Ухвала суду № 89331561, 20.05.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3841/20 2/335/1514/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, треті особи - Президент України ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , про порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, треті особи - Президент України ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , про порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, відшкодування майнової та моральної шкоди, у якому зазначає, що порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, та наявність підстав для майнової та моральної шкоди, обумовлені, зокрема, ухваленим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя рішенням при розгляді цивільної справи за її позовом, а саме ухвалою суду від 06.11.2019 про закритя провадження у справі № 335/4759/19.

Справа надійшла згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 в провадження судді Крамаренко І.А.

Після ознайомлення з позовною заявою встановлено наявність підстав для заявлення самовідводу.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Виходячи з вимог ч. 1, ч. 9, ч. 12 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

За ч. 1 ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

ОСОБА_1 у позовній заяві просить стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду завдану, у тому числі, і ухваленим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя судовим рішенням при розгляді цивільної справи за її позовом, а саме, ухвалою суду від 06.11.2019, якою закрито провадження у справі № 335/4759/19.

В силу ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

На підставі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, неупередженість судді при розгляді справи презюмується, що викладено у рішеннях по справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко та Мартиненко проти України».

У справі «Пєрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 Європейський суд уточнив зміст поняття «неупереджений суд», зазначивши, що для того, щоб суди могли вселяти громадськості необхідну довіру, слід враховувати також і питання їх внутрішньої організації. Правова позиція Суду по цій справі полягає в тому, що суб`єктивний підхід до неупередженості відображає особисті переконання цього судді у конкретній справі, об`єктивний визначає, чи мали місце достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше. Будь-який суддя, відносно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду, який розглядає справу. Інакше підривається довіра, якою у демократичному суспільстві мають користуватися суди.

Для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції питання безсторонності судді має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, Європейським судом визначено про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.

У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Автрії» від 24.02.1993, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» № 33958/96, п. 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10.06.1996 , п.38).

З огляду на наведене та враховуючи, що предметом позову ОСОБА_1 , який надійшов у провадження судді Орджонікідзевського районного суду м. ЗапоріжжяКрамаренко І.А., є відновлення порушених прав та відшкодування шкоди, завданої судовим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, доходжу висновку, що подальший розгляд позову поставить під сумнів принцип неупередженого розгляду справи безстороннім і незалежним судом.

З метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної справи, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом та запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, доходжу висновку про наявність достатніх підстав, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., у разі винесення рішення по справі, а також законності поставленого судового рішення у справі, з огляду на що вважаю за необхідне заявити самовідвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заявити самовідвід від участі в розгляді цивільної справи № 335/3841/20, провадження № 2/335/1514/2020 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, треті особи - Президент України ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , про порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Справу для вирішення питання про передачу справи іншому судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, передати до канцелярії суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.А.Крамаренко