Рішення № 89348392, 19.05.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа № 924/1277/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Магістра", с. Смотрич Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення суми основного боргу в розмірі 49557,50 грн., 5444,54 грн. пені, 501,01 грн. відсотків та 545,47 грн. інфляційних втрат,

представники сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 49557,50 грн. основного боргу, 5444,54 грн. пені, 501,01 грн. відсотків та 545,47 грн. інфляційних втрат станом на 04 грудня 2019 року. Свої вимоги мотивує неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №МК-000752 від 23.07.2019 року в частині своєчасності та повноти розрахунків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.01.2020 року відкрито провадження у справі №924/1277/19 для її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі №924/1277/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розпорядженням №48/20 від 26.03.2020 року керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/1277/19 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 справу №924/1277/19 призначено для розгляду судді Музиці М.В. Ухвалою суду від 30.03.2020 року справу №924/1277/19 прийнято до розгляду суддею Музикою М.В. та призначено судове засідання.

Сторони не скористались правом участі своїх представників під час судових розглядів спору. Позивач надіслав 15.05.2020 року клопотання про розгляд справи без участі представника. Відповідач відзиву на позов не подав, причин не повідомив; ухвали суду по даній справі, які надсилались на адресу відповідача, вказану в ЄДЮО, ФОП та ГФ, повернуті відділенням поштового зв`язку по причині відсутності адресата. При цьому, ухвала суду від 30.03.2020 року вручена останньому, про що свідчить судова повістка від 31.03.2020 року.

Частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, оскільки ухвали суду по даній справі надсилались на адресу, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, жодних інших адрес відповідача судом не встановлено та учасниками справи не повідомлено, вважається, що ухвали суду у справі №924/1277/19 вручені ТОВ «Магістра».

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.07.2019 року між ТОВ «Мотто Кард» (постачальник) та ТОВ «Магістра» (покупець) укладено договір поставки №МК-000752 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується організувати та забезпечити передачу у власність покупця товар партіями, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору (п. 2.1. договору).

У п. 2.2. договору сторони домовились, що під партією товару у цьому договорі розуміється товар, передбачений сторонами у відповідній видатковій накладній.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання ПММ (паливно-мастильні матеріали (п.1.3. договору)) покупцем на АЗС (заправки транспорту покупця) (п. 1.4. договору).

У п. 5.1. договору узгоджено, що ціна за одиницю товару узгоджується сторонами додатково та визначається у видаткових накладних на товар. Ціна за одиницю товару включає податки та інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України.

Загальна сума даного договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору (п. 5.2. договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривні. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.1. договору).

Розрахунки за товар покупець здійснює на підставі видаткової накладної на товар протягом 10 календарних дні від дати отримання товару, з урахуванням надходжень коштів (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення оплати відвантаженого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такого товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2019 року, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. В разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання припинити його дію, такий договір вважається пролонгованим строком на 12 місяців на тих самих умовах (п. 10.7. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

У додатку №1 до договору сторонами погоджено зразки бланків-дозволів (талонів, п. 1.2. договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату по договору №МК-000752 від 23.07.2019 року №Т00002072 від 23.07.2019 року на суму 196320,00 грн.; 24.07.2019 року ТОВ «Мотто Кард» та ТОВ «Магістра» підписано видаткову накладну №1820 на поставку товару на суму 196320,00 грн. В подальшому, відповідачем повернуто позивачу товару на суму 126762,50 грн. відповідно до повернення постачальника №1 від 16.08.2019 року.

Відповідачем, в свою чергу, платіжним дорученням №453 від 13.08.2019 року здійснено оплату позивачу за паливні талони на суму 20000,00 грн.

ТОВ «Магістра» надіслав позивачу листа №33 від 19.08.2019 року із проханням надати відстрочку платежу за договором №МК-000152 від 23.07.2019 року до 31.08.2019 року у зв`язку із затримкою надходжень на розрахунковий рахунок від бюджетних організацій.

У відповідь ТОВ «Мотто Кард» звернувся до ТОВ «Магістра» із претензією №666 від 28.08.2019 року, у якій просить розрахуватися за отриманий згідно договору від 23.07.2019 року №000752 в сумі 49557,50 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання листа. Аналогічна претензія надіслана позивачем відповідачу за №899 від 09.10.2019 року та отримана останнім 01.11.2019 року.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, ТОВ "Мотто Кард" звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи стверджується, що 23.07.2019 року між сторонами у справі укладено договір поставки №МК-000752, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу товар, а останній - оплатити його вартість.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 2,5 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У відповідності до п.п. 2.1. 2,2., 5.1. договору постачальник постачає товар покупцю партіями (товар, передбачений у відповідній видатковій накладній), у якій зазначається ціна за одиницю товару.

В свою чергу, згідно п. 6.2. договору розрахунки за товар покупець здійснює на підставі видаткової накладної на товар протягом 10 календарних днів від дати отримання товару.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар згідно видаткової накладної №1820 від 24.07.2019 року на суму 196320,00 грн., частину з якого на суму 20000,00 грн. ТОВ "Магістра" оплатив платіжним дорученням №453 від 13.08.2019 року, частину - на суму 126762,50 грн. повернув позивачу згідно повернення постачальнику №1 від 16.08.2019 року.

Проте, доказів оплати переданого товару на суму 49557,50 грн. матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, тому суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 49557,50 грн. основного боргу.

Окрім того, позивач просить стягнути з ТОВ «Магістра» 501,01 грн. 3% річних, 5444,54 грн. пені та 545,47 грн. втрат від інфляції згідно поданих розрахунків.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення оплати відвантаженого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такого товару.

Здійснивши перерахунок пені, з огляду на положення п. 6.2. договору, суд дійшов висновку про правомірність нарахувань 5444,54 грн. пені, тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних в системі «Законодавство» та встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 501,01 грн. 3% річних, тому вказана позовна вимога також судом задовольняється.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання мало місце з 04.08.2019 року, нарахування втрат від інфляції можливе за період з вересня 2019 року по визначений позивачем місяць - грудень 2019 року. Судом при перерахунку втрат від інфляції встановлено, що їх нарахування здійснено в межах сум, допустимих до стягнення, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 545,47 грн. інфляційного збільшення боргу також підлягає задоволенню.

З всього вищевикладеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Магістра", с. Смотрич Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 49557,50 грн., 5444,54 грн. пені, 501,01 грн. відсотків та 545,47 грн. інфляційних втрат, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язка уз задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Магістра", с. Смотрич Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 49557,50 грн., 5444,54 грн. пені, 501,01 грн. відсотків та 545,47 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магістра» (32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Смотрич, вул. Сабурова, 6, код 41092826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мотто Кард» (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 105, код 39711536) 49557,50 грн. (сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім грн. 50 коп.) основного боргу, 5444,54 грн. (п`ять тисяч чотириста сорок чотири грн. 54 коп.) пені, 501,01 грн. (п`ятсот одна грн. 01 коп.) 3% річних, 545,47 грн. (п`ятсот сорок п`ять грн. 47 коп.) втрат від інфляції, 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01042, м. Київ, Печерський район, б-р. Марії Приймаченко, буд. 1/27, офіс 105), 3 - відповідачу ( 32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Смотрич, вул. Сабурова, 6 ). Всім рек. з повід. про вручення