Рішення № 89323965, 20.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року справа № 580/249/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Регіонального представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8), Регіонального представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (18001, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд.10) в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльності відповідачів при розгляді його скарги від 24.07.2019 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради;

-зобов`язати Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поновити провадження за його скаргою від 24.07.2019 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради;

-зобов`язати Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись із скаргою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо порушення першим заступником голови Білозірської сільської ради Закону України "Про доступ до публічної інформації" в наслідок ненадання запитуваної інформації, протиправно отримав відмову у притягненні до адміністративної відповідальності останнього. Позивач зазначає, що відповідачем не досліджувалась в повній мірі відповідь сільського голови за наслідками розгляду запиту позивача та протиправно не складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідачами надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали перевірки скарги позивача, свідчать про відсутність порушень Білозірською сільською радою Закону України Про доступ до публічної інформації".

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд зазначає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 3 статті 15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" № 776/97 актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини утворюється для забезпечення діяльності Уповноваженого, є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов`язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України "Про державну службу". Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов`язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим (стаття 10 Закону № 776/97).

Згідно Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 № 4/8-12 керівник Секретаріату: організовує роботу Секретаріату, здійснює загальне керівництво його діяльністю та забезпечує виконання функцій Секретаріату; координує діяльність регіональних представництв Уповноваженого; організовує виконання доручень Уповноваженого.

Згідно п. 5.4 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 26.07.2012 № 7/8-12 (далі - Положення №7/8-12) Представник за дорученням Уповноваженого, зокрема, розглядає звернення осіб.

Відповідно до пункту 6.3 Положення №7/8-12 Представник має право на ознайомлення з документами та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.

Згідно пункту 6.4 Положення №7/8-12 Представник має право підписувати листи (з використанням бланка затвердженого зразка представника Уповноваженого) до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (крім Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, народних депутатів України, керівників центральних органів виконавчої влади), органів прокуратури України (крім Генерального прокурора України), органів судової влади (крім голів вищих спеціалізованих судів та ВСУ), керівників підприємств, установ та організацій, громадських організацій з питань забезпечення дотримання прав людини, зокрема порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, контролює їх розгляд, а також остаточні відповіді громадянам.

Згідно пункту 6.6 Положення №7/8-12 Представник має право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивач 12.07.2019 звернувся із заявою до Білозірської сільської ради про отримання документів на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Листом Білозірської сільської ради від 17.07.2019 за підписом першого заступника сільського голови Пишного М.П. № 1072/02-14 ОСОБА_1 надано відповідь щодо необхідності перерахування коштів в сумі 454 грн. 86 коп. на рахунок сільської ради за 109 листів затребуваних документів у відповідності до ст. 21 Законом України "Про доступ до публічної інформації" .

24.07.2019 ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про неправомірну відмову першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради у наданні публічної інформації, позаяк запитувана інформація становить суспільний інтерес, а тому надається безкоштовно. У скарзі позивач просив скласти протокол стосовно першого заступника сільського голови Білозірської сільської ради згідно статті 212-3 КУпАП.

Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 30.08.2019 №40/Д10928/102/3 вих.-19, ОСОБА_1 повідомлено, що гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надавали згоди про розголошення їх персональних даних. А також про необхідність сплати відшкодування фактичних витрат на копіювання документів про що правомірно повідомлено заявника сільською радою. Позивачу також повідомлено про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів реагування.

Зазначений лист підписано Регіональним представником уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Єфіменком В.В.

Надаючи правову оцінку, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" №2939.

Відповідно до статті 1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Законом №2939-VI (стаття 3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 5 Закону №2939, доступ до інформації забезпечується шляхом:

-систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

-надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону №2939 суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно вимог ст. 21 Закону №2939 передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про інформацію" визначено, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Законом № 2939 (частиною 1 статті 19) визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Згідно частини 1 статті 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Ч

Частиною 5 статті 6 Закону № 2939 обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Виходячи з положень законодавства, твердження відповідача, що Білозірська сільська рада правомірно вимагала від ОСОБА_1 сплати фактичні витрати на копіювання та друк на виготовлення запитуваних документів в силу ст. 21 Закону №2939 є обгрунтованими.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96) передбачено право громадян України звернутися до місцевого самоврядування із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Визначення заяви (клопотання) міститься у № 393/96 та означає звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Статтею 19 Закону № 393/96 визначено обов`язки органів місцевого самоврядування, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно статті 15 Закону № 393/96 органи місцевого самоврядування та їх посадові особи до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, що мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Згідно статті 1 Закону № 776/97 парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначений у статті 17 Закону № 776/97. Відповідно до частин 1, 5 статті 17 Закону № 776/97 Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону № 393/96. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Аналіз наведених норм права свідчить, що спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що би відрізнялись від визначених у Законі № 393/96, положення статті 17 Закону № 776/97 не містять.

Судом встановлено, що на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється строк розгляду звернень не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. У разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення, проте загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом встановлено, що cкарга позивача від 24.07.2019 щодо порушення Білозірською сільською радою його права на інформацію надійшла до Відповідача-1 26.07.2019 та була зареєстрована за вх. № Д-10928.3/19.

Листом від 08.08.2019 № 40/Д10793-10796-10928/84вих.-19 позивача повідомлено про проведення за низкою його скарг у тому числі й від 24.07.2019. відповідної перевірки.

За результатами проведеної відновідачем-2 перевірки з`ясовано, що запитувана позивачем інформація складала 119 сторінок, листом ради від 17.07.2019 № 1072/02-14 позивача повідомлено про необхідність відшкодування коштів на виготовлення копій документів обсягом більше 10 сторінок, надано розрахунок суми вартості за 109 сторінок запитуваної інформації та реквізити для перерахування коштів в установі банку, про що остаточну відповідь на звернення позивача надано 30.08.2019.

Надаючи оцінку діям відповідача 1 і відповідача 2 у контексті дотримання строків розгляду звернення, судом встановлено, що відповідь надана з дотриманням терміну розгляду, що свідчить про належне врядування і не порушення Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вимог Закону № 393/96 строків розгляду звернення позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем 1 та 2 строків розгляду звернення ОСОБА_1 , однак судом встановлено, що позивач мав на меті вирішити питання стосовно відповідальності за неналежний розгляд звернення шляхом реагування компетентного органу - складення протоколу про адміністративне правопорушення. Такі вимоги позивач обґрунтував тим, що Білозірською сільською радою не надано відповідь на його запит.

Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 №18/02-13 затверджений Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Порядок №18/02-13).

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Порядку №18/02-13 (у редакції на час розгляду скарги позивача) підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку).

Відповідно до підпункту 3.6 Порядку №18/02-13 під час провадження можуть вживатись такі заходи: надання роз`яснень з питань, наведених у зверненні; здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях, шляхом: надсилання запитів до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; виїзд працівника Секретаріату на місце події, відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; запрошення посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; проведення нарад, консультацій з представниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, з питань, що порушені у зверненнях або повідомленнях; звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина у випадках та в порядку, встановлених законодавством; участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законодавством; проведення перевірок діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій з отриманням результатів експертиз і підготовкою відповідних висновків;

Згідно підпункту 3.10 Порядку №18/02-13 повідомлення автора звернення про відкриття провадження та його інформування про результати провадження здійснюється тим структурним підрозділом, який визначено головним виконавцем провадження, з урахуванням інформації, наданої співвиконавцями.

Підпунктом 6.1 Порядку №18/02-13 встановлено, що провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами з`ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року №3/02-15 (надалі - Порядок №3/02-15).

Порядок №3/02-15 (у редакції на час розгляду скарги позивача) визначає механізм складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - уповноважені особи) протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачено статтями 188-39, 188-40 та 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (підпункт 1.1).

Відповідно до підпункту 1.2 Порядку №3/02-15, уповноважені особи складають протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірної відмови в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом; іншого порушення Закону України "Про звернення громадян".

Згідно підпункту 2.1 Порядку №3/02-15, протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини, затвердженого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також під час здійснення моніторингових візитів та перевірок діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також фізичних або юридичних осіб.

Статтею 212-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення. Частиною 7 статті 212-3 КУпАП передбачено, що незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України "Про звернення громадян" - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час здійснення провадження представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини встановлено, що на запит позивачу була надана правомірна відповідь щодо сплати коштів за надання запитуваної інформації.

Відповідач 2 дійшов висновку про відсутність підстав для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-3 КУпАП.

Суд зазначає, що незгода заявника зі змістом відповіді не може свідчити про порушення самого права на звернення, парламентський контроль щодо додержання якого здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Судом встановлено, що незгода позивача з прийнятим за результатами розгляду його скарги рішенням пов`язана лише з відмовою відповідача 2 у притягненні до відповідальності першого заступника сільського голови як особи, яка, на думку останнього, порушила його законні права на отримання відповіді на запитувану інформацію.

За наявного правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідь представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на заяву позивача від 01.07.2019 є повною і надана з дотриманням строків розгляду.

Суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України. Перевірка судом законності відмови компетентного органу скласти протокол про адміністративне правопорушення та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії з метою притягнення особи до адміністративної відповідальності призведе до втручання у його дискреційні повноваження, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно п. 6 наказу від 20.06.2012 № 4/8-12 Уповноважені посадові особи Секретаріату відповідно до норм адміністративного законодавства та з передбачених законодавством підстав мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83) запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства не є забезпечення ефективності державного управління, а є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами надано достатні докази надання у встановлені законодавством строки відповіді на скаргу позивача.

Розподіл судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя П.Г. Паламар