Ухвала суду № 89330716, 19.05.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 227/3180/19

Номер провадження 1-кп/235/216/20

У Х В А Л А

19 травня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

суддів Корнєєвої І.В., Стоілової Т.В.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Фоменко А.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 О.М., Рабешка А.В ОСОБА_4

захисників Акінчіної І.Г., Мамонова А.А.,

Василевича С.О.

Потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське, Покровського району, Донецької області, громадянина України, раніше судимого 06.02.2009 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково звільненого 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Никанорівка Добропільського району Донецької області, громадянина України, раніше судимого: 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Воля Тельманівського району, Донецької області, громадянина України, раніше судимого ІНФОРМАЦІЯ_4 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що сплачений в повному обсязі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Білицьке, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України.

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор Фоменко А.О. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 .

В обґрунтування зазначених клопотань прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюються та обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, і відносно них існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_1 , якого підтримав захисник Василевич С.О., заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_8 В.В ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_9 зазначили, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, одружений, має малолітніх дітей, а отже не буде переховуватись від суду. Крім того наразі відсутні будь-які докази незаконного впливу ОСОБА_1 на потерпілих та свідків. Також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не підтверджений прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_2 , якого підтримала захисник Акінчина І. ОСОБА_10 , заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання його матері за адресою: АДРЕСА_8 , оскільки прокурором не доведені ризики, на які він посилається.

Обвинувачений ОСОБА_6 , якого підтримала захисник ОСОБА_11 , заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_9 , оскільки відсутні будь-які ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор. Крім того, рідний брат обвинуваченого – ОСОБА_12 , не заперечує щодо домашнього арешту ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_9 і його дохід за місцем роботи дозволяє утримувати обвинуваченого ОСОБА_6 увесь необхідний час.

Обвинувачений ОСОБА_7 , якого підтримав його захисник ОСОБА_13 , заперечував проти продовження йому цілодобового домашнього арешту, та просив змінити домашній арешт з цілодобового на певний період доби, а саме: з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., оскільки він має можливість працевлаштуватися на роботу до магазину «Софія».

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

За таких обставин, суд вважає, що, повідомлена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на момент взяття під варту офіційно не працював, але має міцні соціальні зв`язки – одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , позитивно характеризується за місцем проживання, на медичних обліках не перебуває, має не зняту та непогашену судимість за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.02.2009, яким його було засуджено за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений умовно-достроково 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів,

ОСОБА_2 на момент взяття під варту офіційно не працював, не має міцних соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «синдром залежності від алкоголю», за місцем мешкання характеризується негативно, засуджений 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

ОСОБА_6 на момент взяття під варту офіційно не працював, звільнений з останнього міста роботи за прогули, не має міцних соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «вживання канабіодів та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», має не зняту та непогашену судимість за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.02.2018 року за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у сумі 850 гривень, що сплачений в повному обсязі.

ОСОБА_7 на момент взяття під варту офіційно не працював, має міцні соціальні зв`язки, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «вживання канабіодів та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання

З наданих суду матеріалів вбачається, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 мають не зняті та не погашені , а саме:

- ОСОБА_1 - 06.02.2009 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився умовно-достроково 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів;

- ОСОБА_2 - 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- ОСОБА_6 - 01.02.2018 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.

Вказані обставини свідчать, про деяку схильність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до вчинення нових злочинів і вказують на доведеність прокурором ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також суд приходить до висновку, що прокурором доведено ризик переховування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція частини статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Також суд вважає частково доведеним прокурором ризик незаконного впливу обвинувачених на потерпілих, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , оскільки обвинуваченим відомо місце проживання, у зв`язку з чим обвинувачені можуть спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. Крім того, наразі вказані потерпілі ще не були допитані в судовому засіданні, а тому ймовірність вчинення цих дій обвинуваченими оцінюється судом як доволі висока. Натомість, потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 були допитані судом і ризик незаконного впливу на них відсутній.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З наявних матеріалів справи вбачається, що прокурором доведено підстави застосування запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки є наявною обґрунтована підозра у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а також встановлені щодо них ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Аналізуючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, доведених прокурором, суд вбачає за необхідне зазначити, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були затримані 01.12.2018 і вже тривалий час, близько 1 року 6 місяців перебувають під вартою під час досудового розслідування та судового провадження.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко АДРЕСА_10 » (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Крім того, Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки – одружений, у нього на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , позитивно характеризується за місцем проживання, має зареєстроване постійне місце проживання, хоча і має не зняту та не погашену судимість, але вчинений раніше ним злочин стосується незаконного обігу наркотичних засобів і не пов`язаний із застосуванням насильства. Крім того, призначене йому покарання ОСОБА_1 фактично вже відбуте ним. Отже, зважаючи на суттєве зниження зі збігом часу, упродовж якого проводилося досудове розслідування та здійснюється судовий розгляд, встановлених відносно ОСОБА_1 ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та вчинення інших злочинів, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам до обвинуваченого

ОСОБА_1 , хоча і має не зняту та непогашену судимість за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.02.2018 року за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у сумі 850 гривень,, але вказаний злочин не пов`язаний з застосуванням насильства і призначене йому покарання вже виконане ОСОБА_6 повністю, оскільки штраф сплачено. Крім того, ОСОБА_20 , який є рідним братом обвинуваченого ОСОБА_6 , надав свою згоду, щоб обвинувачений, в разі зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт, перебував у його житлі за адресою: АДРЕСА_9 та погодився забезпечувати його потреби, оскільки офіційно працевлаштований на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» машиністом гірничих виїмкових машин та в середньому з останній рік отримує дохід у сумі 44 335,80 грн., що підтверджується довідкою від 07 травня 2020. Отже, зважаючи на суттєве зниження зі збігом часу, упродовж якого проводилося досудове розслідування та здійснюється судовий розгляд, встановлених відносно ОСОБА_6 ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та вчинення інших злочинів, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам до обвинуваченого ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 слід змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту за місцем їх мешкання, заборонивши їм цілодобово залишати житло АДРЕСА_1 та АДРЕСА_9 , оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 слід зазначити, що хоча його матір`ю ОСОБА_21 і надано згоду на цілодобове його перебування під домашнім арештом за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_8 , але ОСОБА_2 31.05.2017 року був засуджений Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Саме упродовж встановленого іспитового строку ОСОБА_2 інкримінується вчинення нового злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, що може, в разі доведення його винуватості, свідчити на високу ймовірність вчинення нового злочину та переховування від суду з метою уникнення покарання. Тому суд вважає, що на теперішній час, незважаючи на суттєвий час проведений обвинуваченим під вартою та деяке зменшення у зв`язку з цим встановлених ризиків, недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам ніж тримання під вартою, що вказує на необхідність продовження такого запобіжного заходу ще на 60 днів.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну умов обраного йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби, оскільки він планує працевлаштуватися до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_8 », розташованого в магазині: АДРЕСА_11 , слід зазначити наступне.

Відповідно до наданого суду гарантійного листа ОСОБА_22 від 18.05.2020 вказана особа підтверджує свій намір укласти трудовий договір з ОСОБА_7 та працевлаштувати його різноробом в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Однак з вказаного листа та доданого до нього свідоцтва про державну реєстрацію ФО-П ОСОБА_22 неможливо встановити яким чином ОСОБА_22 пов`язана з магазином «Софія» і чи існує взагалі такий магазин. Крім того, намір працевлаштувати ОСОБА_7 висловлено фізичною особою ОСОБА_22 , а не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_22 .

Отже, зважаючи на викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 194 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Фоменка А.О. – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, з 19 травня 2020 року по 17 липня 2020 року включно.

Клопотання обвинувачених Гончарова О.М., Гребенюка В.В. – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 строком на 2 місяці, до 19 липня 2020 року включно.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_9 строком на 2 місяці, до 19 липня 2020 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_6 , строком на 2 місяці, до 19 липня 2020 року включно.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Строк дії ухвали в частині зміненого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_6 – 2 місяці, до 19 липня 2020 року включно

Копію ухвали негайно направити обвинуваченим, ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» та органу поліції за місцем реєстрації обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області упродовж 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 08 год.00 хв. 20.05.2020 року.

Головуючий суддя:

Судді: