Рішення № 89348576, 20.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 травня 2020 р. Справа № 120/1687/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Максимовича, б. 19, м. Вінниця, 21036)

Заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Валерія Сиченка (вул. Максимовича, б. 19, м. Вінниця, 21036)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Валерія Сиченка (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо ненадання точної, повної публічної інформації за запитом позивача від 10.04.2020 року, зобов`язання відповідача 2 надати належним чином засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, складеної на менеджера ресторану « Макдональдз-Соборна » ОСОБА_2 на електронну скриньку, продублювати поштою та в телефонному режимі, стягнення з відповідача 1 моральної шкоди в сумі 100 000 грн. 00 коп..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 10.04.2020 року звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області із запитом про надання публічної інформації в порядку ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - ЗУ «Про доступ до публічної інформації»), в якому просив надати засвідчену копію постанови № 594 від 26.09.2018 року. Відповідь на запит позивач просив надати на електронну пошту та додатково продублювати поштою та телефоном. Проте відповідачем дублювання відповіді в телефонному режимі не відбулося, а надіслана на електронну пошту відповідь, за наслідками розгляду запиту позивача, містила інформацію, про те, що штраф за запитуваною постановою сплачено, однак власне самої копії запитуваної постанови № 594 від 26.09.2018 року у додатках до відповіді не містилося. Крім того, позивач вказує на невідповідність оформлення листа-відповіді відповідача вимогам ДСТУ 4163-2003, зокрема, в листі не заповнені поля реєстраційного індексу звернення, на яке надається відповідь, реєстраційний індекс листа із датою, також лист не містить заголовку до тексту. Ненадання запитуваної інформації та порушення в оформленні листа-відповіді на запит стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.04.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.04.2020 року за вх. № 11521 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву з уточненим складом відповідачів у справі та зазначенням їх адреси. Одночасно до позовної заяви позивачем додано клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою від 28.04.2020 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.05.2020 року за вх. № 12915/20 відповідачем 1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. По суті спірних правовідносин вказує, що оскільки посадова особа відповідач 2 не є розпорядником інформації, відповідно останній є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, зауважує, що позивачеві не було відмовлено у відповіді на запит, а інформація була надана вчасно протягом 5-ти робочих днів. Відповідь надіслана поштою та на електронну скриньку позивача. Також відповідач вказує на відсутність закріплено обов`язку розпорядника інформації щодо дублювання відповіді на ЗПІ за допомогою різних засобів телекомунікації. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що позивач не конкретизував відповідача, діями/бездіяльністю якого завдана моральна шкода. Більш того, відчуття позивачем психоемоційної напруги не може бути однозначним та беззаперечним свідченням наявності моральної шкоди. Позивачем також не обґрунтовано розмір моральної шкоди.

Цього ж дні за вх. № 12917/20 відповідачем 2 надано до суду відзив на позовну заяву. По суті спірних правовідносин повідомив, що позивачеві не було відмовлено у відповіді на запит, а інформація надана вчасно - протягом 5-ти робочих днів. Відповідь була надіслана поштою та на електронну скриньку позивача. З огляду на викладене, відповідач 2 також зауважив, що чинним законодавством не передбачено обов`язок розпорядника інформації щодо дублювання відповіді за допомогою різних засобів телекомунікації. Вважає безпідставною та необґрунтованою також вимогу про стягнення моральної шкоди. Зазначає, що відчуття психоемоційної напруги не може бути однозначним та беззаперечним свідченням наявності моральної шкоди.

13.05.2020 року за вх. № 13017/20 позивачем надано до суду додаткові пояснення, в яких останній вказав, що нормами КАС України визначено, що відповідачами в справах можуть бути суб`єкти владних повноважень, яким є й заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Сиченка В.І. - відповідач 2.

20.05.2020 року за вх. № 13571/20 відповідачем 1 надано до суду клопотання, в якому останній просить суд врахувати при прийнятті рішення те, що позивачем вже було ініційовано подання позову з вимогою про надання копій документів, а саме: Вінницьким міським судом Вінницької області в складі судді Бойка М.О. 20.11.2018 року було прийнято постанову у справі № 127/25406/18, якою у задоволенні вимог позивача про скасування та направлення постанови для належного оформлення було відмовлено. Крім того, відповідач 1 вказує, що згідно поданої позивачем заяви № К-630 від 25.09.2018 року останній отримав належним чином засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року. З огляду на зазначене, відповідач 1 наполягає, що позовні вимоги є надуманими, безпідставними та такими, що не підлягаю задоволенню.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

10.04.2020 року позивач звернувся до відповідача 1 із запитом на інформацію, в якому просив надати засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року на менеджера ресторану « Макдональдз-Соборна » ОСОБА_2 , якою накладено адміністративний штраф за порушення вимог ст. 155-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), розмір санкції від 2 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 170 грн. 00 коп. Відповідь позивач просив надати на електронну пошту, а також продублювати поштою та телефоном.

За наслідками розгляду запиту позивача, відповідачем 2, листом від 14.04.2020 року за вих. № В-12/ЗПІ-15-20 повідомлено позивача, що постанова за порушення вимог ст. 155-2 КУпАП, яка винесена у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року, сплачена в розмірі 170 грн. 00 коп. менеджером підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» ОСОБА_2 .. Додатково повідомлено, що справа закрита та здана в архів.

Разом із тим, як зазначає позивач у позовній заяві, він не отримав запитувану ним у запиті засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року на менеджера ресторану « Макдональдз- Соборна» ОСОБА_2 , якою накладено адміністративний штраф за порушення вимог ст. 155-2 КУпАП, тому звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Ст. 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст. 9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

За визначенням ст. 1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Ст. 3 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" встановлено гарантії, забезпечення права на доступ публічної інформації. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядника інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних-підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації, доступу до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень крім випадків, передбачених законодавством, здійснення парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства.

Відповідно до ст. 4 цього Закону доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що було надано або оприлюднено відповідно до цього закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Частиною 2 цієї статті визначено, що публічна інформація є відкритою крім випадків встановлених законом.

Згідно ст. 12 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядник інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, розпорядник інформації.

Ч. 1 ст. 13 цього Закону встановлено, що розпорядником інформації для цілей цього закону визначається: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно ст. 20 цього ж Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20-ти робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. У разі, якщо запит на інформацію стосується інформації необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуду, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ, та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48-ми годин з дня отримання запиту.

Згідно ст. 24 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" відповідальність за порушення законодавства несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова задоволення на запит, не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку визначеним законом.

Системний аналіз наведених норм доводить, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, унормованих ст. 22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача 1 із запитом на інформацію, в якому просив надати засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року на менеджера ресторану «Макдональдз-Соборна» ОСОБА_2 . Відповідь позивач просив надати на електронну пошту, а також продублювати поштою та телефоном.

Засвідчена копія вказаної постанови не була надана позивачеві на його запит, а надані лише відомості щодо неї, чим порушено право останнього на доступ до публічної інформації.

На переконання суду, у наданій відповіді на запит визначальним повинен бути не обсяг наданої відповіді, а якість, чіткість, конкретика у сформованих відповідях на конкретні запитання, або зазначення про неможливість надати відповідь з покликанням на причини цього.

За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача 2 щодо ненадання точної, повної публічної інформації за запитом позивача від 10.04.2020 року, відповідно про задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, суд критично ставиться до посилань позивача на те, що в лист від 14.04.2020 року за вих. № В-12/ЗПІ-15-20 не містить заголовку до тексту, а також у ньому не заповнені поля реєстраційного індексу звернення, на яке дається відповідь та реєстраційного індексу самого листа із датою, з огляду на таке.

Досліджуючи питання щодо дотримання відповідачем встановленого порядку оформлення та надсилання організаційно-розпорядчі документи під час надання позивачу відповіді від 14.04.2020 року, суд зазначає, що відповідний порядок врегульовано Національним стандартом України: Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003,затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 (далі - Стандарт ДСТУ 4163-2003).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Стандарт ДСТУ 4163-2003 поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Згідно п. 1.2 розділ 1 Стандарту ДСТУ 4163-2003 цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Надаючи оцінку посиланням позивача з приводу не зазначення на отриманих від відповідача документах заголовку до тексту документа, суд зазначає наступне.

П. 4.4 розділу 4 ДСТУ 4163-2003 визначено, що документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Аналізуючи положення вказаного пункту ДСТУ 4163-2003 суд враховує, що такий реквізит як назва виду документу зазначається в усіх документах, крім листів. Залежно від назви встановлюється формуляр, структура тексту, особливості викладу. Зазначення виду має на меті допомогти кращому сприйняттю тексту, його швидкій обробці, полегшує роботу з ним.

Таким чином, зважаючи на те, що згідно п. 4.4рРозділу 4 ДСТУ 4163-2003 визначено, що в листах назва виду документа не зазначають, то й заголовок до тексту документу автоматично не підлягає розміщенню.

При цьому, слід також звернути увагу на особливості застосування заголовку до тексті документа. Так, заголовок до тексту документу друкують малими літерами та розміщують під назвою виду документа. Заголовок відображає головну ідею документа і, здебільшого, починається прийменником "про", має бути лаконічним і точним, якнайповніше розкривати зміст документа.

Отже, про відсутність потреби у зазначенні у листах виду документу також свідчать особливості структури листів. Зокрема, за загальним правилом, починається лист з шанобливого звернення, далі слідує вступ, де стисло вказується намір, констатація факту, введення в суть вирішуваних проблем. Наведене додатково свідчить, що додатковий опис головної ідеї документу при формуванні листів є зайвим, адже по суті дублюється у вступній частині.

Щодо відсутності в листі відповідача посилання на реєстраційний індекс звернення, на який дається відповідь, суд виходить з наступного.

Згідно абз. 2 п. 4.4 Розділу 4 ДСТУ 4163-2003 оформлюючи різні види документів відповідно до нормативних документів, крім зазначених обов`язкових реквізитів, використовують такі: 01, 02, 03, 04, 05, 06, 08, 09, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32.

В п. 5.13 Розділу 5 ДСТУ 4163-2003 визначено, що посилання на реєстраційний індекс і дату документа містить реєстраційний індекс і дату того документа, на який дають відповідь. Цей реквізит розташовують нижче або на рівні реєстраційного індексу на спеціально відведеному місці на бланку.

Слід також зазначити, що за загальним правилом дата та індекс зазначаються особою, установою, яка уклала чи видала документ.

В даному випадку, судом встановлено, що звернення, на яке надана позивачеві відповідь у формі листа від 14.04.2020 року, було подано заявником в електронній формі 10.04.2020 року. Отже, датою відповідного документу слід вважати саме 10.04.2020 року.

Також, варто зазначити, що зміст реєстраційної картки звернення позивача від 10.04.2020 року свідчить, що під час формування відповідного звернення останньому було присвоєно номер ЗПІ-15-20, який відповідно є реєстраційним номером (індексом).

Суд враховує, що зміст листа від 14.04.2020 року не містить посилання як на дату документа, на який надається відповідь, так і на вхідний номер, що було присвоєно під час реєстрації відповідного звернення.

Водночас, відсутність відповідних реквізитів не створює складнощів для ідентифікації запиту, на який дається відповідь, адже у тексті листа-відповіді міститься посилання на номер та дату постанови про адміністративне правопорушення, які за своєю правовою природою є єдиними та унікальними.

При цьому варто зазначити, що відповідні недоліки допущені відповідачем 2 при виготовленні листа від 14.04.2020 року, на переконання суду, не несуть для позивача жодних негативних наслідків, адже їх зміст носить виключно інформативний характер. Суд також враховує, що в поданому до суду позові позивач, вказуючи на недотримання відповідачем ряду вимог ДСТУ 4163-2003, не зазначає, яким чином відповідні недоліки впливають на його права та інтереси.

Стосовно відсутності реєстраційного індексу самого листа із датою, суд зазначає наступне.

В п. 5.11-5.12 Розділу 5 ДСТУ 4163-2003 визначено, що дата документа - це дата його підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування, яку оформлюють цифровим способом. Елементи дати наводять арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік. Дату дозволено оформлювати у послідовності: рік, місяць, число. Дату документа ставлять нижче назви документа поряд із реєстраційним індексом на спеціально відведеному місці на бланку.

Реєстраційний індекс документа складають з його порядкового номера, який можна доповнювати за рішенням організації індексом справи за номенклатурою справ, інформацією про кореспондента, виконавця тощо. Місце розташованості цього реквізиту залежить від бланка та виду документа.

З наданої відповіді на запит позивача вбачається, що останній містить дату документу, якою є 14.04.2020 рік, та реєстраційний індекс документа - № В-12/ЗПІ-15-20. Вказані реквізити розміщені внизу листа-відповіді, що обумовлено тим, що документ був створений в електронній формі.

За наведених обставин, виявлені позивачем недоліки, які знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи, не зумовлюють настання для позивача негативних наслідків, зміст листа є зрозумілим та залишиться незмінним, навіть після усунення виявлених недоліків, тому суд не приймає їх до уваги при прийнятті рішення у даній справі.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача 1 щодо того, що відповідач 2 не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на наступне.

Так, у ч. 3 ст. 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суб`єкт владних повноважень, згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З цього слідує можливість службової особи, при здійсненні нею публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, бути відповідачем в адміністративній справі.

Не приймає суд до уваги й посилання відповідача 1 на те, що з даного спору існує судове рішення, яке набуло законної сили, а саме: постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2018 року справі № 127/25406/18, з огляду на наступне.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що предметом справи № 127/25406/18 була вимога позивача про скасування та направлення постанови для належного оформлення. Водночас предметом розгляду даної справи є оскарження дій відповідача 2 щодо ненадання точної, повної публічної інформації за запитом позивача. Таким чином, спірні правовідносини у цих справах є різними та жодним чином не можуть бути ототожненими.

Критично суд ставиться й до тверджень відповідача 1, що згідно поданої позивачем заяви № К-630 від 25.09.2018 року останній отримав належним чином засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року, оскільки чинним законодавством, яким врегульовано питання доступу до публічної інформації, не обмежено кількість звернень заявника за отриманням публічної інформації. Крім того, предметом розгляду даної справи є протиправність дій відповідача 2 щодо ненадання точної, повної публічної інформації за запитом позивача саме від 10.04.2020 року, а не дослідження наявності чи відсутності запитуваної постанови у позивача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 надати належним чином засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення, складеної на менеджера ресторану « Макдональдз -Соборна» ОСОБА_2 на електронну скриньку, продублювати поштою та в телефонному режимі, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок вимоги про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов`язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов`язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 2 щодо ненадання точної, повної публічної інформації за запитом позивача від 10.04.2020 року задоволено, відповідно позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 2 надати належним чином засвідчену копію постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року, стосовно менеджера підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» ОСОБА_2 також підлягають задоволенню, як похідні.

Стосовно вимог позивача надіслати належним чином засвідчену копію постанови на електронну скриньку, продублювати поштою та в телефонному режимі, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити, зокрема, ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Розділовий сурядний сполучник "або", який вживається у нормі п. 1 ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" при мовному її тлумаченні, дає підстави вважати, що поєднані у тексті правової норми елементи запиту, зокрема "поштова адреса", "адреса електронної пошти" (за її наявності) та «номер засобу зв`язку» (за його наявності) є "рівноправними" складовими запиту. Тому, закон надає запитувачу інформації право зазначити у запиті альтернативно або його поштову адресу, або адресу електронної пошти, або номер засобу зв`язку. При цьому, зазначення у запиті обох адрес та номеру засобу зв`язку не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку направити відповідь на запит і на поштову, і на електронну адресу, і на номер засобу зв`язку запитувача, оскільки за умови "рівноправності" способів отримання інформації таке буде свідчити про подвійне виконання обов`язку про надання інформації за одним запитом.

При цьому, суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у п. 11.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова № 10) де зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У п. 10.3 Постанові № 10 роз`яснено: "частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу. У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, змістовний аналіз положень ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації» дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника. Однак, у тому випадку коли у запиті позивача було вказано три способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них. Як наслідок, у разі обрання способу надання запитуваних документів у паперовій формі, розпорядник повинен повідомити про обов`язок відшкодувати витрати на копіювання та друк документів за наявності для цього підстав.

При цьому, суд звертає увагу, що у запиті від 10.04.2020 року позивач визначив одразу три способи отримання відповіді на запит, а саме шляхом надсилання поштового листа, шляхом надсилання електронного листа на електронну пошту позивача та телефонним зв`язком.

Суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі або в режимі телефонного зв`язку є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати тричі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення в запиті одразу трьох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.

Від так, враховуючи зміст запиту в частині способів отримання інформації, суд вважає безпідставною вимогу позивача про зобов`язання відповідача надати йому відповідь на запит шляхом надсилання поштового листа, електронного листа на електронну пошту позивача та телефонним зв`язком, відповідно достатнім способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язати відповідача 2 надати належним чином засвідчену копію постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року, стосовно менеджера підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. 00 коп., суд вказує наступне.

Право фізичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу. Зокрема, ст. 56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, ст. 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Згідно з п. 4, 5 вищезазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Натомість у позовній заяві позивач не навів належних обґрунтувань щодо факту заподіяння йому моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідачів, не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а також не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача 1.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача 1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, ухвалене у цій справі рішення суду підлягає негайному виконанню в частині надання запитуваного документу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись Конституцією України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про інформацію», ДСТУ 4163-2003, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, Заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Валерія Сиченка про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Валерія Сиченка щодо ненадання точної, повної публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 10.04.2020 року.

Зобов`язати Заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Валерія Сиченка надати належним чином засвідчену копію постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення № 594 від 26.09.2018 року, стосовно менеджера підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» ОСОБА_2 ., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині надання запитуваного документу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1 - Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Максимовича, б. 19, м. Вінниця, 21036)

Відповідач 2 - Заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Валерія Сиченка (вул. Максимовича, б. 19, м. Вінниця, 21036)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.05.2020 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна