Вирок № 89341347, 19.05.2020, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 р. м. Кремінна Справа № 414/730/20 Провадження № 1-кп/414/144/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Панчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Нагорянської О.В.

прокурора Погодіна В.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Кремінського районного суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Макеївка Совєтського району Донецької області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючої, яка має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_3 , 2017 року народження, яка постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій,

- за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч. 1 КК України,

встановив:

22.02.2020, близько 23 години, у ОСОБА_1 , яка перебувала поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , виник прямий умисел спрямований на порушення недоторканості іншого володіння особи. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу власника, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом вільного доступ, скориставшись відсутністю паркану з лівого боку домоволодіння, незаконно проникла до подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , чим вчинила незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що дійсно 22.02.2020, близько 23 години незаконно проникла до подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 , розуміючи, що не має на це дозволу власника.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що претензії до обвинуваченої вона має та планує подати позов у цивільному порядку, просила застосувати до обвинуваченої іспитовий строк.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз`яснивши її положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 по кримінальному правопорушенню суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила незаконне проникнення до іншого володіння особи.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, не працює, не є інвалідом, має на утриманні малолітню доньку, раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання, вину визнала.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування більш тяжких видів покарань із застосуванням іспитвого строку, про який просила потерпіла.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 під час досудового слідства не обирався.

Цивільний позов та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (реквізити оплати штрафу: Отримувач: УК у Кремін.р-ні/КРЕМІНС.Р-Н/21081100, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37796309, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: НОМЕР_1 , Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Речові докази: фрагменти хустки із речовиною бурого кольору, контрольний зразок хустки, два фрагменти марлі з біологічним зразком (кров`ю) ОСОБА_1 , які перебувають у камері зберігання речових доказів Кремінського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.М. Панчук