Рішення № 89329160, 19.05.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/2343/20

Номер провадження 2/235/1107/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (професійне захворювання), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 90000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 періодично з 18.02.2002 року по 01.07.2008 року, з 08.12.2008 року по 02.06.2009 року, з 09.08.2010 року по 03.04.2018 року перебував в трудових відносинах з акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське», - звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійних захворювань, а саме: - хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.02.2020 року професійні захворювання у позивача виникли в зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактора (пил, робоча поза, фізичне навантаження, нахили корпусу). За результатами медичного освідкування 01.04.2020 року в медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третя група інвалідності та 65% втрати працездатності безстроково. Саме за встановленням шестидесяти п`яти відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «Ш/у Покровське» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров`я позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує можливість спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан. Наслідки захворювання проявилися і в побуті, оскільки через хронічні болі в попереку позивач не змозі піднімати важкі речі, виконувати тривалу роботу по дому. Внаслідок вказаного, позивач відчуває свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 90000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яке спричинило втрату професійної працездатності (а.с. 1-3)

Ухвалою суду від 13.04.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 30).

15 травня 2020 року АТ «Українська залізниця» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, на позовну заяву з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, відповідач вважає позовні вимоги безпідставно завищеними, заявлена сума компенсації не відповідає вимогам розумності та справедливості. Відповідачем позов визнано частково, не має заперечень проти присудження моральної компенсації в сумі 26000 гривень (із умовного розрахунку 400 гривень за кожний відсоток втрати працездатності). Позиція представника відповідача по суті справи базується на відсутності висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди. Також у відзиві представник відповідача при визначені розміру моральної шкоди просить врахувати, що позивач при укладанні трудового договору був обізнаний про умови праці, небезпечні і шкідливі виробничі фактори, тому усвідомлював ризик можливості ушкодження його здоров`я. Крім того, за переконанням представника відповідача безпосередньо ОСОБА_1 в порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці» сприяв розвитку професійного захворювання, оскільки починаючи з 2017 року знав про погіршення стану здоров`я, неодноразово звертався до лікарів, однак не повідомляв адміністрацію ПрАТ «Ш/у «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю. Більш того, ПрАТ «Покровське» звернуто увагу суду, що кожен рік позивач зобов`язаний проходити обов`язкові медичні огляди як працівник, що працює в шкідливих та важких умовах, та згідно пройдених в 2017-2019 р.р. медоглядів позивач був визнаний таким, що може працювати у підземних умовах. Відповідач звертає увагу суду, що згідно аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків - розмір моральної шкоди визначається відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК: при 10 % дорівнює – 3000,00 гривень, при 30 % - 9000,00 гривень, при 80 % - 24000,00 гривень. Крім того, відповідач при розгляді справи та визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, просить врахувати, що позивачу виплачуються значні страхові виплати від Фонду соціального страхування, пенсія за віком та пенсія за інвалідністю (а.с. 34-35).

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Позивачем ОСОБА_1 , в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Представник відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» Маляренко Б.О. (уповноважений довіреністю) надав заяву про розгляд справу в його відсутність, що узгоджується з ч. 3 ст. 211 ЦПК України та ухвалити рішення з урахуванням долучених до матеріалів справи письмових пояснень (відзиву).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»), працював з 18.02.2002 року по 01.07.2008 року, з 08.12.2008 року по 02.06.2009 року, з 09.08.2010 року по 03.04.2018 року проходчиком підземним з повним робочим днем в шахті; звільнений за ст. 38 КЗпП за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а.с. 7-10). За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок № 3/66 від 28.01.2020 року про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромом; хронічний бронхіт ІІ ступеню фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз (а.с. 26).

При цьому, в якості обґрунтування встановлення професійної категорії захворювань в даному медичному висновку зазначено: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах праці; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці, за якою позивач по справі підлягав комплексній дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза), параметри яких перевищували допустимі величини; пилу, концентрації якого перевищували гранично-допустимі коефіцієнти, профмаршрут (а.с. 26).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 25.02.2020 року комісією з залученням головного спеціаліста відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління за питань праць Головного управління Держпраці у Донецькій області, страховий експерт з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, директора з охорони праці та промислової безпеки ПрАт «Шахтоуправління «Покровське», провідного інженера з обліку і аналізу травматизму та професійних захворювань ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», голови профспілки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», заступника головного лікаря КНП Покровський центр первинної медико-санітарної допомоги - професійні захворювання у позивача ОСОБА_1 виникли в зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого фактору: пил (переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину від 10 % до 70 % - фактична величина 196,8 мг/куб.м., при нормативному значенні 2 мг/куб.м, тривалість дії упродовж зміни – 84 % зміни); важкість праці (фізичне динамічне навантаження: за участю м`язів нижніх кінцівок та тулубу – фактична величина 194,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт, за участю м`язів рук та плечового поясу – фактична величина 89,0 Вт, при нормативному значенні 45 Вт, маса вантажу, що піднімається та переміщується – фактична величина 40 кг, при нормативному значенні – 30 кг); робоча поза в нахиленому положенні до 30 градусів – 30 % часу зміни при нормативному значенні 25 % зміни, нахили корпусу 145 разів за зміну при нормативному значенні 100 разів за зміну (а.с. 13-16).

Згідно виписки (епікризу) з медичної карти стаціонарного хворого № 9150/1425 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.12.2017 – 09.01.2018 року, діагноз: загострення хронічного, вертеброгенного попереково-крижового радикуліту з вираженим больовим, м`язово-тонічним синдромом, статико-динамічними порушеннями функцій хребта, скарги на гострі, «стріляючого» характеру болі в поперековому відділі хребта, що підсилюються при найменшому русі, ходьбі, що ірадіюють в нижні кінцівки, більше в праву, оніміння пальців обох стоп, утруднення при ходьбі (а.с. 19).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 177-177 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.02.2018 року по 07.03.2018 року в комунальній лікувально-профілактичній установі «Родинська міська лікарня», діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, скарги на сухий нападоподібний кашель, задуху при незначному фізичному навантаженні, пітливість, слабкість, почуття нестачі повітря (а.с. 20).

Згідно виписних епікризів № 1884, № 1002 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 30.11.2018 року до 10.12.2018 року, з 26.06.2019 року по 05.07.2019 року в терапевтичному відділенні КЛПЗ «Покровська міська лікарня», діагноз: хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт, скарги на виражений біль в попереково-крижовому відділі хребта, що іррадіює в праву ногу, її оніміння, судоми в ній на поперековому відділі, ускладнення при нахилах (а.с. 21, 22).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 108-108 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.02.2019 року по 15.02.2019 року в комунальній лікувально-профілактичній установі «Родинська міська лікарня», діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, скарги на сухий кашель, задуху при незначному фізичному навантаженні, слабкість, головний біль (а.с. 23).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 922-922 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.12.2019 року по 27.12.2019 року в комунальній лікувально-профілактичній установі «Родинська міська лікарня», діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, хронічний поперково-крижовий радикуліт; скарги на сухий нападподібний кашель,біль у грудній клітці на висоті кашлю, задуху при незначному фізичному навантаженні, слабкість, пітливість (а.с. 24).

Згідно виписки № 36 із медичної карти стаціонарного хворого позивач ОСОБА_1 перебував в період часу з 17.01.2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І Кундієва Національної академії медичних наук України»; основний діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз; лікувальні та трудові рекомендації: протипоказана робота в умовах дії фізичного навантаження, вимушеній робочій позі, пилу, несприятливому мікрокліматі; спостереження та лікування у терапевта, невропатолога, профпатолога за місцем проживання, курси відновлюючого лікування, санаторне-курортне лікування в санаторіях неврологічного та пульмонологічного профілю (а.с. 25).

01 квітня 2020 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласній профпатологічній медико-соціальній експертній комісії м. Слов`янськ та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням 65 % (за сукупністю хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт) безстроково, встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується довідками серійний номер 12ААА № 088167, серійний номер НОМЕР_1 ААБ № 416880 (а.с. 11, 12).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійних захворювань, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.02.2020 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», відповідач по справі. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.02.2020 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови праці ОСОБА_1 за концентрацією пилу в повітрі робочої зони – до третього класу четвертого ступеню, за параметрами мікроклімату – до другого класу допустимості, за рівнем шуму – до третього класу другого ступеню, за важкістю праці – до третього класу третього ступеню, за рівнем загальної вібрації – до третього класу першого ступеню (а.с. 15). Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому другої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, епікризи, довідки МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 25.02.2020 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, обумовленим впливом шкідливого фактору (п. 17 Акту).

Не заслуговують на увагу також посилання представника відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на те, що позивач за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці користувався скороченням тривалості робочого часу, правом на пільгове пенсійне забезпечення та іншими компенсаціями, які надаються в порядку визначеному законодавством (зокрема призначення пільгової пенсії, проведення страхових виплат). Суд зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування, що узгоджується з положенням ч. 3 ст. 23 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про охорону праці».

По суті інших доводів представника відповідача (приховування позивачем погіршення стану здоров`я, не повідомлення про наявність підстав для переведення на іншу роботу або звільнення із наданням встановлених законодавством пільг та гарантій), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичну біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі « ОСОБА_2 , Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності в досить молодому віці, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 48000,00 гривень.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (професійне захворювання) задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.

В інших позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» стягнувши на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 19.05.2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.

Суддя: