Рішення № 89349328, 20.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/16/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

2 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 18 листопада 2019 року №Ф-17660-52.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, однак підприємницьку діяльність здійснював лише до грудня 2015 року. Після чого він не здійснював жодної підприємницької діяльності, у зв`язку з чим декларації про доходи до контролюючого органу не подавав. Також позивач стверджує, що працює з 5 жовтня 2016 року найманим працівником у ПП "Укрпалетсистем" на посаді інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій, яке і здійснювало відрахування єдиного внеску із отриманої ним заробітної плати. А з 1 січня 2017 року переведений на іншу посаду на вказаному підприємстві. Враховуючи наведене, вважає, що нарахування йому єдиного внеску є протиправним.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 31 січня 2020 року на 12:00.

28 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.27-29). В якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивач на момент винесення оскаржуваної вимоги підприємницької діяльності не припинив. У зв`язку з наведеним, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок» рахувався фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування та йому було нараховано єдиний соціальний внесок. Вважає, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

28 січня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява позивача в якій він просить проводити підготовче засідання без його участі, позовні вимоги підтримує повністю (а.с.40).

30 січня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення як співвідповідача - ГУ ДПС у Житомирській області (а.с.42-43).

Згідно з довідкою від 31 січня 2020 року розгляд справи не відбувся через перебування судді Гуріна Д.М. на лікарняному. Наступне засідання призначено на 19 лютого 2020 року на 16:00 (а.с.62).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 19 лютого 2020 року, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, залучив, як співвідповідача у справі ГУ ДПС в Житомирській області, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 1 квітня 2020 року на 15:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 19 лютого 2020 року (а.с.77).

25 березня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про перенесення судового засідання через запровадження карантинних заходів та неможливості прибути до суду (а.с.79).

30 березня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи через запровадження карантинних заходів (а.с.82).

30 березня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість прибути до суду у зв`язку із запровадженням карантинних заходів та відсутності транспортного сполучення (а.с.84).

31 березня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (а.с.86-87).

31 березня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів (а.с.93).

Відповідно до довідки у справі розгляд справи 1 квітня 2020 року не відбувся через перебування судді Гуріна Д.М. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 13 травня 2020 року на 10:00 (а.с.104).

Ухвалою суду від 7 квітня 2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

12 травня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про перенесення судового засідання у зв`язку із запровадженням карантинних заходів (а.с.114).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що сторони неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи і у судові засідання не з`являлися, 13 травня 2020 року у судовому засіданні суд ухвалою, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, вирішив подальший розгляд справи продовжити у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 13 травня 2020 року (а.с.115).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем 20 грудня 2019 року отримано поштовим зв`язком (а.с.8) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року №Ф-17660-52 відповідно до якої, ОСОБА_1 нарахована недоїмка в сумі 26539,26 грн (а.с.5).

Відповідно до вищезазначеної вимоги заборгованість позивача складає 26539,26 грн та утворилась за рахунок недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного податку на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року №Ф- 17660-52, є протиправною та підлягає скасуванню.

Позивачем зазначено, що 20 вересня 2004 року він зареєструвався, як фізична особа - підприємець та був узятий на облік до органів ДФС (а.с.9-10).

З грудня 2005 року ОСОБА_1 підприємницьку діяльність та господарську діяльність не здійснював та доходів не отримував, стверджує, що є найманим працівником.

А саме, ОСОБА_1 5 жовтня 2016 року прийнятий на посаду інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій на Приватне підприємство "Укрпалетсистем" (а.с.11-12, 14) та з 1 січня 2017 року переведений на посаду провідного фахівця з інформаційних технологій відділу інформаційних технологій вищевказаного підприємства (а.с.13), до сьогодні перебуває у трудових відносинах та роботодавець сплачує внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач стверджує, що є найманим працівником, застрахованою особою та платником єдиного внеску замість нього виступає його роботодавець, тому вважає, що не повинен взагалі сплачувати єдиний соціальний внесок, як наслідок відповідні штрафи та пеню.

Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, особа зареєстрована як фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок у визначеному Законом №2464 розмірі.

Водночас, пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону №2464).

Законом №2464 установлено, що збір єдиного внеску здійснюється з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Судом встановлено, що позивач у період з 5 жовтня 2016 року до часу звернення до суду перебуває у трудових відносинах з Приватним підприємством "Укрпалетсистем", як найманий працівник, що підтверджується трудовою книжкою та відповідними наказами про прийняття на роботу та переведення на посаду (а.с.11-14).

Тобто, позивач протягом вказаного періоду був застрахованою особою та єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального.

При цьому, з грудня 2015 року позивач фактично припинив здійснювати підприємницьку діяльність.

У зв`язку з наведеним, судом враховано, що одночасне нарахування та сплата єдиного внеску ОСОБА_1 є некоректним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру.

Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 травня 2019 року справа №620/3898/18.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №620/3898/18.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність вимоги ГУ ДФС у Житомирській області від 18 листопада 2019 року №Ф-17660-52.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги, тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 мають бути задоволені.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме: у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 18 листопада 2019 року №Ф-17660-52.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 768,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Д.М. Гурін