Ухвала суду № 89348303, 18.05.2020, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"18" травня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/471/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю. розглянувши скаргу Приватного підприємства "Босна" на дії державного виконавця

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до відповідача Приватного підприємства "Босна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про звернення стягання на предмет іпотеки.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Мосійчук А.П. (паспорт НОМЕР_2 від 21.05.2002 р.);

Від третьої особи: не з`явився;

Від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Босна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, буд. 6-В , що належать ПП "Босна", за договором іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року в сумі 102 336 доларів 77 центів США.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством "Укрсиббанк" за договором про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року за основним боргом, процентами в розмірі 102 336,77 доларів США, з яких: 91 724,80 доларів США - кредитна заборгованість та 10 611,97 доларів США - заборгованість по процентам та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом в розмірі 46 875 грн. 42 коп., з яких: 20 681 грн. 39 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194 грн. 03 коп. - пеня за прострочення сплати процентів - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року, що належить Приватному підприємству "Босна" та знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Будівельників, 6в, а саме: нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м; земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер - 5610100000:01:009:0048, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 6 в та належить Приватному підприємству "Босна" на підставі Державного акту на право власності серії ЯД № 657209 від 14 листопада 2006 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19 лютого 2007 року за номером 020758300007; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнуто з Приватного підприємства "Босна" на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" 41 081 грн. 91 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Босна" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року у справі № 918/471/17 - без змін.

04 жовтня 2019 року на виконання рішення суду від 03 липня 2019 року видано відповідні накази.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10 лютого 2019 року Касаційну скаргу приватного підприємства "Босна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 у справі № 918/471/17 - без змін.

02 березня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Приватного підприємства "Босна" надійшла скарга на дії органу ДВС, в якій останній просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Мнінстерства юстиції (м. Львів) Мічуди Євгенія Васильовича, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні № 61239549 від 12 лютого 2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 14402 від 25 квітня 2008 року, що належить Приватному підприємству "Босна" та знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Будівельників, 6в, а саме: нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м; земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер - 5610100000:01:009:0048, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 6 в та належить Приватному підприємству "Босна" на підставі Державного акту на право власності серії ЯД № 657209 від 14 листопада 2006 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19 лютого 2007 року за номером 020758300007 та скасувати постанову державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Мнінстерства юстиції (м. Львів) Мічуди Євгенія Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 61239549 від 12 лютого 2020 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 березня 2020 року прийнято скаргу Приватного підприємства "Босна" на дії державного виконавця до розгляду в судовому засіданні на 10 березня 2020 року.

03 березня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від органу ДВС надійшов відзив на скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 березня 2020 року відкладено розгляд скарги Приватного підприємства "Босна" на дії державного виконавця на 23 березня 2020 року.

20 березня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшов відзив на скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 березня 2020 року відкладено розгляд скарги Приватного підприємства "Босна" на дії державного виконавця на 13 квітня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2020 року відкладено розгляд скарги Приватного підприємства "Босна" на дії державного виконавця на 18 травня 2020 року.

14 травня 2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника стягувача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд скарги на іншу дату у зв`язку із запровадженням карантинних заходів.

Окрім того, 18 травня 2020 року до канцелярії суду від представника відділу ДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.

В судове засідання 18 травня 2020 року представники позивача, ДВС та третьої особи не з`явилися.

Представник скаржника в судовому засіданні 18 травня 2020 року підтримав подану скаргу на дії ДВС.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Отже, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, безпосередньо дослідивши докази, які надані сторонами та мають значення для їх розгляду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Як зазначено вище рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до відповідача Приватного підприємства "Босна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про звернення стягання на предмет іпотеки задоволено частково.

Вказане рішення постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

На виконання рішення суду від 03 липня 2019 року Господарським судом Рівненської області 04 жовтня 2019 року видано відповідні накази.

Як встановлено судом, на підставі заяви стягувача державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Мнінстерства юстиції (м. Львів) Мічудою Є.В. винесено постанову ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 918/471/17 від 04 жовтня 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог скаржник (боржник) зокрема вказує на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року винесено неправомірно.

Скаржник посилається на те, що відповідно до відомостей із інформаційної довідки № 196012683 від 12 січня 2020 року з державного реєстру речових прав на нерухому майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - нерухоме майно, що визначене у наказі Господарського суду Рівненської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 918/471/17, а саме нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м - відсутнє за Приватним підприємством "Босна".

Окрім того, скаржник зазначає, що в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року вказано земельну ділянку (кадастровий номер 5610100000:009:0048) на яку буде звернено стягнення на предмет іпотеки, яка відповідно до інформаційної довідки № 196012683 від 12 січня 2020 року не належить Приватному підприємству "Босна".

Отже, скаржник вважає, що вищевказані обставини свідчать про протиправність дій органу ДВС, та просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС, що полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.

Щодо вказаних тверджень суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як зазначено вище рішення Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року набрало законної сили.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Як вбачається зі статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Отже, суд зазначає, що виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що накази господарського суду від 04 жовтня 2019 року, що видані на виконання рішення суду від 03 липня 2019 року у справі № 918/471/17, є обов`язковим для виконання та його виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Згідно зі ст. 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження.

У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, а також під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та інші).

У рішенні від 05 липня 2012 року у справі Глоба проти України (no. 15729/07,) Європейський суд з прав людини вказує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних заходів для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Приймаючи до уваги те, що виконавчий документ - наказ Господарського суду Рівненської області від 04 жовтня 2019 року № 918/471/17, відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", дії державного виконавця щодо примусового виконання вказаного наказу є правомірними.

Суд також зазначає, що неналежне здійснення державним виконавцем своїх обов`язків, покладених на нього законом, зокрема, щодо не своєчасне відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 918/471/17 від 04 жовтня 2019 року призвело до порушення чи обмеження прав стягувача на примусове виконання зазначеного вище судового рішення.

Тому, суд зазначає, що державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Мнінстерства юстиції (м. Львів) Мічудою Є.В. правомірно винесено постанову ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження.

Щодо тверджень скаржника про відсутність у останнього нерухомого майна яке визначене у наказі Господарського суду Рівненської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 918/471/17, а саме нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м - відсутнє за Приватним підприємством "Босна", суд оцінює критично з наступних обставин.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

При цьому, у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В якості доказу своїх тверджень, скаржник надав суду інформаційну довідку № 196012683 від 12 січня 2020 року з державного реєстру речових прав на нерухому майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З аналізу вказаної довідки, судом встановлено, що нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м перебуває у власності скаржника Приватного підприємства "Босна".

Тобто, вказані обставини спростовують твердження скаржника щодо відсутності у останнього нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м.

Щодо твердження скаржника про те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року вказано земельну ділянку (кадастровий номер 5610100000:009:0048) на яку буде звернено стягнення на предмет іпотеки, яка відповідно до інформаційної довідки № 196012683 від 12 січня 2020 року не належить Приватному підприємству "Босна", суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема з постанови ВП № 61239549 від 12 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем допущено описку при зазначені кадастрового номеру земельної ділянки 5610100000:009:0048 замість вірної 5610100000:01:009:0048.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:009:0048 перебуває у Приватного підприємства "Босна" на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою № 196012683 від 12 січня 2020 року.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно п. 3 ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, зважаючи на вищевказані обставини суд не приймає твердження скаржника щодо відсутності в останнього права власності на вищевказану земельну ділянку.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що скаржником (боржником) не надано суду належних та допустимих доказів порушення органом ДВС прав та інтересів останнього, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Приватного підприємства "Босна" дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мічудою Є.В.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 339-343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Приватного підприємства "Босна" на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мічуди Євгенія Валентиновича, що полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 61239549 від 12 лютого 2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та скасування постанови державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мічуди Євгенія Валентиновича у виконавчому провадженні № 61239549 від 12 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Войтюк В.Р.