увагу і на те, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що як на дату звернення до відповідача, так і на момент прийняття спірного рішення про відмову у призначенні допомоги на дитину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали статус внутрішньо переміщених осіб, відповідно до довідок виданих Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району 16.01.2020.

Зазначені довідки станом на дату виникнення спірних правовідносин скасовані не були, а відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реалізації її права на соціальне забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1/АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, 16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району №445638 від 24.01.2020 про відмові у призначенні ОСОБА_1 допомоги по народженню дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя І.В. Новікова